Економічний аналіз попиту на плодоовочеконсервну продукцію

У роботі зіставлено діючу систему аналізу попиту в Україні та практику даного напрямку дослідження у країнах з ринковою економікою. Виявлено, що в нашій країні найчастіше оцінка попиту розглядається у контексті економічного зростання на макрорівні, а в зарубіжних країнах значна увага приділяється мікроекономічним дослідженням.

Автор дослідження вважає, що використання економічного аналізу є об'єктивно необхідним як для вивчення мікроструктури попиту, так і для виявлення закономірностей його формування на макрорівні.

У дисертації встановлено, що ринкові дослідження попиту на мікрорівні потрібні для визначення обсягів виробництва, прогнозування фінансових результатів, підвищення ефективності збутової діяльності підприємств, а вивчення попиту на макрорівні – для виявлення особливостей споживчої поведінки населення України в цілому і окремих її регіонів.

На даний час споживчий ринок ще не є достатньо саморегульованим механізмом, що ускладнює вивчення попиту. Тому економічний аналіз попиту автор рекомендує проводити за аналогією країн з ринковою економікою, основою якої є тісний взаємозв'язок між вивченням потреб споживачів, плануванням обсягів виробництва, зіставленням майбутніх витрат і результатів.

Автор вважає, що аналіз попиту повинен здійснюватись державними службами, маркетинговими агенціями та безпосередньо підприємствами. Створення на плодоовочеконсервних підприємствах відділів маркетингу посилило б необхідність досліджень попиту і підвищило б ефективність результатів аналізу.

У роботі висвітлено особливості плодоовочеконсервного виробництва, виявлено недоліки вітчизняної консервної галузі. Зазначено, що в період реформування економіки зменшився випуск плодоовочеконсервної продукції, зросли витрати на її виготовлення, знизилась якість виробів, звузився асортимент, підвищились ціни, втрачено традиційні ринки збуту. Зменшилась також кількість виготовлених плодоовочевих консервів на душу населення, яка у 2000 р. становила 19, 8 уб при нормі 120 уб на одну особу за рік. З цієї причини у дисертаційній роботі обгрунтовано необхідність зміни пріоритетності чинників, що зумовлюють кількісні та структурні обсяги виробництва продукції, і пропонується перенести акценти з необхідності задоволення науково обгрунтованих норм споживання на потребу задоволення споживчого попиту.

На думку автора дослідження, для подолання спаду попиту необхідно реалізувати комплекс заходів, які б сприяли призупиненню руйнівних процесів у народному господарстві, у тому числі і в консервній галузі.

Вирішення даної проблеми пов'язане з необхідністю прийняття управлінських рішень, ефективність яких залежить від застосування достатньої за обсягом і структурою інформації. Автор вважає, що удосконалення зовнішніх і внутрішніх джерел інформації, необхідних для аналізу попиту, сприятиме розвитку й розширенню аналітичної роботи на підприємствах, підвищить ефективність їх господарської діяльності. З цією метою на плодоовочеконсервних підприємствах пропонується щомісячно формувати дані по групах товарів, що реалізуються, узагальнювати інформацію про покупців та обсяги придбаної ними продукції у вартісному й кількісному виразі, а також систематизувати дані про споживачів за місцем їх проживання і за каналами збуту.

Важливою передумовою підвищення результативності економічного аналізу є використання первинної інформації. Враховуючи те, що збір первинних даних займає багато часу та вимагає відчутних витрат, а інформаційна база аналізу попиту є однією з найскладніших і найоб'ємніших серед баз інформації для економічного аналізу, рекомендується використання обчислювальної техніки та різноманітних пакетів прикладних програм комп'ютерної обробки даних для дослідження попиту на підприємствах і запровадження загальнодержавної системи інформаційного забезпечення ринкових досліджень.

У другому розділі – “Аналіз попиту і методи його прогнозування” здійснено аналіз стану ринку, визначено тенденції розвитку попиту, виявлено сегменти ринку плодоовочеконсервної продукції, запропоновано короткотермінове прогнозування попиту за допомогою економіко-математичного моделювання.

У роботі аргументовано вплив ринкових перетворень економіки на стан регіональних ринків плодоовочеконсервної продукції, причини руйнації територіальних пропорцій, що склалися протягом десятиліть. У таких умовах дослідження стану регіональних ринків і перспектив їх розвитку пропонується здійснювати за допомогою аналізу місткості.

Опрацювання ряду наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів дало можливість автору виявити тісний взаємозв'язок між ринковим потенціалом, мінімальним попитом і ринковим прогнозом. На основі цих показників у дисертації проведено аналіз місткості ринку.

За допомогою методики багатомірного порівняльного аналізу, що грунтується на методі відстаней і дає можливість враховувати не тільки абсолютні величини показників, а й міру їх наближеності до еталону, нами одержано рейтингові оцінки місткості регіональних ринків плодоовочеконсервної продукції.

У дисертації згруповано регіони за рейтинговою оцінкою, на основі чого виділено п'ять груп. Встановлено, що найбільша місткість характерна для ринків Дніпропетровської, Донецької, Київської, Львівської, Миколаївської, Херсонської областей (V група), АР Крим, Вінницької, Запорізької, Луганської, Одеської, Харківської і Хмельницької областей (ІV група), а найменша – для Полтавської і Сумської областей (І група).

Автором дається критичне зауваження стосовно одержання комплексної оцінки місткості регіональних ринків і доводиться необхідність її поєднання з оцінкою купівельної спроможності населення за допомогою показника відносного потенціалу регіональних ринків:

 

В = 0, 5І + 0, 3R + 0, 2P, (1)

 

де В – відносний потенціал регіональних ринків; І – частка регіону в доходах населення; R – частка регіону в обсягах роздрібної торгівлі; Р – частка регіону в чисельності населення.

У результаті проведених розрахунків відносного потенціалу виділено чотири групи регіонів. Визначено, що наймісткішими ринками плодоовочеконсервної продукції є Донецька та Київська області, що увійшли до ІV групи, і Дніпропетровська, Львівська, Миколаївська та Херсонська області, що у ІІІ