з питань поглибленого наукового дослідження Десяти заповідей (Декалогу) як духовного мірила і засобу виховання особи як члена суспільства; у цих дослідженнях непослідовно й однобічно проводиться філософський аналіз заповідей, особливо в прикладному (емпіричному) розуміння. Не повною мірою використана Біблія як історичний, філософський та богословський документ, який дає можливість поєднати усвідомлене розуміння свободи й обов”язку, інтересів особи і суспільства, ролі сім”ї і держави.
Пошук
Декалог і проблема свободи в морально-етичній концепції адвентизму
Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
27
Мова:
Українська
Богословське вчення Церкви АСД має певні теоретично-практичні здобутки у вирішенні проблеми єднання свободи і закону Десяти заповідей у середовищі віруючих адвентистів. Проте ще не знайшли належного богословсько-релігієзнавчого осмислення морально-етичний аспект категорії свободи в науковій та богословській їх інтерпретації, закон Десяти заповідей, як універсальне мірило норм життя людини, взаємозв‘язок і взаємовплив морального закону Десяти заповідей і категорії свободи, а також реалізація духовної свободи особи у філантропічному служінні суспільству. Актуальність цих проблем, з одного боку, і її недостатнє висвітлення в релігієзнавстві з іншого – зумовили вибір теми дослідником – “Декалог і проблема свободи в морально-етичній концепції адвентизму”.
Стан наукової розробки теми та база дослідження. Релігієзнавчих досліджень, спеціально присвячених аналізу релігієзнавчої інтерпретації єдності Декалогу і категорії свободи, на сьогодні майже немає. Ряд наукових публікацій (вітчизняних і зарубіжних), які порушують цю важливу проблему зводиться до висвітлення деіндивідуалізованих і деперсоніфікованих міжособистісних, суспільно-особистісних, державно-церковних відносин. В процесі наукових досліджень, на думку дисертанта губилась особа з її внутрішніми потребами і особистим баченням можливостей їх задоволення. Недостатньо досліджувалася так звана друга необхідна частина людського буття (за Фромом) – потреба зв‘язку особи з навколишнім світом, необхідність її виходу із стану самітності, що переважно задовольняється зв”язком особи з ідеалом, ідеями, морально-етичними стандартами.
В переважній більшості праць увага дослідників й аналітиків частіше концентрувалась на типах і архетипах конфесійності, їх особливостях, які проявляються в догматиці та культовій практиці.
Дисертант в своїй роботі над темою опирався на дослідження сучасних українських філософів-релігієзнавців (М. Бабій, В. Доля, В. Єленський, М. Закович, А. Колодний, П. Косуха, Б. Лобовик, М. Рибачук, Л. Филипович, А. Черній, П. Яроцький та ін.). Проте очевидним є те, що в світлі реалій сьогодення зростає роль індивідуально-особистісного начала у відродженні духовних цінностей в нашому суспільстві.
Значні наукові здобутки у цьому напрямку мають і зарубіжні дослідники, зокрема російські (А. Бєлов, В. Гараджа, Л. Митрохін, А. Фролов, Д. Угринович та ін.), що значною мірою проаналізовано автором. Проте в їхніх працях, здебільшого зорієнтованих на секулярне суспільство, майже відсутнє сакральне начало у висвітленні свободи особистості як підгрунтя її етично-морального життя.
До того ж в більшості праць названих дослідників акцентується увага на проблемі забезпечення свободи індивідуальної релігійності та свободи совісті в контексті правових гарантій та регуляції державно-церковних відносин, а особистісний чинник як носій і реалізатор духовної свободи особи враховується менше.
Проаналізувавши погляди на цю проблему О. Бердяєва, Е. Роттердамського, Е. Фромма та інших мислителів минулого дисертант прийшов до висновку, що в їхніх наукових працях висвітлюється актуальна проблема людського буття, виділяючи в ній грань “вільного духу” Це загалом перспективний ракурс вирішення окремих питань нашої проблеми..
Дисертант широко використовує в своєму дослідженні Біблію, праці християнських теологів, зокрема, М. Лютера, Ж. Кальвіна, Р. Бультмана, М. Вебера, О. Уайта. Філософсько-богословський аналіз праць названих авторів та інших дослідників, присвячених тією чи іншою мірою морально-етичним проблемам взаємозв‘язку Декалогу і свободи, дав можливість вичленити ряд питань для нашого розгляду, а саме:
– морально-етичний аспект категорії свободи в науковій та богословській їх інтерпретації;
– Закон Десяти заповідей як універсальне мірило норм життя людини;
– взаємозв”язок і взаємовплив морального закону Десяти заповідей і категорії свободи;
– пізнання істинної сутності свободи і використання її для повноцінного духовного і суспільного життя;
– реалізація духовної свободи особи у філантропічному служінні суспільству.
Мета і завдання дослідження. Дисертант поставив перед собою завдання проаналізувати сакральні (першої скрижалі) і загальнолюдські (другої скрижалі) пласти Декалогу і провести дослідження їх впливу на процес розвитку свободи дій вчинків, поведінки при формуванні особи, враховуючи особливості адвентистського віровчення й суспільно-гуманітарні функції адвентистської громади.
Реалізація поставленої мети передбачала розв”язання таких завдань:
– визначити основний зміст морально-етичної концепції адвентизму через заповіді Декалогу, категорії свободи і необхідності;
– екстраполювати положення Декалогу, що мають загальнолюдське значення на сучасне індивідуальне і суспільне життя християнина;
– показати, як на базі категорій свободи і необхідності обгрунтовуються основні положення есхатологічного вчення адвентизму;
– розкрити значення духовної свободи через християнську активну життєву позицію в особистому і суспільному житті.
Теоретико-методологічна основа дослідження і джерела. Методологічною і теоретичною основою дисертації стали фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних філософів та релігієзнавців, в яких викладені погляди на сутність людини і її смисложиттєві орієнтації, розкрита соціальна природа і функціональна роль християнської моралі, співвідношення загальнолюдських і релігійних моральних цінностей.
При розробці основних положень дисертації автор звертався до праць, зорієнтованих на вивчення віруючих різних конфесій, зокрема розвиток сучасних українських релігієзнавців з проблем соціально-етичних орієнтацій православної і протестантських церков, іудейських громад, нетрадиційних релігійних утворень, враховуючи тенденці їх розвитку за нових умов і активізацію соціально-направленої діяльності віруючих (В. Єленський, А. Колодний, П. Косуха, Б. Лобовик, М.