Економічна стратегія розвитку туристичної галузі в Україні

Більшу частку країн з яких туристи в'їжджають в Україну займає Росія -29%, Молдові належить 25%, Білорусі – 13%, Угорщині – 12%, Польщі – 4%, тобто основна частка в'їзного туризму не країни СНД – більше 60% всьоіо обсягу в'їзного туризму в Україні, за ними їдуїь країни ближнього зарубіжжя, сама мала частка – трохи більше 4%, належить розвинутим країнам, таким як. США, Німеччина. Великобританія, Франція, Японія. За даними ВТО на ці країни приходиться майже половина всіх туристських витрат, а також, що туристи економічно розвинутих країн мають стійку заінтересованість до країн економіка яких, ще розвивається, тобто саме збільшення туристського потоку з цих країн до України мало б велике значення у збільшенні валютних надходжень до бюджету країни.

Половина світових надходжень з туризму припадає власне на Європу. Серед п'яти найбільш відвідуваних країн світу першою є Франція, далі США, Іспанія, Італія, Австрія.

Так, в Австрії надходження від туризму дозволяють цій країні щорічно покривати приблизно 80% дефіциту платіжного балансу по розрахункам за товари та послуги. В Італії надходження від туризму збільшують позитивне сальдо платіжного балансу на 120-130%. У Швейцарії надходження валюти від туризму займають за своїми розмірами трете місце після доходів країни від експорту продукції машинобудівної, хімічної та фармацевтичної промисловості. В Ірландії прибуток від туризму в 2009 році склав 4, 5 млрд. дол. США, з них 2, 8 млрд. дол. надійшло до державного бюджету у вигляді податків та акцизних зборів.

У більшості країн Європи частка туризму у валовому національному продукті займає досить вагому частку: в Іспанії – 4, 3%, у Греції – 6, 4%, країнах Центральної та Східної Європи – більш як 7, 0%, Республіці Кіпр – 25% тощо. У ВВП України ця частка складає менше 1%. Співвідношення між іноземними туристами і туристами, які від'їжджають з України, складає 1: 10, в той час як для позитивного впливу його повинно бути 1: 3.

Найбільша кількість туристів у світі відвідує Європу – 74, 2%, 16, 7% подорожує Північною Америкою, 3, 2 – Латинською Америкою, 3, 4% приїздить на Близький Схід, 1, 8% – в Африку, 1, 7% – Азію та Австралію.

Надходження валюти у відсотках розподіляється наступним чином: у європейські країни – 62, 4%, країни Північної Америки – 16, 4%, Латинської Америки – 11, 7%, африканські країни – 2, 5%, Азію та Австралію – 4, 5%, на Ближній Схід – 2, 5%.

Проаналізувавши ці дані, приходимо до висновку, що частка Європи по доходах менша, ніж по відвідуванню туристів. Це пов'язано в першу чергу з поширенням тут короткочасних поїздок у сусідні країни, дещо нижчими цінами на туристичні послуги у ряді європейських країн.

Найбільші обсяги туристичних потоків та відповідно валютних надходжень припадає на європейський регіон, де провідні позиції займають традиційні країни – туристичні центри: Франція, Іспанія, Італія, Німеччина, Австрія та Греція. Країни, які розвивають туризм, мають приблизно ідентичний турпродукт, який є взаємозамінним. Унаслідок цього деякі з них, зокрема, Іспанія та Греція, час від часу стикаються з падінням конкурентоспроможності національного турпродукту. Проте урядова політика, спрямована на залучення іноземного туриста, диверсифікацію туристичної пропозиції та всебічну підтримку розвитку галузі, дає свої позитивні результати. Особливо показовим у даному аспекті є досвід Греції, яку щорічно відвідує понад 16 млн. осіб. Частка туризму в створенні ВВП країни становить близько 15%, у створенні робочих місць – 16, 5%.

Попит на туристський продукт Греції формується в основному в європейських країнах (92, 7%), де основним туристогенеруючим блоком виступає ЄС (78, 18% загальноєвропейського попиту). На другому місці знаходиться Східна Азія та Тихоокеанський, а також американський регіони, які в сукупності забезпечують близько 6% туристських потоків до країни. Грецький туристичний продукт має багато спільного з національним українським продуктом, що зумовлено природно-географічними особливостями, еволюцією культурно-історичного розвитку та наявністю рекреаційного потенціалу обох країн. Наприклад, в Україні, так само як і в Греції, основні туристичні потоки формуються в країнах-сусідах: Росії, Польщі, Молдові та ін. Однак рівень диверсифікації є значно меншим порівняно з Грецією.

Показники російського туризму виглядають достатньо успішно. Прибуття в Російську Федерацію, по попереднім даним ВТО, складали 25, 8 млн. поїздок в 2009 році. Порівняльні показники мали тільки стрімко розвинені регіони і направлення: Малайзія, Макао, Китай. Основними направленнями організаційного туризму в Росії є Китай, Турція, Польша. Основним видом поїздок росіян в країни дального зарубіжжя є шоп-тури. На них припадає майже 60% виїзного туристського потоку. Шоп-туристи найбільше відвідують Єгипет, Грецію і Італію. Туристи відвідують столиці європейських держав: Париж, Лондон, Вена, Мадрид, Рим, Амстердам, Брюсель. Розвиваються екзотичні тури в Кенію, Танзанію, острова Самоа, країни Латинської Америки.

Розвиток туризму в будь-якій країні, в регіоні залежить від цілого комплексу факторів, умов і ресурсів. В явному виграші ті країни, які мають гори і море. Незважаючи на те, що Белорусь