Діяльність педагогічного колективу з розвитку учнівського самоврядування

їхню психологічну сумісність.

3. Загальна кількість ініціативної групи не повинна перевищувати 10-15 осіб.

4. Ваша підготовка до зустрічі:

• продумайте мету і бажаний результат реалізації вашої ідеї;
• окресліть мотивацію участі у вашому проекті для запрошених людей (чим запропонована діяльність для них цікава і корисна);
• розподіліть між собою підтеми передачі вашої інформації і визначте приблизний час, за який ви повинні будете провести розмову;
• поміркуйте про позитивний психологічний клімат під час зустрічі (ділова чи дружня обстановка, можливість чаю чи кави під час перерв, розміщення присутніх у кімнаті, необхідні додаткові інформаційні матеріали тощо).

5. Проведіть зустріч упевнено, чітко формулюючи й аргументуючи свої думки. Можна підтвердити свої слова відповідними інформаційними матеріалами (статтями з періодичних видань, інформацією з інтернету та ін.)

6. Дайте можливість висловитися усім присутнім. Доцільною і цікавою формою проведення є «мозкова атака», «пресатака» та «захист проекту».

7. Запам’ятайте, що ця зустріч не передбачає складання плану дій. Її мета – зацікавити нових людей своєю ідеєю, залучити їх до обдумування і пошуку шляхів її реалізації. Для цього їм потрібен певний час. Дайте його своїм товаришам – і вони повернуться до вас із більш цікавими пропозиціями, ніж якби ви почали планували на цій зустрічі.

8. Обов’язково підбийте підсумок вашої розмови. Але краще, якщо це зроблять самі учасники. Запропонуйте їм висловитися, використовуючи метод «перехідний мікрофон». А остаточний підсумок – за ведучим.

9. Призначте дату, місце і час наступного зібрання, оголосіть його тему: «Шляхи вивчення реального стану дитячого самоврядування у школах міста, району чи області. Можливі форми залучення до своєї діяльності дітей, молоді та дорослих» [11, с. 9].

Підготовчий етап до засідання ініціативної групи з питання структури нового органу самоврядування повинен передбачати:

• підготовку декілька варіантів анкет для дітей різного віку, вчителів, адміністрації навчального закладу;
• проведення одночасно (за кілька днів) опитування відповідно до складених анкет; 
• визначення головних думок та поглядів на структуру вашого органу самоврядування;
• проведення дискусій, «круглих столів» на ті теми, де погляди опитуваних розходяться найбільше;
• на зустрічах – занотовування всіх аргументів «за» чи «проти» стосовно кожної висунутої ідеї;
• оголошення засідання ініціативної групи зі створення чи реорганізації органу дитячого самоврядування закладу [29, с. 7].

Алгоритм діяльності для дітей з допомогою педагога-організатора на засіданні ініціативної групи включає:

• аналіз пропозиції та зауважень дітей і дорослих щодо діяльності попереднього органу самоврядування;
• відбір тих, у яких ідеться про побудову та напрями діяльності вашої дитячої чи молодіжної влади;
• занотовування всіх запропонованих напрямів роботи;
• поділ на декілька мікрогруп;
• обговорення можливої структури вашого парламенту [9, с. 75].

2.4. Аналіз досвіду роботи школи з організації учнівського самоврядування

У процесі роботи з педагогічним колективом та учнями було з’ясовано, що активності й оптимізму дітей замало, потрібний час для поступового формування лідерів, зростанню їх професіоналізму у складній справі керівництва. Це й процес не є стихійним, тому робота з організації учнівського самоврядування будувалася поступово, відповідно до індивідуальних вікових і психологічних особливостей учнів, колективних та особистих інтересів і потреб.

У системі виховного процесу і учнівського самоврядування виділено певні принципи виховання. Кожний принцип є важливий взаємопов’язаним складником. Їх органічне поєднання виступає запорукою ефективного створення учнівського самоврядування.

1. Принцип національної спрямованості виховання: формую у дітей та учнівської молоді національну свідомість, любов до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; здатність зберігати свою національну ідентичність, пишатися своєю приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави.

2. Принцип культуровідповідності: базуючись на набутому впродовж історії морально-етичному досвіді людства, стикаюсь з проблемами, розв’язання яких вимагає творчого підходу. Вважаю, що проб лематизація моральної культури є джерелом особистісного розвитку дитини, умовою привласнення нею загальнокультурних надбань.

3. Принцип гуманізації виховного процесу: зосереджую свою увагу на дитині як вищій цінності, враховую її вікові та індивідуальні особливості і можливості, не форсую її розвитку, спонукаю до самостійності, задовольняю базові потреби дитини (у розумінні, визнанні, прийнятті, справедливому ставленні до неї); виробляю індивідуальну програму її розвитку; стимулюю свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвих виборів.

4. Принцип суб’єкт-суб’єктної взаємодії: уникаю жорстоких приписів, не ставлюсь до вихованця як до пасивного об’єкта своїх впливів; рахуюсь з його психічним станом, життєвим досвідом, системою звичок та цінностей; вдаюсь до продуктивних виховних дій; виявляю професійну творчість та індивідуальність. Учасники виховного процесу виступають повноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.

5. Принцип цілісності: виховання організовую як системний педагогічний процес, спрямований на гармонійний та різнобічний розвиток особистості, на формування в неї цілісної картини світу; передбачаю забезпечення наступності напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях; охоплюю всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді.

6. Акмеологічний принцип: орієнтую виховний процес на найвищі морально-духовні досягнення й потенційні можливості вихованця; створюю умови для досягнення життєвого успіху особистості, розвитку її індивідуальних здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здіснення все нових, соціально значущих задумів.

7. Принцип особистісної орієнтації: оскільки загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно, тому культивую у зростаючої особистості