Дослідження культурного капіталу студентів як показник реалізації місії сучасних університетів (на прикладі університетських систем США, Франції та Ірану)

 

Колотило М. О.

 

Сучасна інформаційна доба засновується на використанні якісно нового ресурсу – інтелектуального потенціалу особистості, внаслідок чого соціальний інститут освіти набуває ознак нефіксованого в часі онтологічного процесу, що носить екзистенційний характер. Сутнісні трансформації системи освіти породжують зміни в усталених формах діяльності університету, характер яких визначається процесами масовізації та віртуальної глобалізації освітнього простору. Необхідність реформування змісту академічної, управлінської та організаційної культури навчальної інституції, переліку виконуваних функцій актуалізує осмислення нової місії університету як вираження його призначення в суспільстві, що опосередковується завданнями по відношенню до людини/фахівця, держави та цивілізації. Концептуалізація нової місії університету в умовах людиноцентричної системи освіти має базуватися на усвідомленні ролі людини якості творця культури, а освітнього закладу – як простору формування її культурного капіталу.

Ключові слова: культурний капітал, університет, студент.

Соціокультурний простір сучасного соціуму визначається поступовою зміною ролі культурних факторів в процесах стратифікації суспільства. Як наслідок, при формуванні соціальних груп особливого ваги набирають такі риси індивіда як рівень загальної освіченості, культурної обізнаності, володіння мовами, що за обсягом понять можуть бути марковані поняттям “культурний капітал”. Університет як освітня інституція, в рамках якої відбувається завершальна підготовка людини як особистості та фахівця, може розглядатися в якості простору формування культурного капіталу студентів, подальше використання якого в професійній діяльності сприятиме вирішенню комплексу національних та загально цивілізаційних проблем. Підтвердженням значущості розгляду цих питань виступають вже існуючі доробки значної плеяди зарубіжних та вітчизняних науковців: у питанні реформування університетської освіти в контексті становлення інформаційного суспільства слід відзначити праці Р. Барнетта, Б. Рідінгса, З. Баумана, М. Квєка, Б. Кларка та ін. ; у дослідженні місії та моделі сучасного університету – С. Марджинсона, А. Ліферова, Ф. Альтбаха, Дж. Салмі та ін. ; у проблемі конструювання культурного капіталу в університетському просторі – Н. Чібісової, О. Бурдуковської, П. Бурдьє, Ф. Фукуями, Ю. Биченка, О. Голікова, І. Шапошнікової та ін. В рамках даного дослідження авторка, спираючись на наукові розробки провідних фахівців освітньої галузі, здійснила спробу філософського осмислення університету як простору конструювання культурного капіталу студентів, що на сучасному етапі може виступати показником міри реалізації університетами своєї місії в інформаційну добу.

Метою написання даної статі є дослідження культурного капіталу університетів США, Франції та Ірану як показника реалізації даними освітніми інституціями власної місії в інформаційну добу. Основними завданнями даного дослідження є:

• експлікація понять “соціокультурне середовище
• університету”, “культурний капітал студентів” та
• визначення їх показників; дослідження культурного капіталу обраних для аналізу університетських систем з наступним представленням його результатів як показника міри реалізації освітніми інституціями їх місії; представлення загальних підсумків за результатами дослідження.

В найбільш загальному тлумаченні процес конструювання культурного капіталу студентів визначається освітнім процесом університету. Протее завдання оптимізації світоглядно-професійної підготовки студента в умовах сучасного інформаційного світу актуалізує необхідність врахування впливу соціокультурних факторів на освітній процес, що визначається особливістю традицій країн, специфікою взаємодії університету з вітчизняними та зарубіжними підприємствами та організаціями, іноземною студентською та викладацькою спільнотами, іншими університетами тощо. Окреслені аспекти спільно з освітнім процесом поєднує в собі соціокультурне середовище університету, завданням якого є сприяння процесу становлення особистості в найбільш відповідних до сучасних світових реалій умовах. В сучасному науковому дискурсі соціокультурне середовище осмислюється в якості простору співжиття усіх учасників університетського простору, що виступає фактором соціально-культурної детермінації особистісного становлення студента [1, с. 13], сприяє формуванню певних суспільних норм та цінностей як фундаменту культурного капіталу людини [8].

В рамках даного дослідження, соціокультурне середовище університету представляє собою сегмент (спільно з педагогічним, дидактичним, інформаційним, корпоративним та ін.) цілісного середовища університету, завданням якого є задоволення світоглядних та професійних інтересів студентів у відповідності до загальнолюдських та національних цінностей. Комплексний аналіз соціокультурного середовища університету передбачає дослідження факторів впливу на його зміст зі сторони держави, ринку та суспільства (індекс освіти; частки ВВП на освіту та науку; частки бюджетних витрат на освіту; автономія та фінансування університетів, а також релігійний, гендерний та ментальний факторів) та системи показників (освітньо-професійні рівні; академічна мобільність; мова викладання; якість освіти; якість науково-інноваційної діяльності університетів; професорсько-викладацький склад; особливості освітнього процесу).

Дослідження соціокультурного середовища університету як фундатора культурного капіталу студентів передбачає розробку системи оцінки його змісту, що в умовах становлення інформаційного суспільства покликана носити інноваційний характер. Саме тому більш ефективним виглядає процес оцінювання культурного капіталу з позиції компетентнісного підходу, у відповідності до якого професійна компетентність майбутнього фахівця повинна містити як універсальні, так і спеціалізовані компетенції. Проте, оскільки аналітика останніх потребує доволі деталізованого дослідження за конкретними спеціальностями, що здобуваються студентами університетів, авторський інтерес в рамках даної роботи буде зосереджено на універсальних, згрупованих для зручності на міжкультурні; особистісні та інструментальні. Таким чином, в рамках даної роботи визначення міри набуття студентами університетів тих чи інших універсальних компетенцій, а також значення інших показників соціокультурної середовища університетів дає відповідь на питання про те, наскільки університети певної країни спроможні виконувати покладену на них місію. З метою реалізації дослідницького задуму було обрано університетські системи США, Франції, Ірану.

Дослідження культурного капіталу студентів США. До системи університетської освіти США, згідно з класифікацією Карнегі