Економічне обґрунтування господарських рішень щодо підвищення ефективності діяльності підприємства

Х1 – відношення прибутку до сплати відсотків та податків до загальної суми активів, яке можна інтерпретувати як міру доходності підприємства;

Х2 – відношення виручки від реалізації до загальної вартості активів, що можна інтерпретувати як коефіцієнт оборотності активів;

Х3 – відношення власного капіталу до позичкового капіталу;

Х4 – відношення нерозподіленого прибутку до загальної суми активів;

Х5 – це відношення суми власного оборотного капіталу до загальної суми активів, що може бути інтерпретоване як міра ліквідності підприємства.

 

Загроза банкрутства оцінюється як висока, якщо розрахункове значення показника Z для підприємства менше, ніж 1, 23.

 

Z = 3, 107*0, 19+ 0, 995*0, 63 + 0, 420*0, 24+ 0, 847* (-0, 398) + 0, 717-0, 11= 1, 06

 

Модель Таффлера передбачає обчислення показника Т за такою формулою:

 

Т = 0. 53-X 1 + 0. 13-X 2 + 0. 18-X 3 + 0. 16-X 4,

 

де Х1 – відношення прибутку від реалізації до короткострокових зобов’язань;

Х2 – відношення оборотних активів до загальної суми зобов’язань;

Х3 – відношення короткострокових зобов’язань до загальної суми активів;

Х4 – відношення виручки від реалізації до загальної суми активів

 

Мінімальне критеріальне значення показника Т встановлено на рівні 0, 2. Тобто, якщо розрахункове значення показника Т менше ніж 0, 2, то загроза банкрутства оцінюється як висока. При цьому фінансовий стан можна вважати стійким, якщо значення показника Т більше 0, 3.

 

Т = 0, 53*0, 057+ 0, 13*0, 11+ 0, 18*0, 004+ 0, 16*0, 591= 0, 13

 

Як видно з обчислення ризиків за моделлю Альтмана (Z =1, 23>1, 06) і за моделлю Таффлера (Т = 0, 20 > 0, 13) підприємство є нестійким, загроза банкрутства є висока, але покращення діяльності за рахунок випуску своєї продукції призведе до підвищення стійкості підприємства.

 

 

Продукція підприємства перебуває на етапі зрілості – тобто давно впроваджена на ринок і дає найбільший прибуток за час свого існування. Однак підприємство розширює асортимент продукції і в 2010 20 га поля було засіяно соєю, яка є добрим кормом для тварин і добавкою в продукти харчування.

Важливим напрямком управління асортиментом на підприємстві є вилучення (елімінування) з виробництва недостатньо ефективних товарів. Товар, що вичерпав свої ринкові можливості, завдає самих тільки збитків. Тому необхідні чіткі критерії вилучення застарілих товарів із виробничо-збутової програми. Ці критерії базуються на об’єднаній інформації з усіх ринків щодо показників реалізації товару, а також на систематичному контролюванні стадій його життєвого циклу.

 

Таблиця 3. 2. 29

Аналіз надання послуг

 

В ТзОВ «Гощанський сортонасінневий завод» скористались елімінуванням таких видів продукції – 2006 – кукурудза, 2008-гірчиця біла 2009-ріпак.

 

Таблиця 3. 2. 30

Обґрунтування зниження ризику за рахунок вилучення (елімінування) продукції

 

Як бачимо з таблиці 3. 2. 30 після проведення заходів із вилучення (елімінування) з виробництва недостатньо ефективних товарів ризик зазнати втрат знижується до допустимого. Прибуток також зростатиме приблизно до 9000 тис. грн.. Величина ризику буде низька завдяки тому, що підприємство не буде витрачати кошти на переробку більш затратних культур, з малим попитом, а перероблятиме більш рентабельні с/г культури (пшениця озима, пшениця яра, ячмінь, тощо).

 

 

Прибутковість та дохідність підприємства є одним з найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Вони визначають мету підприємницької діяльності. Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою показників, які діляться на: абсолютні та відносні.

