Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Дія насичених N-ацилетаноламінів на ліпіди тканин печінки та серця щурів за умов ішемічного ушкодження

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
29
Мова: 
Українська
Оцінка: 

style="text-align: justify;">Дослідження впливу N-пальмітоїлетаноламіну на процеси пероксидного окиснення ліпідів у мітохондріях печінки щурів в умовах гіпоксичної гіпоксії проводили на щурах, яких тримали у герметично закритій камері загальним об’ємом 3 л при кімнатній температурі протягом 25 хвилин. Для виключення фактору гіперкапнії в експериментальній камері була поставлена ємкість з КОН. Потім щурів забирали, декапітували, видаляли печінку для отримання мітохондрій та дослідження дії різних NAE в експериментах in vitro. Щурі були поділені на 4 групи: 1- інтактний контроль, 2 – гіпоксичний контроль, 3 – гіпоксія + інкубація з NPE, 4 – гіпоксія + інкубація з NSE. Кінетику Fe2+ ініційованого вільнорадикального окиснення ліпідів у мітохондріях печінки щурів за умов гострої гіпоксії оцінювали за зміною параметрів хемілюмінесценції, а також за концентрацією сполук, що реагують з тіобарбітуровою кислотою.

Вивчення впливу N-пальмітоїлетаноламіну на процеси пероксидного окиснення ліпідів, склад фосфоліпідів та жирних кислот печінки щурів за ішемії та реперфузії проводили у два етапи. Для наркозу використовували тіопентал натрію (30-50 мг/кг ваги). Перфузію печінки проводили in situ згідно методу [Kamada, 1988] охолодженим розчином – консервантом “Євроколлінз” (в ммоль/л: бікарбонат-10; хлорид-15; фосфат-57, 5; натрій- 10; калій-115. 500 мл дистильованої води; перед використанням додається 50 мл 40% глюкози в якості енергетичного субстрату)  (Euroсollins, ЕС), розчином ЕС з доданим NPE (EC+NPE). Для першого етапу – дослідження впливу NPE за ішемії та перфузії донорського органу: через 5 хв перфузію припиняли, а печінку забирали та вміщували у спеціальний контейнер, де зберігали протягом 22 годин при 40 С у розчинах ЕС або ЕС+NPE. Через 2, 4, 6 та 22 год забирали проби тканини та занурювали їх у скраплений азот для збереження та проведення подальших досліджень. Одержані зразки печінки були розподілені таким чином: I – інтактна (контроль) ; II та III – печінку тварин протягом 5 хв перфузували охолодженими розчинами ЕС або ЕС + NPE (кінцева концентрація 10-5 М) ; IV та V – печінка щурів, яку протягом 6 годин зберігали у розчинах ЕС або ЕС+NPE; VI та VII – печінку тварин 22 години зберігали відповідно у розчинах ЕС або ЕС+NPE. Для другого етапу – дослідження впливу NPE за реперфузії ішемізованого органу: після 5-ти хвилинної перфузії охолодженими розчинами ЕС печінку забирали, вміщували у спеціальний контейнер, де зберігали при 40 С протягом 6 годин у консерваційному середовищі ЕС. Потім печінку реперфузували протягом 2-х годин оксигенованим розчином Кребса-Хензеляйта (Krebs-Henseleit bicarbonate buffer, KHB)  (мМ: NaCl -120; KCl -4, 7; NaHCO3 – 25; KH2PO4 – 1, 25; CaCl2 – 1, 25; MgSO4 – 1, 4; глюкоза – 6) при 370С. Для реперфузії печінки була використана модифікована стандартна модель ізольованої перфузії згідно методу [Reckendorfer і Burgmann, 1992] у модифікації [Шагідуліна, 2000]. По закінченні реперфузії печінку негайно занурювали у скраплений азот. Одержані зразки печінки були розподілені таким чином: I – інтактна (контроль) ; II та III – печінку тварин 6 годин зберігали відповідно у розчинах ЕС або EC + NРE (кінцева концентрація 10-5 М) при 40С, яку потім реперфузували розчином KHB.
Екстракцію ліпідів проводили за методом [Bligh і Dyer, 1959]. Для зменшення адсорбції аніонних фосфоліпідів на білки та для більш повного виділення цих сполук використовували водну фазу з іонами кальцію згідно рекомендації [Palmer, 1971]. Розділення фосфоліпідів проводили двовимірною мікротонкошаровою хроматографією за методом [Svetashev i Vaskovsky, 1972]. Для цього брали скляні пластини розміром 66 см та наносили на них 1 мл колоїдного розчину сілікагелю КСК-2 (Росія). Для ідентифікування розділених на хроматографічних пластинах фосфоліпідних класів використовували – стандарти фосфоліпідів з відомим значенням Rf та якісні реакції на функціональні групи фосфоліпідів [Кейтс, 1975; Васьковский, 1975]. Вміст фосфоліпідів виражали за кількістю в них неорганічного фосфору, який визначали за допомогою молібдатного реагенту [Васьковский, 1975]. Для розділення діацильних та плазмалогенних форм фосфоліпідів проводили хроматографічні процедури [Васьковский, 1975]. Кількісне визначення фосфору діацильних та плазмалогенних форм фосфоліпідів проводили використовуючи реакцію з молібдатним реактивом [Васьковский, 1975].
Метилові ефіри жирних кислот з ліпідного екстракту одержували за модифікованим методом [Carreau і Dubaco, 1978]. Кількісний аналіз метилових ефірів жирних кислот проводили за допомогою газорідинної хроматографії на хроматографі Carlo Erba (Італія) з полум’яно-іонізаційним детектором на скляній колонці (2, 5 м  3 мм), яку було заповнено 10% фазою SР 2300 (Silar 5CР) на “Chromosorb W/HP” при програмованій температурі 140-250 0С (2 0 С/хв). Для калібрування колонки та ідентифікації жирних кислот застосовували стандарти метилових ефірів жирних кислот (Serva, ФРН). Вимірюючи площу піків, розраховували відсотковий вміст жирних кислот в екстракті.
Вміст холестеролу визначали на хроматографі Chrom-5 (Чехія) з дуальною системою на колонці із неіржавіючої сталі 0, 5 м, яку було заповнено Chimalite W (80-100 mesh) з нанесеною 1, 5% рідкою фазою OV-1 (“Shimadzu”, Japan), при температурі інжектора і детектора 250 0С і 270 0С відповідно та запрограмованій температурі 180-250 0С (100 С/хв). Внутрішнім стандартом для кількісного визначення холестеролу слугував -ситостерин.
Мітохондрії печінки щурів отримували згідно рекомендаціям [Мэдди, 1979].
Вивчення вільнорадикального окиснення ліпідів у мітохондріальній фракції печінки щурів проводили хемілюмінесцентним методом у присутності 50 мкМ Fe2+ при 37 0С [Parinandi, 1988; Владимиров, 1972]. Вимірювання проводили на хемілюмінометрі ПХЛ-01 (Росія) з фотоелектронним помножувачем
Фото Капча