Економічна і соціальна географія україни

Невиробнича сфера – сукупність галузей народного господарства та видів діяльності людей, що надають необхідні послуги суспільству та безпосередньо не пов'язані зі створенням матеріальних благ. У невиробничій сфері виділяють: апарат органів державного та громадського управління; пасажирський транспорт і зв'язок; житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування; охорона здоров’я, спорт, соціальне забезпечення; освіта, культура, наука, мистецтво; сфера фінансів, кредитування, страхування.

Міжгалузеві-виробничі комплекси – це сукупність декількох галузей, які виробляють взаємозамінну продукцію або послідовно переробляють певну вихідну сировину, включаючи її добування (лісовиробничий, агропромисловий, будівельний), або ж розв’язують важливу загальнодержавну економічну, соціальну чи іншу проблему (військово-промисловий, рекреаційний, продовольчий комплекси). 

Основною формою просторової організації об’єктів галузей народного господарства України виступають територіально-виробничі комплекси, які є прогресивною формою регіональної організації матеріального виробництва, сфери обслуговування населення, його розселення і виступають у вигляді взаємопов’язаного поєднання на різноманітних регіональних рівнях об’єктів господарської діяльності. 

Найбільшими територіально-виробничими комплексами в Україні є:

–Донбаський, основу якого складають промислові вузли: Донецько-Макіївський, Маріупольський, Стахановський, Горлівсько-Єнакіївський, Краматорсько-Слов’янський, Лисичансько-Рубіжанський, Луганський. Даний ТВК спеціалізується на галузях важкої індустрії (енергетиці, металургії, важкому машинобудуванні, хімічній промисловості), а також АПК;

–Придніпровський (Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Запорізький, Криворізький та ін.);

–Причорноморський (Одеський, Миколаївський, Херсонський, Керченський, Сімферопольський);

–Прикарпатський (Івано-Франківський, Чернівецький, Дрогобицько-Бориславський, Стрийський).

3. Невідповідність між практично безмежними можливостями української економіки і сучасним її станом очевидна. Основна причина криза в економіці України полягає в тому, що в перші роки досягнення незалежності не були здійснені реальні економічні реформи.

У господарстві досі переважають енерго- і матеріаломісткі екологічно небезпечні виробництва. Багато підприємств випускають продукцію низької якості і високої собівартості, яка неконкурентоспроможна на внутрішньому і зовнішньому ринках. 

Далека від досконалості і територіальна організація господарства, що дісталась Україні у спадок від колишнього СРСР. В одних районах зосереджені значні виробничі потужності, інші території відстають у економічному розвитку. Неоптимальні і господарські зв’язки. Гострою є проблема втрати Україною власного внутрішнього ринку. Законодавство нашої країни не захищає вітчизняного виробника і створює пільгові умови для іноземних виробників.

 

Контрольні запитання:

1. Порівняйте поняття «міжгалузевий комплекс і «галузь промисловості». Яке поняття є більш місткішим?

2. Розтлумачте поняття «промисловий центр» і «промисловий вузол».

3. Виділіть основні риси сучасного господарства країни.

4. Які галузі виробничої сфери розвиваються в Україні?

5. Що таке невиробнича сфера?

6. Які основні проблеми територіальної організації господарства України?

 

Лекція 2. Паливно-енергетичний комплекс України

 

План:

1. Поняття, структура, місце і роль у господарському комплексі держави.

2. Паливна промисловість: райони видобування сировини, галузева і територіальна структура, проблеми і перспективи розвитку.

3. Електроенергетика: райони видобування сировини, галузева і територіальна структура, проблеми і перспективи розвитку.

 

1. Паливно-енергетичний комплекс складається з групи галузей і підгалузей промислового виробництва, що спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого мінерального, рідкого і газового палива, виробництві, передачі і використанні електроенергії і тепла. 

Розглядаючи структуру ПЕК України, можна виділити дві групи галузей (основних і другорядних), які безпосередньо взаємопов’язані і функціонують в комплексі. Серед головних галузей виділяють паливу і електроенергетичну промисловості, кожна з яких включає підприємства, що спеціалізуються на видобутку, збагачені, переробці, споживанні палива, виробництві, передачі і використанні електроенергії та тепла.

2. Паливна промисловість — комплекс галузей гірничодобувної промисловості, що займається видобутком і переробкою різних видів паливно-енергетичної сировини. На території України розвинені такі галузі паливної промисловості: вугільна, нафтова, газова, торф'яна.

Вугільна промисловість. Вона представлена видобутком кам'яного і бурого вугілля. Частка вугілля в паливно-енергетичному балансі України складає приблизно 75 %, що є одним з найвищих показників у світі. Вугільна промисловість є базою для розвитку електроенергетики, металургії, коксохімії. Основні поклади кам'яного вугілля зосереджені в Донбасі і Львівсько-Волинському басейні. 

Нафтова промисловість — це галузь паливно-енергетичного комплексу, що займається видобутком та переробкою нафти. Основні родовища нафти зосереджені в Карпатській і Причорноморсько-Кримський нафтогазоносних провінціях, Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносній області. Нафтопереробні заводи розміщені у місті Кременчук, Вінниця, Львів, Дрогобич, Одеса, Бердянськ, Херсон. Нафтопроводи: Дружба, Одеса-Броди-Гданськ. Україна задовольняє свої потреби у нафтопродуктах 10-13%. Імпорт з Росії.

Газова промисловість. Перша промислова розробка – 1924 р. Близько 1/5 частини видобутку природного газу України зосереджено в Передкарпатті: Дашавське (Львівська обл.), Косівське, Надвірнянське (Івано-Франківська обл.) родовища. По території України пролягли численні газопроводи: Шебелинка—Харків, Шебелинка—Полтава—Київ, Шебелинка—Дніпропетровськ—Кривий Ріг— Одеса—Кишинів та інші. Україна має великі перспективні нафтогазоносні площі. 

Торф'яна промисловість розвивається на півночі України, у Поліссі (Чернігівська, Рівненська, Львівська, Житомирська, Волинська обл.). Використовують його як місцеве паливо в сільській місцевості, на скляних, порцеляно-фаянсових, харчових підприємствах. Для поліпшення транспортування з нього виготовляють торфобрикети (Чернігівська, Житомирська, Львівська обл.).

Сланцева промисловість. На півдні Кіровоградської, південному заході Хмельницької, півдні Черкаської областей виявлені маловичерпані поклади горючих сланців. Їх загальні запаси становлять 3,7 млрд. т. Сланці – джерело палива для ТЕС, цінна сировина для хімічного виробництва. Промисловий видобуток горючих сланців майже не проводиться, очевидно, їх варто розглядати як один з вітчизняних резервів енергоносіїв.

Уранова та уранозбагачувальна галузі. В Україні поклади уранових руд містяться поблизу м. Жовті Води (Дніпропетровська обл.), Кіровоградській області. За експертною оцінкою загальні запаси уранових руд