Економічна безпека підприємства

6. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року (зі змінами, внесеними Законом №2384-IV від 20 січня 2005 року) // Відомості Верховної Ради України, 1996. – №47. – ст. 256.

7. Закон України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради, 1992. – № 27. – ст. 382 (зі змінами).

 

 

 

Сталий розвиток є основою стабільного функціонування та поліпшення діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Сучасні умови функціонування підприємств обумовлені високим ступенем нестабільності та нестійкості, що пов’язано з ситуацією, яка склалася під впливом загальносвітової економічної кризи. Це викликає загальне зниження рівня економічної безпеки підприємств, а отже, і можливості забезпечення їх сталого розвитку. У зв’язку з цим, проблема забезпечення економічної безпеки підприємств стає дуже актуальною і потребує вирішення багатьох питань.

У своїй діяльності підприємство формує і налагоджує зв’язки з іншими суб’єктами господарювання, державними і муніципальними органами влади. Будь-який зв’язок з часом може бути перерваний або порушений під впливом різних обставин, а отже діяльність підприємства піддається постійній небезпеці. Порушення каналів зв’язків може відбутися з наступних причин: в результаті конкуренції (добросовісної та недобросовісної) ; змін у навколишньому середовищі, що змушує підприємство переглядати умови договору або контракту (зміна цін, податкового законодавства, соціально- політичної ситуації) ; з появою більш вигідних пропозицій (більш рентабельного договору, більш привабливих умов роботи) ; зміни особистих відносин між керівниками; зміни фізичних умов переміщення товарних, фінансових і трудових ресурсів (в результаті аварій та інших катаклізмів, зміни митних умов, виникнення нових меж або регіональних відносин) [1, с. 31].

Різноманіття господарських зв’язків, в які вступає підприємство в процесі своєї господарської діяльності, призводить до виникнення великої кількості факторів впливу на економічну безпеку його діяльності. Тому виявлення факторів ризику, небезпек і загроз – одне з найбільш важливих завдань забезпечення економічної безпеки.

 

 

Всі фактори впливу на економічну безпеку можна умовно розділити на позитивні і деструктивні, іншими словами загрози.

В сучасній теорії безпеки виділяють декілька ступенів деструктивних факторів:

1. Ймовірність виникнення обстановки, здатної породити небезпеку (поява зони ризику).

2. Провокаційні дії або засіб тиску (виклик).

3. Реальна можливість заподіяти зло, завдати шкоди (небезпека).

4. Намір завдати шкоди або ненавмисний небезпечний збіг обставин (загроза) [2, с. 353].

Загроза – можлива небезпека. Це найбільш конкретна і безпосередня форма економічної небезпеки або сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку.

Приймаючи господарські рішення підприємство не завжди в змозі витримати жорстке випробування обставинами, в яких опиняється бізнес, а отже, повинно заздалегідь враховувати джерела та фактори небезпек і загроз економічній безпеці.

Для обґрунтування чітких і ефективних шляхів зміцнення економічної безпеки підприємств дуже важливо виділити найбільш важливі сучасні небезпеки і загрози. Тому, при аналізі факторів економічної безпеки пріоритетне значення має облік деструктивних чинників (загроз). Проте не варто обходити стороною і позитивні фактори, беручи до уваги, з одного боку, їх позитивний вплив на рівень економічної безпеки, з іншого, можливість їх трансформації в ряді випадків у негативний бік.

Різноманітні загрози економічній безпеці класифікуються за різними основними ознаками:  за джерелом виникнення (зовнішні та внутрішні загрози) ; за відношенням до людської діяльності (об’єктивні та суб’єктивні) ; за систематичністю прояву (систематичні та несистематичні) ; за ступенем керованості (керовані та некеровані) ; за можливістю нейтралізації (такі, що частково піддаються нейтралізації та такі, що не піддаються нейтралізації) ; за впливом на складові економічної безпеки підприємства (ті, що впливають на усі її складові, на декілька складових та одну складову) ; за моментом виникнення (актуальні та потенційні) ; за об’єктивністю існування (реальні та мнимі) ; за частотою виникнення (постійні та випадкові) ; за ступенем очевидності (явні та приховані) ; за впливом на об’єкт (активні та пасивні) ; за сферою виникнення (правові; економічні; політичні; екологічні; соціальні; науково-технічні; технологічні; демографічні) ; за вірогідністю реалізації (реальні та потенційні) ; за тривалістю впливу на функціонування і розвиток підприємства (довготермінові, середньотермінові і короткотермінові) ; за характером прояву (закономірні та випадкові) [3, с. 254-255].

Найбільшого поширення набуло виділення небезпек і загроз залежно від сфери їх виникнення – зовнішні (екзогенні фактори) і внутрішні (ендогенні фактори).

Як складна соціально-економічна система, система економічної безпеки суб’єкта господарювання має індивідуальні особливості і еволюціонує під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів загроз економічній безпеці, які прямо або побічно впливають на економічну безпеку, ступінь захищеності об’єктів безпеки.

При цьому під об’єктом економічної безпеки розуміється все те, на що спрямовані зусилля щодо забезпечення безпеки: різноманітні види діяльності підприємства (виробнича, комерційна, управлінська, постачальна тощо) ; майно та ресурси підприємства (фінансові, матеріально-технічні, інформаційні, інтелектуальні тощо) ; персонал підприємства, його керівники, акціонери, власники, структурні підрозділи,