Cтан та перспективи співпраці України з міжнародними оранізаціями

Інвестиції спрямовуються на будівництво дорожніх повідомлень, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем і на такі види діяльності, як розвиток сільськогосподарських структур, перекваліфікація вчителів, програми поліпшення харчування дітей і вагітних жінок.

Перші позики, надання яких було схвалено Світовим Банком, допомогли фінансувати реконструкцію зруйнованих війною економік в країнах Західної Європи. Сьогодні Світовий Банк надає позики країнам, що розвиваються країнам Африки, Азії, Латинської Америки, Карибського басейну. Середнього Сходу та Європи.

Отже, міжнародні організації, в своєму сучасному вигляді, мають більше шансів на вирішення багатьох проблем та сприянню розвитку кожної держави.

 

 

Поняття «глобальне управління» досить широко використовується в літературі приблизно з середини 80-х років XX століття. Його можна охарактеризувати як політична взаємодія міжнародних факторів з метою вирішення проблем, які зачіпають більше, ніж одну державу або регіон.

Один з теоретиків глобального управління Джеймс Розенау , визначає його не тільки через офіційні інститути, якими регулюються норми і правила міждержавної взаємодії, але і через всі ті «організації та групи впливу – від багатонаціональних корпорацій, транснаціональних соціальних рухів до безлічі неурядових організацій, – які переслідують цілі і завдання, досягнення вирішення яких залежить від транснаціональних правлячих і владних інститутів. Часто «глобальне управління» ототожнюють з поняттям «глобальний уряд». Схожість, а з іншого боку, відмінність цих термінів пов'язане зі змістом, закладеним у них.

Глобальне управління – це функція реалізації влади, здійснювана більшістю. Глобальний уряд можна представити як політичний інститут, що має юридичні основи (наприклад, конституція).

Глобальне управління не має під собою такої основи, представляючи собою швидше колективні домовленості як формального, так і неформального характеру.

Отже, глобальне управління – це процес спільного керівництва, що поєднує національні уряди, багатосторонні державні установи і громадянське суспільство для досягнення загальних цілей.

Глобальне управління забезпечує стратегічний напрямок і керує колективними зусиллями з вирішення глобальних завдань.

Для того щоб бути ефективним, глобальне управління повинно відповідати наступним вимогам:

‒бути комплексним;

‒бути динамічним;

‒здатним охопити національні та секторальні кордони та інтереси;

‒повинно бути демократичним, а не авторитарним,

‒діяти в рамках відкритого політичного, а не бюрократичного, процесу;

‒носити швидше інтегрований, ніж спеціалізований характер.

Отже, наступним чином доцільно розглянути на рисунку 1. 1. загальну структуру світової глобальної системи.

Рисунок показує складний взаємозв’язок певних елементів структури міжнародних відносин в умовах глобалізації.

Міжнародна система (див. рис. 1. 1.), за допомогою якої національні уряди об'єднують зусилля для здійснення нагляду за глобальними проблемами, носить роздроблений і спеціалізований характер, не забезпечуючи можливості для ефективного загального аналізу.

 

 

Всесвітня торгова організація (СОТ), як і її попередниця ГАТТ, займається питаннями зовнішньої торгівлі.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) займається питаннями охорони здоров'я. Рада безпеки ООН відповідає за прийняття заходів у ситуаціях, погрожуючим міжнародному миру.

Світовий банк і регіональні банки розвитку надають офіційне фінансуванню країнам, що розвиваються. МВФ здійснює нагляд за функціонуванням міжнародної фінансової системи.

Незважаючи на регулярні широкі консультації і співробітництво між цими та іншими організаціями, кожна з них діє незалежно в межах своєї власної сфери.

Таким чином, в даний час є безліч незалежних учасників, як державних, так і приватних, кожен з яких керується своїми власними цілями і пріоритетами, має своїх власних клієнтів і виборців, сформував свій власний технічний рівень та організаційну культуру і виконує свій власний мандат і спеціалізовані ключові функції.

Ці атрибути могли бути прийнятими в ті часи, коли в центрі уваги міжнародних відносин доводилося кілька значущих питань, що зачіпають лише невелике число значущих країн.

Однак довгостроковий ефект полягає в тому, що майбутнє успадкувало систему, яка відрізняється роздробленістю і істотно залежить від ринкових сил, конкуренції і ситуативних громадських реакцій і направлені на розподіл ресурсів.

В таких умовах організації починають більше орієнтуватися на внутрішні проблеми, приділяючи більш пильну увагу оцінці і прагненню поліпшити свої власні результати, ніж спільній роботі з організаціями-партнерами для досягнення загальних цілей.

Чим слабкіше структури і процеси управління всередині конкретних секторів, тим нижче ступінь зовнішньої орієнтації, і тим менше узгодженість дій між різними учасниками. Кожна установа стає менш ефективною, і це негативно відображається на системі в загалі.

Для більш повного розуміння даного питання доцільно провести економічний аналіз найвпливовіших міжнародних організацій за допомогою економічних інструментів, а саме – графіків, діаграм, таблиць. Розглянемо Європейський союз, як головну економічну світову систему.

На рисунку 1. 2 наглядно зображено долю ВВП ЄС і 7 найбільших економік світу.

Необхідно звернути увагу, що по горизонтальній осі визначено – млрд.. доларів США, по вертикальній осі знаходяться країни та сам Європейський Союз.