Економічна і соціальна географія україни

Природно-рекреаційні ресурси України. Серед природних рекреаційних ресурсів можна виділити кліматичні, бальнеологічні, водні, біотичні (флористичні і фауністичні), орографічні, біосферні рекреаційні ресурси.

Найбільшим природно-рекреаційним потенціалом володіють АР Крим (29,8% від сумарного ПРП області) та Закарпатська область (28,6%), а найменшим – Дніпропетровська (4,3%), Луганська (4,6%) та Кіровоградська (4,8%) області.

Кліматичні ресурси України. Кліматичні ресурси характеризуються кількістю сонячного сяйва, тепла, вологи, вітровим режимом. Залежно від природокористування виділяють енергетичні, агрокліматичні, рекреаційні кліматичні ресурси. До енергетичних кліматичних ресурсів належить енергія вітру та сонячного сяйва, яку можна використовувати на вітрових та геліотехнічних електростанціях. Агрокліматичні ресурси характеризують запаси вологи в ґрунті, місячні суми температур повітря та атмосферних опадів. Рекреаційні кліматичні ресурси визначаються показниками, які зумовлюють сприятливість погодних умов для відпочинку, лікування, оздоровлення. 

Для раціонального використання ПР важлива їхня комплексна суспільно-географічна оцінка. До неї входить:

а) оцінка місцезнаходження ПР. 

б) оцінка освоєності території знаходження ПР. 

в) визначення знаходження певного ПР у так званому територіальному поєднанні природних ресурсів (ТППР). 

г) кількісна та якісна оцінка ПР. 

д) економічна оцінка ПР.

є) оцінка можливостей комплексного і повного використання ПР. 

 

1. Як співвідносяться поняття «природні умови», «природні ресурси» та «природно-ресурсний потенціал»?
2. Як класифікують природні ресурси України?
3. Які області найбільше і найменше забезпечені основними видами природних ресурсів?
4. Охарактеризуйте паливні, рудні, нерудні корисні копалини.
5. Дайте оцінку водним, лісовим, фауністичним, флористичним, рекреаційним ресурсам України. 

 

 

1. Характеристика демографічної ситуації: природний рух населення, статево-вікова структура населення,національний та релігійний склад населення
2. Розподіл та розміщення трудового потенціалу.
3. Особливості системи розселення.
4. Міграційні процеси та українська діаспора.

 

1. Чисельність населення України за підрахунками Всеукраїнського перепису населення 2001 р. становила 48 млн. 457 тис. осіб (на 1 лютого 2007 р. – 46 млн. 956 тис.). За цим показником Україна займає 5 місце в Європі. Кількість міського населення складає 67,2%, сільського – 32,8%. Щільність населення в середньому по країні становив 80 осіб/кв. км. Низький цей показник у Чернігівській області – 39 осіб/кв. км., високий у Донецькій області – 183 особи/кв. км. 

Природний рух населення – це зміна чисельності і складу населення в результаті народжуваності і смертності. Коефіцієнт народжуваності у 2008 р. – 9,2 %. Характеризується як дуже низький, який не забезпечує простого відтворення населення. Коефіцієнт смертності залишається великим (вище середнього рівня) і становить близько 16%, причому ситуація в сільській місцевості значно гірша, ніж у міських поселеннях. Найбільше зменшення населення зазнають Чернігівська, Вінницька, Житомирська області. У Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській, Луганській областях параметри режиму смертності є вкрай несприятливими. 

Середній вік українського народу – 37 років. За цим показником країна входить до 15 найстаріших країн світу. Середня тривалість життя – 68,2 роки – Україна стоїть позаду багатьох країн Європи.

Кількість чоловіків становила 46,3%; жінок – 53,7%. У дитячому і юнацькому віці приблизно однакова кількість дівчат і хлопців, але вже в середньому віці співвідношення поступово змінюється на користь жінок, у старшому віці чоловіків майже у два рази менше, ніж жінок. Найвища частка людей пенсійного віку у Чернігівській, Вінницькій, Полтавській, Черкаській, Житомирській областях. Найбільш „молодим” є населення Закарпатської, Рівненської, областей та м. Києва. 

За даними Всеукраїнського перепису населення на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей. У складі населення України спостерігається яскраво виражена перевага двох національностей: 77,8% українці і 17,3% росіяни. Загалом на території України проживають такі національні меншини: білоруси, євреї, молдовани, румуни, кримські татари та інші.

Українці переважають в усіх регіонах, крім Севастополя та АР Крим, де найчисельнішою етнічною групою є росіяни. Майже в усіх інших регіонах росіяни посідають друге місце за чисельністю і лише у двох – четверте: на Закарпатті (після українців, угорців і румун) та на Буковині (після українців, румун і молдован). Висока питома вага росіян спостерігається також у Донбасі (38-39%). Найбільш етнічно строкаті регіони України – Чернівецька, Одеська, Закарпатська області та АР Крим. 

2. На 1.01.2008 р. кількість населення України, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності – 21,0 млн. осіб, із них у галузях економіки – 15,1 млн. осіб, інших сферах економічної діяльності – 5,9 млн. осіб. Скорочується частина зайнятого населення у галузях матеріального виробництва і у невиробничій сфері. На 1.01.2008 р. найменшим рівень зайнятості був у Івано-Франківській (37,5%), Тернопільській (37,6%), Луганській (38,6%), Житомирській (38,7%) областях, АРК (40,1%) і Кіровоградській (40,7%) області. Найбільша частка залученої в економіку людності спостерігається у м. Києві (53,8%), Хмельницькій області (50,8%), у м. Севастополі (49,9%), Миколаївській (49,2%), Сумській (48,9%) і Дніпропетровській (48,4%) областях.

3. Населення України проживає в міських (міста та селища міського типу) і сільських поселеннях. На 1.01.2008 р. в Україні існує 447 міст, загальна кількість міських поселень – 1345. Кількість селищ міського типу (смт) в Україні скорочується. У 2008 р. їх частка складається 893. Нині в Україні налічується 5 міст-мільйонерів – Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк. На початок 2008 р. в Україні було 28 648 сільських населених пунктів.