Еколого-економічний аналіз розвитку меблевої промисловості Німеччини, Польщі та України у контексті вимог охорони навколишнього середовища

Другим об'єктивним обмеженням, яке накладається на еколого-економічний аналіз, виступає наявність значної кількості впливів підприємств на довкілля як позитивного, так і негативного роду, використання благ та послуг довкілля, які на сьогоднішній день неможливо оцінити взагалі або ж оцінити адекватно. У меблевій промисловості негативними впливами, які важко піддаються обліку й аналізу, є забруднення атмосферного повітря пилом (шліфувальні дільниці), випарами лаку та фарби (лакофарбові дільниці), клею (первинна машинна обробка), забруднення стічних вод формальдегідом, аміаком, аніліном, розчинниками і розріджувачами, відходами лакофарбових матеріалів, синтетичних смол, клеїв на різних стадіях технологічного процесу, шумове навантаження тощо.

Третім чинником, що об'єктивно обмежує можливості еколого-економічного аналізу, і який є логічним продовженням другого, є недостатність інформаційної бази. Так, навіть ті впливи на довкілля, які підлягають вимірюванню у натуральних вимірниках, далеко не завжди знаходять відображення у системі бухгалтерського та оперативного обліку підприємства чи формах статистичної звітності. Встановлено, що підприємства меблевої промисловості практично не ведуть обліку забруднення довкілля, використовуючи для нарахування платежів за викиди (скиди) шкідливих речовин непряму інформацію про нормативні показники утворення та викиди (скиди) тих чи інших забруднюючих агентів.

Встановлено, що при виході на зовнішні ринки підприємства дедалі частіше стикаються з необхідністю дотримання екологічних вимог до товарів (робіт, послуг). Проявляється тенденція, коли екологічні чинники відіграють все вагомішу роль у просуванні товарів (робіт, послуг) при експортно-імпортних операціях. Так, Всесвітня торгова організація (ВТО), до членства в якій Україна прагне з 1993 р., серед головних вимог при розробці заходів щодо регулювання міжнародної торгівлі особливу увагу приділяє екологічним стандартам та технічним вимогам, включаючи вимоги до упакування, маркування, вторинної переробки та утилізації відходів.

В німецько-українських угодах про експорт меблів до Німеччини окремий розділ з охорони навколишнього середовища передбачає як чіткі екологічні вимоги до упакування (їх розміру, матеріалу для їх виготовлення), сировини і матеріалів, з яких і за допомогою яких виготовляються меблі (ДСП, ДВП, фанера, розчинники, фарбники, лаки на нітроцелюлозній основі, клеї, поролон, меблеві тканини), так і штрафні санкції за недотримання нормативів охорони довкілля.

З іншого боку, екологічні вимоги висувають банки при кредитуванні підприємств. Так, Екологічний мандат Європейського банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР) потребує від нього будь-якого сприяння у своїй діяльності здоровому з екологічної точки зору та сталому розвитку. Цей мандат тлумачиться не лише як такий, що застосовується до прямих інвестицій та кредитування зі сторони ЄБРР, але й до інвестиційного аналізу та кредитної діяльності фінансових посередників, наприклад комерційних банків.

Обґрунтовано необхідність пошуку шляхів подолання конфронтації у рамках матеріального обміну людина – довкілля. Встановлено, що уявлення про споживання, які сформувалися у промислово розвинутих індустріальних країнах, не узгоджуються з метою сталого розвитку. Ця обставина з одного боку ускладнює поступ країн, що розвиваються, які взяли цю модель споживання за зразок, а з другого – зумовлює необхідність пошуку свого, відмінного від інших, шляху розвитку.

У другому розділі «Еколого-економічна оцінка стану та розвитку економіки меблевої промисловості Німеччини, Польщі та України» аналіз меблевої галузі промисловості проводиться через призму порівняння макроекономічних показників основних тенденцій розвитку економік досліджуваних країн. Необхідність проведення такого аналізу зумовлена впливом економічної ситуації у країні на будь-яку сферу діяльності. На рис. 2 і 3 подано динаміку їх ВВП та меблевого виробництва.

Продукція меблевої промисловості посідає різну частку в обсязі ВВП порівнюваних країн. Так, в Україні вона є незначною і коливається у межах від 0, 41% у 1992 р. до 0, 16% у 1996 та 1997 рр. У 2000 р. ця частка становила 0, 21%. Більш стабільною є частка меблевого виробництва у ВВП Німеччини: упродовж останніх 7 років вона коливається у межах від 1, 1% до 1, 21%. Меблева промисловість Польщі посідає дедалі значніше місце в економіці країни, про що свідчить невпинний ріст її частки у ВВП країни – від 1, 06% у 1995 р. до майже 1, 7% у 2000 р. У дисертації за допомогою економіко-математичного моделювання досліджено і встановлено чітку взаємозалежність змін обсягів меблевого виробництва та ВВП трьох країн.

Існує певний взаємозв'язок між динамікою окремих параметрів економіки, статистичних даних та ростом обсягу ринку меблів, який є важливим для прогнозування внутрішнього попиту. Встановлено, що попит на меблі зростає пропорційно до росту економіки та динаміки доходів. З іншого боку, що нижчий ріст доходів кінцевого споживача, тим швидше обмежить він свої витрати на придбання споживчих товарів довготривалого користування (меблів). У роботі подані основні показники для визначення попиту на меблі у досліджуваних країнах.

У ході дослідження визначилися слабкі та сильні сторони галузі, основні напрямки й тенденції її розвитку. Розглянуто найбільш вагомі досягнення у меблевій галузі Польщі та Німеччини як країни, яка в Європі вважається провідним виробником меблів. Встановлено, що стан економіки України та Польщі наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр. був подібним, галузеві підприємства опинились перед схожими дилемами (майже всі вони на цей час були державними і проблема поставала з приводу їх приватизації та подальшої роботи як приватних підприємств).

Найбільша складність в управлінні колишніми державними потужними підприємствами-гігантами полягала у відмові від планового, централізованого управління й