Економічна стратегія розвитку туристичної галузі в Україні

Різноманіттям туристичних послуг, можуть похвалитися переважно міста-мільйонери, міста загальновизнаних зон рекреації та туризму (Крим, Карпати), деякі історичні та культурні центри. В той час коли, в більшості міст України можна розвивати промисловий, оздоровчий та інші види туризму. Але для цього ж знову потрібні інвестиції для створення бізнес-центрів, рекреаційних зон відпочинку, які поєднували в собі пасивні та активні види відпочинку.

Значна кількість засобів розміщення морально і фізично застаріли та мають низьку конкурентоспроможність: щорічно ними користується лише 7, 5% від загальної кількості іноземних відвідувачів України. Більшість коштів, що спрямовується на будівництво та реконструкцію – власні кошти підприємств, внутрішні та іноземні інвестиції становлять лише 35%. Проведення робіт з реконструкції приватизованих об’єктів стримується, значною мірою, через відсутність у власників необхідних коштів.

Структура закладів готельного господарства України за місткістю і чисельністю працюючих не є оптимальною. За останні роки на туристично-рекреаційних територіях з’явилася значна кількість приватних домоволодінь, що надають послуги з тимчасового розміщення. Відсутність затверджених меж округів та зон санітарної охорони курортів унеможливлює визначення кількості таких закладів. Водночас, доходи домоволодінь від надання послуг розміщення у більшості випадків належним чином не оподатковуються, а їх діяльність суттєво збільшує навантаження на місцеві бюджети в частині утримання інженерної та транспортної інфраструктури, комунального обслуговування.

Транспортна та комунальна інфраструктура більшості туристично-рекреаційних територій характеризується:

низьким рівнем розвитку єдиної транспортної мережі та просторової (дорожньої) єдності, придорожнього сервісу та інформаційного облаштування, незадовільним станом дорожнього покриття та безпеки дорожнього руху, що погіршує доступність туристичних ресурсів, знижує мобільність населення та якість національного туристичного продукту. Автомобільні дороги загальнодержавного значення першої категорії (з чотирма і більше смугами руху та шириною проїзної частини понад 15 метрів) мають протяжність 2254 кілометри, або всього лиш близько 1, 4% загальної протяжності мережі автомобільних доріг України з твердим покриттям. У сільській місцевості майже 30% доріг внутрішньогосподарського підпорядкування не мають твердого покриття і в період несприятливих погодних умов стають непридатними для експлуатації.

занедбаністю технічного стану інженерної та комунальної інфраструктури, дефіцитом води, нерозвиненістю каналізаційних мереж, що негативно впливає на санітарно-епідеміологічний стан туристично-рекреаційних територій. Житлово-комунальне господарство є однією з тих галузей, рівень розвитку яких безпосередньо впливає на розвиток туризму. Найгострішою проблемою залишається забезпеченість доброякісною питною водою. Середній показник споживання води становить 320 літрів на добу на одну людину, що у 2 – 3 рази перевищує аналогічні показники країн ЄС. Результати аналізу сучасного стану водогосподарської галузі свідчать, що екологічні проблеми набувають усе більшого масштабного характеру, спостерігається різке погіршення стану основних джерел питного водопостачання.

відсутністю надійних джерел енергії, недостатнім використання енергозберігаючих технологій, значною кількістю автономних котелень, що мають низький коефіцієнт корисної дії та забруднюють навколишнє середовище;

нерозвиненістю сучасних технологій утилізації та переробки побутових відходів, наявністю звалищ в межах туристично-рекреаційних територій, що створює значну екологічну небезпеку тощо.

Наявна система підготовки кадрів у цілому не забезпечує потреб сфери туризму та діяльності курортів у спеціалістах середньої та нижчої ланки, які безпосередньо обслуговують туристів. Відсутні освітні стандарти для підготовки фахівців, яких випускають у межах існуючих спеціальностей, недостатньо спеціалізованої літератури й підручників державною мовою.

Відсутність повної, достовірної та актуальної інформації щодо туристичних ресурсів, конкурентних переваг вітчизняного туристичного потенціалу і цільових туристичних ринків унеможливлює формування привабливого туристичного іміджу країни, високоякісного національного продукту та проведення ефективних заходів з його просування.

Слабкий розвиток має мережа туристичних інформаційних центрів, відсутні туристичні представництва України за кордоном та офіційний інформаційний портал, за допомогою яких туристи, в тому числі іноземні, могли б отримувати інформацію щодо національного та регіональних туристичних продуктів.

За 9 місяців поточного року в порівняні із минулорічними показниками відповідного періоду, загальний спад по туристичній галузі України склав 29%, стабільно цікавими для українських та іноземних туристів залишаються екскурсійні тури Києвом та відпочинок в Карпатах.

Спад у туризмі стосується насамперед іноземних громадян, які за дев’ять місяців поточного року на 31% менше почали їздити до України, аніж минулоріч. На 22% менше стали користуватися туристичними послугами і українці. Основними причинами туристичного спаду є підвищення курсу іноземних валют по відношенню до гривні, а також збільшення вартості туристичних путівок.

Лише столиця України стала цікавішою для туристів: «До Чемпіонату Європи з футболу 2012 року відбуваються великі зміни. В Києві стає все більше цікавих місць, тому багато людей і відвідують місто».

В цілому можна стверджувати, що на сьогодні більшість туристичних фірм країни працюють переважно на вивіз туристів, а отже і капіталу, за кордон, тобто на «імпорт вражень».

Прведемо статистичні дані туристичних потоків в Україну за 2001-2009рр. та в'їзд іноземних громадян за країнами, з яких вони прибули у 2009 році (див. табл. 1. 2. 1 та 1. 2. 2).

 

Таблиця 1. 2. 1

Туристичні потоки

Кількість громадян України, які виїжджали за кордон – усього Кількість іноземних громадян, які відвідали Україну – усього Кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України – усього Із загальної кількості туристів: Кількість екскурсантів

іноземні туристи туристи-громадяни України, які виїжджали за кордон внутрішні туристи

2001 13422320 6430940 2013998 377871 285353 1350774 1643955