Еколого-економічний аналіз розвитку меблевої промисловості Німеччини, Польщі та України у контексті вимог охорони навколишнього середовища

Відсутність обов'язкової сертифікації меблевої продукції в Україні призвела до того, що з 1994 р. українські виробники почали стрімко втрачати традиційні російські ринки збуту внаслідок введення Росією обов'язкової сертифікації на меблі. Наказом Держстандарту України від 21 серпня 1999 р. з 1 жовтня 1999 р. були введені зміни до основних стандартів на меблі корпусні, а також для сидіння та лежання, які передбачають обов'язкове визначення рівнів летких хімічних речовин, що виділяються при експлуатації меблів у повітря жилих приміщень.

На відміну від українських норм і стандартів, які визначають лише габаритні розміри меблів залежно від їх функціонального призначення, німецькі стандарти передбачають чітке дотримання вимог щодо кольору та інших властивостей барвників. Наприклад терміни «Buche Natur» (бук натуральний) та «Eiche Natur» (дуб натуральний) вимагають абсолютної прозорості лакового покриття та відповідного підбору деревини, а «Kirschbaum» (черешня) – однакового забарвлення меблів, незалежно від породи використаної деревини. Дотримання уніфікованих вимог до барвників дає можливість покупцеві придбати меблі для вітальні Р 43 (меблі з деревини дуба у стилі рустикаль), наприклад у Баварії, а тумбу для телефону у цьому ж підфарбуванні Р 43 – у Нідерзаксені. У цьому випадку залишається лише підібрати відповідний дизайн тумби.

Разом з тим, у сьогоднішніх умовах господарювання сама лише сертифікація меблевої продукції не може вирішити проблему розвитку галузі та виходу її підприємств на міжнародні ринки. Нагальною потребою й одним з пріоритетних напрямків розвитку меблевих підприємств в Україні у рамках розроблення заходів щодо підвищення їх зацікавленості в екологічно безпечній діяльності повинно стати добровільне впровадження екологічних стандартів, відомих у світі під шифром ISO 14000 і ратифікованих Україною в 1997 р. під шифром ДСТУ ISO 14000. Завданням менеджменту стає комплексне еколого орієнтоване управління підприємством. Тому в роботі сформульовані рекомендації щодо впровадження міжнародних екологічних стандартів у діяльність українських меблевих підприємств. Показані переваги та недоліки, шанси та ризики від впровадження цих стандартів.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що створення і впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві дасть змогу:

• розробити програму дій щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища;

• покращити еколого-економічні показники діяльності підприємства, включаючи якість продукції з урахуванням екологічних вимог, насамперед за рахунок економії витрат;

• знизити ризики виникнення аварійних ситуацій, що можуть спричинити надмірне навантаження на довкілля;

• створити сприятливий імідж підприємства і підвищити його конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках;

• покращити довіру з боку громадськості, органів державного управління, акціонерів, постачальників і споживачів у питаннях охорони навколишнього середовища;

• підвищити рівень мотивації персоналу та ідентифікації його з підприємством;

• забезпечити виконання екологічних вимог інвесторів для залучення додаткового капіталу.

Сумарний економічний ефект інновацій у меблевому виробництві можна виразити за допомогою формули:

 

 ,

де: Есум – сумарний економічний ефект, грн; Еі – економічний ефект від конкретного і-го заходу, грн; n – кількість заходів.

Сумарний економічний ефект від впровадження системи екологічного менеджменту на підприємствах галузі матиме наступний вигляд:

 

Е = Е1 + Е2 + Е3,

 

де: Е1 – ефект від зниження витрат, грн; Е2 – ефект від підвищення рівня конкурентоспроможності, грн; Е3 – ефект від зниження ризиків, грн.

Запропоновано інтегровану систему екологічного менеджменту, яка включає систему якості та систему безпеки життєдіяльності. Організація інтегрованої системи екологічного менеджменту є ефективним засобом забезпечення випуску високоякісної продукції при мінімальному навантаженні на навколишнє середовище та гарантування персоналу нормальних умов праці. Ця система, стаючи складовою загальної системи менеджменту, сприяє її вдосконаленню й створює умови для участі у системі еко-аудиту. У роботі наведено також схему інтегрування системи екологічного менеджменту у систему менеджменту підприємства.

Друга група завдань стосується впровадження на підприємствах галузі еколого-економічного аналізу як важливої функції екологічного менеджменту. Для цього у роботі пропонується застосовувати такі види аналізу як еко-баланси, починаючи від балансу сировини, через складання балансу продукції, виробництва, підприємства і закінчуючи еко-балансами місця розташування. Розроблено схеми таких еко-балансів для меблевої промисловості. Для цього створено алгоритм побудови еко-балансу. Схема еко-балансу виробництва меблів з деревини наведена на рис. 4.

Застосування еко-балансів дасть змогу:

• отримати кількісні дані та встановити факти, необхідні для порівняння продукції з точки зору екологічно релевантних впливів упродовж усього життєвого циклу;

• виявляти екологічно вузькі місця при проектуванні нових видів продукції чи зміні/оновленні технологічних процесів;

• сприяти впровадженню таких інструментів як «еко-соціальна продукція» чи «еколого-економічний облік»;

• визначати у кількісному виразі переваги сталого використання деревини.

На основі даних балансу життєвого циклу продукції пропонується розраховувати екологічні показники, які є інструментом для оцінки використання природних ресурсів (сировини, матеріалів, енергії, води), системи екологічного менеджменту підприємства та стану довкілля у цілому.

Здійснено класифікацію впливів на довкілля упродовж життєвого циклу меблевої продукції. Встановлено, що