Дитяче телебачення як засіб психологічного впливу на дітей

Дитина є особливим типом телеглядачів, оскільки споживає будь-яку інформацію, тому медіамистецтвадля неї виконують лише розважальну функцію. «Серед дослідників, педагогів, психологів з'явився спеціальний термін – інформаційна криза, тобто неможливість переробити інформацію, знайти та відібрати з величезного потоку найбільш актуальну та задовольняючу потреби людини, що сприяє духовному збагаченню та всебічному розвитку»[14, 6].

Телебачення є виробництвом особливого продукту, споживання якого не зникне ніколи, а саме – споживання видовищ. Те, що ми сьогодні бачимо на екранах наших телевізорів, є закономірним поєднанням природних характеристик телебачення з комерціалізацією цієї сфери товарних послуг. Експлуатація привабливих для великої аудиторії цінностей насамперед має на меті збільшити прибуток від діяльності телебачення. Якщо психологічно тонко впливати на підсвідомість людини, до того ж зняти табу з деяких морально заборонених тем – то це теж матиме неабиякий ефект. Тому сьогодні екрани наших телевізорів дедалі частіше заполоняють жахи, відьми, маніяки, привиди, монстри, ніндзі, покемони, потойбічні сили, психічно хворі люди, всілякі пророки, психотерапевти, астрологи, спостерігається також і еротика. Під впливом таких сцен емоційна сфера людини розгойдується, її ставлення до дійсності стає менш раціональним, росте навіюваність, психічне зараження населення. Звісно, що глядач (а нині – це все населення країни) стає легковірним і слухняним, ним легко маніпулювати та керувати [17, 23].

Сучасна експериментальна психологія провела низку досліджень, які розкривають механізми впливу телебачення на людину, зокрема доводять його негативний вплив на людей, особливо на дітей.

Спробуємо класифікувати вплив телебачення на психічні процеси розвитку дитини.

1. Телебачення руйнує психомоторику дитини.

Дитина проводить біля екрана телевізора близько 2-3 годин у відносно нерухомому стані. В цей час її пасивне сприйняття не бере участі у формуванні певних структур мозку. Дитина перестає бути активною, освоювати простір навколо себе, натомість безглузда інформація бомбардує їй очі і забирає час, який можна було б потратити на дослідження навколишнього світу, отримання нових цікавих знань. Екран привчає дитину до нерухомості, в той час як всі важливі функції тіла і мозку можуть розвиватися лише через рух. Рухливість – життєва стихія дитини. Таким чином, коли батьки вмикають телевізор, щоб дитина сиділа тихо, то це можна розцінювати як насильство, яке викликає такі тяжкі наслідки в майбутньому, що подолати шкоду від цього майже неможливо. До 25% мозкових структур, які в майбутньому відповідали б за логічне мислення, швидкість пошуку інформації, довгострокову пам’ять, швидкість читання, смислове сприймання слова на слух (слово чує, а зміст передати не може) не розвиваються.

Після перегляду будь-яких телепередач у дитини виникає стан неприродного збудження. Протягом певного часу вона не може зосередити свою увагу, не знає, куди їй себе подіти і що робити. Щоб подолати дефіцит рухливості, потрібно займатися з дитиною спортом, активними іграми, ходити на прогулянки[17, 23].

2. Телебачення негативно впливає на сприйняття та уявлення дитиною зображень.

Дитяче сприйняття світу чисте, неспотворене, у ньому відсутні образи-шаблони, саме тому діти мають яскраві уявлення тих чи інших образів. Коли дитині читають казки й оповідання, вона намагається уявити собі тих казкових героїв і запам’ятати їх, відтворити в уяві ті події, які відбуваються з героями. Однак під впливом телебачення дитина сприймає вже сконструйовану на екрані реальність, споживає готові образи, тому її внутрішні образи будуть пасивні та позбавлені індивідуальності. Калейдоскоп різнокольорових картинок, які дитина бачить на екрані, зазвичай не сприяє формуванню просторового та кольорового зору. Форма та стиль зображення людей у імпортних мультфільмах також викликають неабияке занепокоєння, оскільки герої мають грубі, неприродні і непривабливі риси обличчя[17, 23].

3. Телебачення впливає на розвиток пам’яті.

За висновками німецьких психологів, діти 3-5 років, які дивляться телевізор по 2 години на день або ж довго граютьв комп'ютерні ігри, мають проблеми з розвитком пам'яті. Яскраві емоційні образи витісняють із пам'яті людини словесну інформацію, яка подавалася до цього, а ось будь-яка наступна інформація після показу вражаючих сцен запам'ятовується так само добре, як і самі образи. Ці закономірності також виявлені експериментально[17, 24].

Щоб уникнути проблем із розвитком пам’яті, потрібно перед сном читати вголос дітям казки, а на другий вечір попросити дітей нагадати, про що читали вчора. Якщо дитина погано пам’ятає, то потрібно допомогти їй згадати, але не розповідати за неї все і читати далі. Після опитування дитина слухатиме уважніше, щоб завтра переказати краще. Так тренується довгострокова пам'ять – необхідна психічна функція запам’ятовування і відтворення інформації в процесі навчання.

Однак розвиток пам’яті не повинен перетворюватисяна механічний процес чи зазубрювання. Основним мотивом до сприйняття і запам’ятовування певної інформації має слугувати зацікавлення дитини, подання навчального матеріалу у формі гри (для менших діток), або ж цікавих розповідей (для більш старших дітей).

4. Телебачення блокує увагу.

Після перегляду телевізора протягом певного часу діти погано концентрують увагу на інших