Діяльність педагогічного колективу з розвитку учнівського самоврядування

(умовна назва «Шкільна рада») – це формально-правове самоврядування, засноване на потребі законодавчих і локальних актів. За допомогою цієї моделі учасники освітнього процесу, у тому числі і школярі (через учнівську секцію шкільної ради), реалізують свої громадянські права на участь в управлінні справами загальноосвітнього закладу й місцевої общини [11, с. 3]. 

Позитивні сторони моделі:

• повна відповідність вимогам законів і підзаконних актів, регулюючих діяльність загальноосвітнього закладу на території України;
• наявність можливостей для учасників освітнього процесу в реалізації та захисті своїх громадянських прав.
• Негативні сторони моделі:
• виключення потенціалу вихідних програм (у тому числі й ігрових), які реалізуються в загальноосвітніх закладах;
• формалізація процесу вибору органів самоврядування, у тому числі й учнівського;
• недостатнє врахування вікових особливостей учнів.

2. Ігрова модель (умовна назва «Ньюландія») – самоврядування, засноване на слідкуванні всім законодавчим і нормативним актом України, гармонійно вписаних у правила гри, які моделюють діяльність основних структур держави, місцевої влади (муніципальної освіти), освітнього закладу (в залежності від конкретної моделі) [11, с. 4].

Саме правила гри регламентують взаємовідносини всіх учасників освітнього процесу в ролях ігрової взаємодії.

Позитивні сторони моделі:

• максимальне використання виховного потенціалу гри та ігрової техніки;
• учнівське самоврядування розглядається як спеціальна виховна програма.
• Негативні сторони моделі:
• не дивлячись на те що модель гармонійно поєднує нормативно-правову базу самоврядування загальноосвітнього закладу й виховну роботу при психологічній непідготовності педагогічного колективу до її впровадження, така модель може розглядатись деякими педагогами як відступ від традицій, які склались в управлінні загальноосвітнім закладом;
• надмірне захоплення ігровою стороною процесу;
• можливість реалізації даної моделі в повний мірі тільки в умовах дитячого оздоровчого табору в якості навчання активу шкільного самоврядування.

3. Роздільна адміністративно-ігрова модель (умовна назва «День дублера») – це поєднання двох перших моделей із переважним використанням можливостей формально правового самоврядування та включенням у життя загальноосвітнього закладу один раз на рік чи чверть ігрової практики у вигляді заміщення посад адміністрації й педагогів школи учнями [11, с. 5].

4. Поєднана адміністративно-ігрова модель (умовна назва «Демократична республіка») – це поєднання двох перших моделей, але з переважним використання можливостей ігрової технології, коли в ігровий процес включаються всі учасники освітнього процесу (учні, адміністрація закладу, учителі), а в компетенції формально-правового самоврядування залишаються тільки принципові питання (охорона життя та здоров’я школярів, виконання обов’язкового державного освітнього мінімуму тощо) [25, с. 69].

Існування різноманітних моделей учнівського самоврядування дає можливість загальноосвітнім закладам самостійно вибирати та вирішувати, яка модель або її модернізація в найбільший мірі відповідає завданням подальшого розвитку освітнього закладу.

Демократизм в учнівському самоврядуванні залежать від позиції дорослих, зокрема керівництва школи. Розбіжності між адміністрацією й учнівським самоврядуванням виникають унаслідок неправильної організації педагогічного керівництва, коли немає взаємодії між педагогічним і учнівським колективами для досягнення мети.

2.2. Організація створення Ради учнівського самоврядування

Для організації створення Ради учнівського самоврядування необхідно прописати саму процедуру створення Ради. У відповідному Статуті має бути відображено:

1. Хто саме має право обирати (тобто які класи беруть участь у виборах). Справжні свідомі виборці є вже в п’ятому класі, тому виборче право можливо вже з цього віку.

2. Кого можна обирати. 11-класники мають готуватися до державної атестації, в учня п’ятого чи шостого класу ще мало і досвіду, і особистого авторитету. Однак рекомендуємо не вносити відповідний ценз у відповідні умови (питання з одинадцятикласниками зазвичай вирішується шляхом самовідводу носія пасивного виборчого права; стосовно ж учнів 5-7 класів, то їх найчастіше хоч і висувають, але як правило, але не обирають через брак у них відповідальної компе-тентності). Повірте в поміркованість самих виборців у цьому питанні.

3. Якою буде структура самоврядування (яких саме посадовців треба оби-рати). Це значною мірою залежить від структури органів самовря-дування, від форми правління, устрою, які оберуть Установчі збори.

Слід визначити термін перебування обраного органу на посаді (термін повноважень виборчого органу). Рекомендується, щоб він був не більшим, але й не меншим, ніж один рік. Можна також передбачити для вперше створеної в навчальному закладі Ради можливість дострокових виборів чи виборів через більш короткий термін [29, с. 6].

Установчі збори визначають тільки попередню структуру самоврядування та норми її діяльності, а новообрана Рада може вносити відповідні зміни у взаємодію різних гілок учнівської влади.

Залежно від форми самоврядування, яку оберуть установчі збори, організовують вибори або Президента школи, який очолить Раду з представників усіх класів (Президентська республіка), або повноважної Ради, яка саме обере свого Голову (Парламентська республіка).

Перед виборами визеначаються з двох запропонованих варіантів: Президентська чи Парламентська республіка. Можливі і проміжні форми, які ви можете визначити самі. Однак поки що зупинимося на двох основних.

Президентська республіка. Обирають тільки Президента навчального закладу. Його можна називати і Гетьманом, і Кошовим отаманом, и якось інакше, сутність від цього не змінюється: він – глава всієї республіки, гарант дотримання її законів, захисник прав громадян [13, с. 28].

Але сам Президент не може впоратися з усією роботою. Йому необхідні, по-перше, люди, які б допомогли йому порадами (власне, це і є Рада навчального закладу), по-друге, ті, хто виконує Статут та закони навчального закладу – міністри, об’єднані в Кабінет міністрів.

У Президентській республіці Рада має одну основну функцію – законодавчу (вона розробляє закони, планує, які заходи мають бути