Дослідження короткострокового кредитування і визначення напрямків вдосконалення комерційних банків

Щодо підвищення якості кредитного портфеля, привабливою видається ідея ран- жування кредитів, тобто методу систематичної та об'єктивної класифікації позичкового портфеля згідно з характеристиками якості та ризику.

Основні цілі ранжування кредитів:

1) підвищення ефективності позичкових операцій;

2) покращення якості портфеля за рахунок:

використання попереджувальних сигналів;

покращення управлінської інформації та контролю;

визначення стандартів та встановлення меж відповідальності.

3) створення основ для управлінських рішень.

Найважливішими факторами, за якими здійснюватиметься ранжування кредитів, є стан звітності, інформація про стан справ позичальника та його рахунків, стосунки з клієнтами, наявність забезпечення.

Для уникнення видачі явно безповоротних позик, банк повинен будувати свою роботу з клієнтами, використовуючи основні критерії до підходу кредитування:

Займатися кредитуванням переважно тих підприємств, з якими у банку вже накопичений значний досвід і добре вивчена кредитна історія.

Не надавати позики поза межі обслуговуваного регіону.

Враховуючи наведені можливі причини виникнення проблемних позик, банк апріорно може визначити напрями кредитної дiяльностi, в яких ризик неповернення грошових засобів є найбільш високим, та згрупувати їх для контролю ризиковостi кредитного портфелю, наприклад, таким чином:

кредити суб'єктам підприємницької дiяльностi для початку їх бізнесу, де обсяг позик є непропорційно високим порівняно з власними інвестиціями позичальників;

кредити для спекулятивних угод з товарними та фондовими цінностями;

3) кредити для операцiй з нерухомістю для власників підприємств з обмеженими власними ресурсами;

4) кредити для підтримання значного залишку на розрахунковому рахунку позичальника без достатнього капіталу та застави;

кредити під проекти з ризиком морального старіння;

кредити під низьколiквiднi цінності тощо.

Отже, підсумовуючи питання якості кредитного портфеля банку, зазначимо, що вміле та ефективне управління портфелем позик досягається шляхом:

застосування виваженої, конкретно визначеної та обґрунтованої системи показників (коефіцієнтів), спроможних дати оцінку ступеня якості та ризику;

розробки стратегії і тактики кредитування;

підходу до структурування кредитів, які формують портфель банку, з урахуванням сум, строків, доходності, ризику, необхідних резервів та інших факторів;

коригування дій з реалізації затвердженої кредитної політики з урахуванням змінюваної кон'юнктури банківського та підприємницького ринку.

Отже, проблема кредитних ризиків та шляхів зниження їх рівнів у процесі активної дiяльностi комерційних банків, раціонального та безпечного управління кредитним портфелем є найголовнішою для банків, особливо на сучасному етап i економічного реформування в Україні. Успішне її вирiшення сприятиме надійному функціонуванню, фiнансовiй стійкості не тільки самого комерційного банку, але й тієї сфери, в котрій він провадить свою діяльність.

 

 

Питання кредитування, як і кожний економічно необхідний процес, потребує постійного удосконалення та оптимізації.

Головне завдання кредитного процесу правильно та об'єктивно оцінити кредитоспроможність позичальника. Достовірність оцінки істотно впливає як на результати конкретних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом. Точність оцінки важлива і для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг.

Нормативні показники оцінки кредитоспроможності позичальника визначено в положеннях Національного банку України «Про кредитування» і «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків». Водночас комерційні банки України самостійно встановлюють додаткові критерії та показники оцінки фінансового стану позичальника з метою реальної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними.

Банки можуть використовувати й зарубіжні методи і моделі оцінки кредитоспроможності позичальників, які базуються на комплексному застосуванні кількісних І якісних показників, а саме:

класифікаційні (статистичні), до котрих належать бальні системи оцінки (рейтингові методики, кредитний скоринг (credit scoring) моделі прогнозування банкрутств, засновані на статистичних методах. Кредобанк в своїй методиці оцінки також застосовує бальну оцінку, про що розповідалось вище.

моделі комплексного аналізу (на основі напівімперічних методологій, тобто засновані на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту: «правила 6 С».

Недоліками класифікаційних (статистичних) моделей є переоцінка ролі кількісних чинників і недооцінка міжособистісних відносин, висока чутливість до викривлення (недостовірності) вихідних даних (зокрема фінансової звітності, що найбільш характерно для українських позичальників), складність (громіздкість) порівняння. Статистичні моделі не відіграють принципової ролі при виявленні кредитоспроможності.

У моделях комплексного аналізу при розгляді питання про кредитоспроможність клієнта аналізують такі непорівнювані категорії, як економічні інтереси банку, гарантії повернення позики, а також людські якості керівного складу підприємства-боржника. За такого підходу кредитори значно економлять час на перевірці кредитних заявок та бізнес-планів, швидше ухвалюють рішення тощо. Ці системи аналізу прийнятні також для вітчизняної практики. Втім, механічне перенесення зарубіжного досвіду проведення фінансового аналізу в багатьох випадках, на нашу думку, є малоефективним, оскільки не враховується специфіка вітчизняних підприємств, зокрема фінансова звітність та облік.

Нині в банках України застосовується доволі широкий спектр методик визначення кредитоспроможності позичальника [51, с. 118-123]. Причому кожен банк розробляє власну систему оцінки, виходячи з особливостей кредитної політики, технологічних можливостей, спеціалізації банку, конкретних умов договору, пріоритетів у роботі, місця на ринку, конкурентоспроможності, стану взаємовідносин із клієнтами, рівня економічної та політичної стабільності в державі тощо.