Декалог і проблема свободи в морально-етичній концепції адвентизму

Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури. 

Основою змісту вступу стало визначення актуальності та ступеня дослідженості проблеми, характеристика цілей і завдань дослідження, його новизна, практичне значення. 

Філософсько-соціальному аналізу загальної ролі закону і свободи в демократичних перетвореннях суспільства, феномена віри, як рушійної сили дієвості цих категорій присвячений перший розділ дисертації. 

В другому розділі аналізується Декалог в контексті оціночних критеріїв впливу конкретного змісту заповіді на реалізацію духовної свободи особи, обгрунтовується необхідність розуміння і визначення категорії свободи, показаний позитивний вплив закону Десяти заповідей на формування особистості і суспільства. 

В третьому розділі розглядаються філософсько-теологічні аспекти ролі Декалогу у взаємозв”язку із реалізацією свободи особистості на прикладі церковного життя адвентистських громад. Досліджується процес еволюційного єднання всіх заповідей Декалогу, їх основної спрямованості на етичне навантаження морального закону та його реалізацію через свободу особи в її християнському і громадсько-суспільному служінні. 

В висновках подані основні результати філантропічної діяльності віруючих переорієнтації діяльності церкви за сучасних умов, що є результатом правильного розуміння єдності закону, свободи, необхідності і благодаті. Шляхи їх взаємодії розкриваються в милосердно-духовному служінні суспільству через реалізацію християнських норм, передбачених цією єдністю. 

 

 

У вступі обгрутнована актуальність досліджень, аналізується коротко ступінь розробки проблеми в вітчизняній і зарубіжній літературі, формується мета і завдання досліджень, проаналізовані публікації, які охоплюють основні аспекти дисертації. 

У решому розділі дисертації – Проблема сутності свободи і необхідності в християнській моралі, – аналізуються два параграфи: 

1.1 Функціональна роль свободи і необхідності в християнській моралі; 

1.2 Основні засади морального закону Десяти заповідей у формуванні духовної свободи особи в християнстві. 

Визначаючи місце і роль свободи в духовному розвитку людини, дисертант зробив ретреспективний аналіз реалізації духовної свободи в процесі розвитку християнства, морально-етичні ідеали якого грунтувалися на Декалозі в новітній інтерпретації (див. Матв. 5-7 гл.). 

Світоглядна позиція дисертанта визначила методологічний підхід і теоретичне розуміння даної проблеми, а саме: людське буття зумовлює власне релігійність особи, а релігійність в свою чергу є стрижнем, який спрямовує сутність життя людини. 

Аналізуючи різнобічність людської діяльності, автор обгрунтовує висновок, що вона можлива лише як наявність складової за сутністю і спрямованістю свободи, де ведучою є моральна (духовна) свобода. На цю сутністну визначеність особливо впливають внутрішні чинники людини – совість, внутрішня культура, життєвий досвід, освіченість, мораль тощо. 

Автор дає визначення свободи як гармонійне співвідношення між собою внутрішніх (суб”єктивних) і зовнішніх (об”єктивних) чинників; у такому разі відсутність узгодженості виступає як несвобода. 

На думку дослідника, Біблія подає більш поглиблений погляд на моральну свободу в різнобічних аспектах життя людини. Людина не залежить від свавілля людей, а свідомо підпорядковується вищому розуму – Богу, який всеціло піклується про людину, веде її до добробуту і злагоди. В цьому випадку у людини змінюються оціночні критерії свого місця в соціальному оточенні. 

Досліджуючи значення проблеми свободи у християнстві, дисертант звертається до порівняльного аналізу поняття свободи. Починаючи з доби стародавньої Греції, подається ретроспективний аналіз розвитку цієї категорії, особливості її розуміння і тлумачення в елінську добу, римський період, середньовіччі. 

Дисертант робить спробу узагальнення з наукових позицій того, що принесла з собою християнська мораль, яка сприяла розв”язанню тих проблем, перед якими виявлялися безсилими язичницькі релігії, грецька філософія, елінська культура, класичне римське право з опрактикованим укладом життя, іудейський монотеїзм з Божим законом в талмудичному тлумаченні. Проаналізувавши історичний розвиток християнства, автор показав його високий дух у боротьбі з нехристиянськими філософськими течіями та внутрішніми єресями. Водночас розкрито тенденцію відходу від демократичних засад раннього християнства і його подальше прагнення до більш тісного союзу з імператорською владою, що в свою чергу породжувало негативні тенденції в розвитку духовних свобод характерних для первісного християнства, внаслідок чого спотворилась і сама суть християнства як в теоретичному так і в практичному плані саме поняття духовної свободи. 

Аналізується розвиток західної і східної філософсько-теологічної думки, починаючи від “отців церкви”, її вплив на розвиток дуалістичного поняття свободи, яке відтворюється у поняттях тих часів – тваринному та духовному (істинному) світі. Дається аналітичне осмислення як здобутків розвитку філософсько-теологічного знання, так і застійних та реакційних моментів у християнському середньовіччі. У звязку з цим показана і трагедія спотвореного бачення свободи до часів Реформації. Як обгрунтування висновку використовується матеріал з історії православної церкви на Буковині за часів Австро-Угорщини. 

Далі автор переходить до аналізу поняття свободи та шляхів її реалізації в період Реформації, яка сприяла Ренесансу духовного життя. Характеристика цього періоду в основному і полягає в тому, що він став початком великого злету свободи духу і совісті. Реформація не тільки відродила сутність поняття свободи перших християн, але і надала їй нового змісту та спрямованості. Як продовжувач справи Реформації Церква Християн Адвентистів сього дня внесла свій вклад у розвиток теологічно-духовної думки та здійснення свободи духу особи. 

Дисертант дає обгрунтування актуалізації проблем оздоровлення суспільства і наводить аргументи щодо