Прибуток є основне джерело розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування.

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і береться як головний показник результативності підприємства.

Дослідивши основні техніко-економічні показники господарської діяльності ТзОВ «Гощанський сортонасінневий завод» за 2008-2010 роки можна зробити висновок, що дане підприємство є збитковим і для досягнення прибутковості діяльності було запропоновано вирощувати власне зерно і надавати послуги щодо його переробки. Оцінивши ефективність запропонованого рішення ми в результаті отримали прибуток у розмірі 5097, 52 грн. Доцільність прийняття конкретного господарського рішення, що містить певні ризики, була визначена проведенням кількісного та якісного аналізу ризиків Альтмана і Таффлера.

Також у даній роботі було оцінено та обґрунтувано зниження ризику за рахунок вилучення (елімінування) послуг які є недоцільні.

Покращення фінансових результати діяльності підприємства я вбачаю в подальшому вирощуванні зернових культур на органічно чистому добриві, що було б доцільно, а також у запроваджувати принципово нові галузі виробництва.

Покращенню результатів господарюванняможе полягати в застосуванні органічного виробництва.

Органічне землеробство – це система виробництва сільськогосподарської продукції, яка забороняє або в значній мірі обмежує використання синтетичних комбінованих добрив, пестицидів, регуляторів росту та харчових добавок до кормів при відгодівлі тварин. Така система наскільки можливо максимально базується на сівозмінах, використанні рослинних решток, гною та компостів, бобових рослин та рослинних добрів, органічних відходів виробництва, мінеральної сировини, механічному обробітку ґрунтів та біологічних засобах боротьби із шкідниками з метою підвищення родючості та покращення структури ґрунтів, забезпечення повноцінного живлення рослин та боротьби з бур'янами та різноманітними шкідниками. Застосування органічного землеробства на практиці показує не гірші, а іноді і кращі результати ніж при застосуванні хімзасобів.

Порівнявши ефективність традиційного і «органічного» господарства при вирощуванні озимої пшениці. При «органічному» господарстві виключалися всі мінеральні добрива, а пестициди застосовувалися лише в зелених огородженнях поля, але не на самому полі. Навесні і восени на полі висівався весняний і зимовий зелений горошок в якості зеленого добрива. «Органічне» поле потрібно менше орати, ніж звичайне.

 

 

1. Шваб Л. І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів – 2-ге вид. – К: «Каравела», 2005 – 568с.

2. Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. О. П. Крайник / – Львів: «Інтелект – Захід»:, 2003 – 208с.

3. Бойчик І. М. Економіка підприємства. – К. : Атіка, 2009. – 480с.

4. Бондар Н. М. Економіка підприємства. – К. : А. С. К., 2004. – 400с..

5. В. А. Сідун, Ю. В. Пономарьова. Економіка підприємства. Видання 2-ге, перероблене та доповнене. Київ – 2010. – 356 с.

6. Економічний аналіз: Навч. посібник/ М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток та ін. ; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. -Вид. 2-ге, переробл. І доп. -К. : КНЕУ, 2003, -556 с.

7. Клименко С. М., Дуброва О. С. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: Навч. -метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К. : КНЕУ, 2010. – 188 с

8. Кондрашихін А. Б., Пепа Т. В. Теорія та практика підприємницького ризику: Навчальний посібник. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 224с.

9. Навчальний посібник / О. Є. Кузьмін, Г. Л. Вербицька, О. Г. Мельник. Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2008. 212 с.

10. Ситник В. Ф. Системи підтримки прийняття рішень: Навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2004. – 614 с

11. Донець Л. І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: Навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2009. – 312 с.

12. Алкіна О. В, Пасічник В. Т. Економічне обґрунтування господарських рішень: Навчальний посібник. -Київ. : Центр навчальної літератури, 2005. -144 с.

13. www.utphos.com.ua/

14.. http://firmarom.com.ua/about/

15. http://amako-ukrayina.business-guide.com.ua/