Дослідження короткострокового кредитування і визначення напрямків вдосконалення комерційних банків

Центральне місце в управлінні якістю кредитного портфеля належить оцінці кредитного ризику для кожної окремої позики/позичальника та для загального рівня по банку (кредитного портфеля) в цілому. [38; 34]

Основними факторами рейтингу якості кредиту вважають:

а) мету кредиту;

б) розмір позики;

в) галузь або сферу, в якій працює позичальник;

г) фінансовий стан позичальника у минулі періоди.

Відсутність розуміння необхідності ретельного аналізу якості позикової заборгованості (особливо попереднього аналізу можливості повернення позики) значною мірою пояснює нестійке становище багатьох вітчизняних банків. Почасти низька якість позикового портфеля визначається загальним кризовим станом економіки та суспільства.

Головними характерними рисами кредитних портфелів українських банків можна вважати:

короткостроковість кредитів, котрі формують портфель;

підвищену ризиковість портфеля.

Короткостроковість переважної частки кредитів зумовлена відсутністю сприятливого інвестиційного середовища в Україні.

Робота з управління якістю портфеля кредитів передбачає, з одного боку, аналіз динаміки росту кредитних вкладень банку, а з іншого, їх якісний аналіз, котрий ґрунтується на детальному розгляді кожної кредитної угоди, об'єкта кредитування, строків, сум, можливих ризиків за окремими позиками, забезпечення кредиту і т. д.

У зарубіжній банківській практиці для цього широко застосовують аналіз структури активів (тут мається на увазі структура кредитних вкладень), а також розрахунок та аналіз фінансових коефіцієнтів.

Установлені обмеження та нормативи, а також правила регулювання банківської діяльності відіграють важливу роль у процесі формування кредитного портфеля. НБУ встановлює наступні обов'язкові нормативи кредитного ризику для українських банків:

Максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента; норматив великих кредитних ризиків; максимальний розмір кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру; максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов'язань щодо цього контрагента до капіталу банку. Нормативне значення не має перевищувати 25% (наведені нормативні значення стосуються універсальних банків, для спеціалізованих банків нормативні значення встановлюються диференційовано).

Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитів (за мінусом фактично сформованих резервів) до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення не має перевищувати восьмикратний розмір регулятивного капіталу банку. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує восьмикратний розмір регулятивного капіталу банку, то автоматично підвищуються вимоги до адекватності регулятивного капіталу. Кредитний ризик вважається великим, якщо сума всіх вимог і позабалансових зобов'язань щодо одного контрагента (або групи пов'язаних контрагентів) становить 10% і більше величини регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань щодо цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та капіталу банку. Нормативне значення не має перевищувати 5%.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення суми сукупних зобов'язань усіх інсайдерів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і 100% суми всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та капіталу банку. Нормативне значення не має перевищувати 40%.

Величина капіталу банку великою мірою впливає на загальний обсяг залучених і запозичених коштів, а отже, і на розмір кредитних ресурсів. Показник величини капіталу банку використовується за встановлення лімітів та обмежень у процесі регулювання кредитної діяльності банків. Так, всі встановлені Національним банком України нормативи, пов'язані з кредитуванням, розраховуються у відношенні до капіталу банку. Отже, величина капіталу банку визначає обсяг і структуру його кредитного портфеля.

Величина капіталу банку великою мірою впливає на загальний обсяг залучених і запозичених коштів, а отже, і на розмір кредитних ресурсів. Показник величини капіталу банку використовується за встановлення лімітів та обмежень у процесі регулювання кредитної діяльності банків. Так, всі встановлені Національним банком України нормативи, пов'язані з кредитуванням, розраховуються у відношенні до капіталу банку. Отже, величина капіталу банку визначає обсяг і структуру його кредитного портфеля.

Інформаційно-аналітичне забезпечення менеджменту кредитної діяльності банків включає такі показники:

1. Обсяг погашених позичок – кредитовий оборот (КО) – загальний КОзаг, зокрема за сумою прострочених позичок – КОпр.

2. Залишок позичок загальний (Ззаг), зокрема за рахунками прострочених позичок (Зпр) на початок періоду (Зп), на кінець періоду (Зк).

3. Обсяг виданих позичок – В.

Балансовий зв'язок між цими показниками:

Зп+В=КО+Зк (2. 4)

Для оцінки ступеня ризиковості кредитного портфеля Відділення застосовується абсолютний показник:

Середньозважений кредитний портфельний ризик:

 , (2. 5)

На основі абсолютних показників обчислюють такі відносні показники:

1. Середній залишок позичок за певний період за наявності даних на початок і кінець періоду – за формулою

  (2. 6)

а за наявності даних на більш ніж два терміни через однакові відрізки часу – за формулою

  (2. 7)

2. Частку несвоєчасно повернутих позичок (Ппн) в загальному обсязі погашених позик (Пзаг) визначають за формулою

Ппн (ч) = Ппн\Пзаг (2. 8)

3. Частку простроченої заборгованості в загальному обсязі заборгованості – за формулою

  (2. 9)

4. Частку кредитового обороту