Дослідження культурного капіталу студентів як показник реалізації місії сучасних університетів (на прикладі університетських систем США, Франції та Ірану)

Екзогенні фактори. За індексом освіти, що відображає можливості доступу до освіти, її якість та ефективність з точки зору працевлаштування випускників освітніх закладів країна займає 11 місце з 122 досліджуваних (показник 1, 027). Значення останнього показника, що розглядається в системі загального індексу людського капіталу поряд з такими показниками як індекс здоров’я (0, 239), робочої сили та зайнятості (1, 235) та соціально-правового забезпечення (1, 181) дає підстави стверджувати про достатній рівень державних інвестицій в розвиток освітнього сегменту [12]. За показниками обсягу витрат на освіту у відсотках від ВВП за період з 2008 по 2010 рр. очевидною є тенденція незначного коливання з поступовим зростанням обсягу інвестицій на 2010 р. в розмірі 1, 39%. Натомість за показником обсягу витрат на науку за період з 2009 по 2011 (2012) рр. Також спостерігається незначне зростання починаючи з 2, 74% в 2010 р. до 2, 79% в 2012 р. Обсяг витрат на розвиток освіти з державного бюджету склав на 2010 р. 3, 25%, що значно менше за показник в 3, 48% в 2008 р. і означає зменшення її впливу на освітній сегмент [5].

Ментальний фактор. Становлення американської нації відбувалося шляхом змішування в ході історичного цивілізаційного процесу різних етнічних груп: індіанських племен, ірландців, британців, африканців, що спричинило ситуацію наявності суттєвих ментальних відмінностей серед громадян США. Проте в американській вищій школі, що орієнтує студентів на розвиток таких якостей як ініціативність та підприємливість, ці відмінності перестають відігравати значиму роль, оскільки здобуття освіти розглядається в якості перспективного кроку на шляху реалізації власної професійної та життєвої стратегії.

Релігійний фактор. Попри те, що в державній освітній політиці релігійний компонент не є обов’язковим для вивчення в університетах, в США існують поряд зі світськими університетами незначна кількість двох типів інших університетів: теологічні та релігійно-світські (ґрунтовне вивчення гуманітарних та природничих дисциплін з позиції релігійного вчення).

Гендерний фактор. На рівні вищої освіти ситуація виглядає наступним чином: жінки – 56%, чоловіки – 44% (5А) ; жінки – 50%, чоловіки – 50% (6), що засвідчує ситуацію створення в цілому рівних освітніх можливостей для представників обох статей [10].

Університетська автономія. Американські університети у відповідності до ліберальної моделі автономії, наділені широкими академічними свободами, а в своїй навчальній та науково-дослідницькій діяльності спираються більше на суспільні, аніж державні структури.

Фінансування університетів. Державна освітня стратегія передбачає фінансову підтримку як державним, так і приватним університетам, оскільки уряд звертає увагу, насамперед, на науково-дослідницький та освітній потенціал університету, а не на його форму власності. Разом з тим, з середини 90-рр. ХХ ст., у зв’язку з кризою бюджетного фінансування, вагому роль в фінансуванні університетської освіті США став відігравати ринок, який на сьогодні поряд з державою забезпечує багатоканальне фінансування американського університету через прибутки від різноманітних грантів, проектів та договорів, благодійних фондів, продажу науково-освітніх послуг. Так, відповідно до даних звіту ОЕСР “Education at a Glance 2013: OECD Indicators” [9, c. 207] розмір недержавних інвестицій на вищу освіту станом на 2010 р. складав 63, 7% загального обсягу фінансування.

Показники соціокультурного середовища.

Дослідження академічної мобільності студентів у випадку з США засвідчує той факт, що станом на 2010 р. чисельність студентів-іноземців (3, 4% від загальної кількості студентів) перевищує чисельність тих, які виїхали на навчання за межі США (0, 3%), що засвідчує в тому числі престижність та привабливість університетської освіти. Окрім того, соціокультурне середовище американських університетів є полікультурним, оскільки до країни на навчання прибувають студенти з усіх регіонів світу, при тому що найбільший відсоток складають представники Азії – Східної, Південної та Західної, і лише потім вихідці з регіону Північної Америки та Західної Європи. Разом з тим, найбільш популярним для американських студентів-емігрантів залишаються високорозвинені країни – Великобританія, Канада, Німеччина, Франція, Ірландія, а також Австралія [10].

Мова викладання – англійська мова є основною.

Якість освіти. Попри велику кількість університетів та доволі широкі можливості доступу до них, відсоток населення США, які отримали диплом про вищу освіту рівнів ISCED 5A/6, за даними ЮНЕСКО [13, c. 14] складає 24, 5%, в той час як в інших високорозвинених країнах Європи та Азії показник складає близько 30% і більше (Японія, Великобританія, Франція, ФРН). Враховуючи обсяги науково-дослідницької діяльності американських університетів ЮНЕСКО висловлює небезпідставні думки щодо того, що розвиток економіки США відбувається значною мірою за рахунок іноземних дослідників та інших зарубіжних висококваліфікованих фахівців [13].

Науково-інноваційна діяльність. На кінець ХХ ст. більше 50% всіх фундаментальних наукових досліджень випадало на частку дослідницьких центрів, сконцентрованих переважно в сотні найкращих університетів країни. Дані університети отримують понад 80% всіх державних асигнувань на академічну науку [3, c. 8-9]. Попри те, в сучасній університетській науці США існують і недоліки, що пов’язуються, насамперед, з невпинним зростанням впливу ринку на зміст наукових досліджень освітніх закладів. Внаслідок інтенсифікації дослідницької діяльності комерційних центрів, частка досліджень, які проводяться в університетах знизилася до 13, 8%, з них фінансованих самими університетами 3% [5].

Професорсько-викладацький склад.

Професорсько-викладацький склад американських