Дослідження короткострокового кредитування і визначення напрямків вдосконалення комерційних банків

Експертні оцінки носять здебільшого суб'єктивний характер і тому не завжди точні.

Більшість експертних оцінок ґрунтується на дистанційному аналізі, тому можливі помилкові спостереження.

Ефективність експертизи залежить від частоти її проведення.

Оцінка кредитоспроможності має здебільшого формальний, епізодичний характер.

Рішення, котре приймається, цілковито залежить від експерта банку. Його досвід, знання, інтуїція, емоційний стан, особисті пристрасті, принциповість впливають на результат.

Тому слід розробити основні критерії науково обґрунтованих методик оцінки кредитоспроможності позичальників. І насамперед доцільно визначитися з терміном «кредитоспроможність», адже досі економісти не дійшли єдиної думки з даного питання. Так. автори однієї з методик кредитоспроможністю позичальника називають «його здатність своєчасно і сповна розраховуватися за своїми зобов'язаннями (основним боргом та відсотками) « [15, с. 198]. На нашу думку, це твердження не розкриває суттєвих відмінностей між поняттями «платоспроможність» і «кредитоспроможність» Вважаємо, що це не однозначні терміни. Термін «платоспроможність» передусім охоплює здатність І можливість юридичної чи фізичної особи своєчасно погасити всі види заборгованості, тоді як «кредитоспроможність» стосується лише погашення позичкової заборгованості. Автори іншої методики вважають, що «кредитоспроможність є оцінкою банком позичальника з погляду можливості й доцільності надання йому кредиту і визначає ймовірність повернення позик і виплати процентів по них у майбутньому» [6, с. 289].

Згідно з Положенням НБУ «Про кредитування», «кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями». Відповідно до Положення НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», «кредитоспроможність – наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його» [2]. Ці визначення найточніше відображають сутність проаналізованого вище поняття. Проте й вони не є вичерпними.

Порівнявши різні визначення цієї категорії, пропонуємо таке формулювання: кредитоспроможність – це оцінка наявності економічних і юридичних передумов для одержання кредиту і спроможності підприємства у повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін повернути його. Оцінку дають на етапі підготовки та прийняття рішення стосовно надання кредиту й умову укладення кредитного договору та в процесі кредитування на перспективу, розглянувши фінансово-господарські аспекти діяльності позичальника, а також репутацію керівника підприємства. Таке розуміння цієї категорії включає наявність передумов для одержання кредитів позичальником і спроможність погасити їх у встановлені терміни.

Оцінка кредитоспроможності клієнтів у банку має ґрунтуватися на певних умовах, котрими передбачається:

забезпечення її достовірності шляхом використання всіх необхідних інформаційних даних;

визначення широкого кола показників, які всебічно характеризують діяльність позичальника;

диференційований підхід до оцінки кредитоспроможності щодо кожної групи позичальників (юридичних і фізичних осіб, галузі діяльності тощо) при наданні їм різних видів кредитів (коротко- чи довготермінових).

забезпечення поточної та прогнозованої оцінки кредитоспроможності клієнтів;

використання сучасних наукових методів, моделей, зарубіжного досвіду та вітчизняної практики проведення такої оцінки, залучення у разі необхідності висококваліфікованих експертів, упровадження сучасних інноваційних технологій оцінювання тощо.

Інформаційна база покликана забезпечити процес оцінки кредитоспроможності клієнтів усією передбаченою методикою первинною інформацією, яку використовує банк, її формування потребує систематизації інформації. Доцільно всі джерела інформації, котрі використовуються під час проведення оцінки кредитоспроможності, класифікувати за чотирма основними напрямами:

Матеріали, стримані безпосередньо від клієнта.

Матеріали про клієнта, котрі зберігаються в архівах і базах даних банку (якщо клієнт має кредитну історію).

Відомості, які в разі необхідності можуть бути одержані від зовнішнього оточення клієнта (постачальників, кредиторів, покупців продукції, обслуговуючих банків, податкової служби тощо).

Звіти й інші матеріали державних і приватних установ (галузеві аналітичні дослідження, статистична інформація, довідники за інвестиціями тощо).

Визначення кредитоспроможності позичальника банком – це комплексна якісна оцінка, результат аналізу, в ході якого накопичується необхідна для прийняття рішення інформація. Зважаючи на ці відомості, банк приймає рішення про можливість та умови надання кредиту (доцільність продовження кредитних відносин або їх припинення).

Перелік елементів кредитоспроможності позичальника і показників, які їх характеризують, може бути широким або скороченим залежно від цілей аналізу, видів кредиту, стану кредитних відносин банку з конкретним клієнтом, результатів господарсько-фінансової діяльності останнього, а також від наявного забезпечення позик тощо.

З огляду на викладене вище, пропонуємо комплексно-рейтингову методику аналізу банками кредитоспроможності позичальників, котра передбачає такі елементи: характер (репутація) позичальника, його фінансовий стан, грошові потоки (рух коштів на рахунках позичальники), діловий ризик.

Характер позичальника розуміємо як його порядність, репутацію, ступінь відповідальності, готовність і бажання погасити борг. Банк намагається з'ясувати, як позичальник ставився до своїх обов'язків у минулому, чи ймовірні затримки з погашення позики, який статус цього клієнта у діловому світі. Це можливо за умови проведення: оцінки кредитної історії клієнта, ефективності його управління, ділових якостей керівництва позичальника; аналізу обсягів реалізації продукції, складу та динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості, прибутків і збитків; врахування об'єктивних та додаткових чинників діяльності клієнта.

Оптимальні економічні рішення кредитори приймають, об'єктивно оцінивши фінансовий стан, котрий як комплексне поняття характеризується системою показників, що відображають наявність і розміщення коштів, реальні потенційні фінансові можливості.

У практиці аналітичної роботи в нашій країні та за кордоном застосовують широке коло показників, які характеризують різні аспекти діяльності підприємства.

Дослідженню питань щодо оцінки