Еколого-економічний аналіз розвитку меблевої промисловості Німеччини, Польщі та України у контексті вимог охорони навколишнього середовища

Виявлено принципову різницю у стратегіях розвитку меблевої промисловості у розрізі країн. Так, меблева промисловість Німеччини, яка має великі ринкові традиції, протягом багатьох десятиліть орієнтувалася на задоволення потреб споживача, внаслідок чого досягла значних успіхів у розробленні різноманітних конструкцій меблів, пошуку і створенні еколого безпечних матеріалів, а основна увага приділяється дизайну та якості меблів. Цього вимагає висока купівельна спроможність населення, де споживання нових меблів на душу у рік становить 162 дол. США (за деякими джерелами – 250 дол. США), а якість, як показало вибіркове опитування споживачів, залишається головним критерієм при прийнятті рішення щодо придбання меблів.

Особлива увага при цьому звертається на безпеку та сумісність зі здоров'ям. Немаловажну роль для позитивного рішення у виборі продукції відіграє також ставлення підприємства-виробника до охорони довкілля. Так, перевагу в очах німецького споживача матиме продукція тих виробників, які здійснюють екологічно сприятливу політику, підтверджену відповідними екологічними сертифікатами.

Меблева промисловість Польщі, вийшовши з командно-адміністративної системи, за останнє десятиріччя була об'єктом значних фінансових інвестицій, що дало змогу переорієнтувати галузь на випуск сучасної продукції, яка задовольняла б щораз вищі вимоги споживача, у т. ч. екологічні. Споживання меблів на душу населення тут – близько 70 дол. США на рік (за деякими даними – 125 дол. США).

Меблева промисловість України впродовж усього існування адміністративно-командної системи орієнтувалася насамперед на виконання вимоги уніфікації та багатофункціональності меблів для малогабаритних квартир, а питання якості й дизайну фактично залишала поза увагою. При цьому практично повністю ігнорувалися питання охорони навколишнього середовища. На сьогоднішній день ця ситуація здебільшого залишається без змін з огляду на низький життєвий рівень, де споживання меблів на душу населення протягом року в середньому становить п'ять дол. США.

У сфері матеріального забезпечення виявлено низку проблем, характерних для українського меблевого виробництва. Здебільшого застаріла технологія виготовлення матеріалів, необхідних для меблевого виробництва, відсутність нових екологічно нешкідливих матеріалів є причиною того, що тут продовжують застосовуватися ДСП вітчизняного виробництва, які за своїми фізико-хімічними властивостями та екологічними характеристиками значно поступаються імпортним, у т. ч. німецьким. Обсяги виробництва в Україні ДСП та ДВП не забезпечують потреби внутрішнього ринку. Порівняно з 1990 р. виробництво ДСП скоротилося майже у п'ять разів. Натомість польська меблева промисловість використовує 90% ДСП, 100% шпону, 60% твердої ДВП, 25% пиломатеріалів вітчизняного виробництва.

Для успішного розвитку меблевої промисловості важливе значення має конструкція, дизайн та естетичне оформлення меблів. Набори корпусних меблів з використанням ДСП, виготовлені українськими виробниками, оцінюються західними експертами як громіздкі та дорогі. В них переважає корпус прямокутної форми, виготовлений з ДСП однієї товщини, імітація об'ємного рішення фасаду примітивним накладанням декору, комбіноване личкування (фасад – натуральним шпоном, корпус – синтетичним під деревину, яка часто не відповідає фасадній). Вироби мало насичені вбудованою апаратурою і комплектуючими, практично відсутнє їх кольорове оздоблення. При цьому меблі, виготовлені з плит ДСП, у західних країнах належать до рівня нижче середнього. Набори меблів з паперостільниковим заповнювачем щитових елементів належать до високого рівня, а з плит MDF – до середнього.

Такі види плитних матеріалів як MDF, OSB, LVL, PSL, які широко застосовуються у німецькій та польській меблевій промисловостях, в Україні не виготовляються, а імпортуються. Як показав аналіз, значна частина меблевої промисловості працює на давальницькій сировині, займаючись практично лише складанням меблів із ввезених з-за кордону матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих.

Найбільшу частку у виробництві меблевої продукції України займають корпусні меблі – понад 57, 5%. Однак ця частка порівняно з 1997 роком знизилася на 3% на користь інших категорій меблів.

Питання якості продукції та охорони навколишнього середовища є найбільш важливими в останні десять років для підприємств економічно розвинених країн. Німеччина не є винятком, більш того, вона – провідний «агітатор» за стандартизацію, сертифікацію, впровадження систем екологічного менеджменту та еко-аудиту як дійових добровільних інструментів охорони довкілля. Меблевої промисловості це стосується далеко не в останню чергу, оскільки у процесі виробництва традиційно використовується такий цінний природний ресурс як деревина. До того ж виробництво меблів супроводжується негативним впливом на здоров'я людини (лаки, фарби, синтетичні матеріали) і навколишнє середовище (технологія виробництва).

У Польщі питання охорони довкілля та сертифікації продукції вже пройшли початкову стадію розвитку, а питання стандартизації є найбільш актуальним для польських меблевих підприємств через тісні контакти з західними ринками.

У третьому розділі «Розробка напрямків підвищення зацікавленості українських меблевих підприємств в екологічно безпечній діяльності» розглядається декілька взаємопов'язаних груп завдань.

Перша група завдань стосується удосконалення сертифікації продукції та впровадження екологічних стандартів у діяльність меблевих підприємств за умов посилення міжнародної конкуренції. Меблі, на відміну від інших виробів з деревини, таких як вікна, двері, столярні вироби, не входять до переліку продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Внаслідок цього споживчий ринок України залишається відкритим для безконтрольного з точки зору якості та екологічної безпеки потоку