Економічний механізм формування і функціонування ринку продукції птахівництва в Україні

В дисертації запропоновані моделі ціноутворення при замкнутому і незамкнутому циклах господарювання.

В другому розділі дисертаційної роботи – “Стан економічного механізму формування і функціонування ринку продукції птахівництва” – досліджено і розглянуто фактичний стан формування і функціонування ринку продукції птахівництва на макро- та мікроекономічному рівнях.

Ринок продукції птахівництва (яєць) має свою історію та специфіку формування. Його становлення і розвиток в Україні нерозривно пов'язані із зовнішнім середовищем та дією механізмів державного аграрного протекціонізму.

З метою виявлення загальних тенденцій в розвитку галузі птахівництва та механізмів їх забезпечення нами проведені дослідження за період з 1961 по 2000 роки.

Зроблено висновок, що збалансована взаємодія механізмів державного макроекономічного регулювання та мікроекономічних механізмів саморегулювання сприяли розвитку галузі птахівництва в Україні до 1990 року. При цьому в 1990 р. порівняно з 1961 р. темпи зростання виробництва яєць значно випереджали темпи зростання чисельності населення і становили відповідно 2, 4 та 1, 24 раза. Рівень забезпечення населення продукцією птахівництва по відношенню до медичних норм в 1990 р. становив 93, 5% проти 37, 5% в 1960 році.

Як позитивний досвід, слід брати до уваги, що в період регульованої економіки при формуванні ринку продукції птахівництва враховувалися реальні можливості особистих підсобних господарств населення та підприємств птахівничого напряму. Це підтверджується темпами змін виробництва яєць за 1960-1990 рр. в обох секторах. Якщо в 1960 р. ринок продукції птахівництва (яєць) в Україні майже на 15% формувався за рахунок підприємств громадського сектора, то в 1990 р. – на 62 відсотки. При цьому частка особистих підсобних господарств населення у виробництві яєць з 1980 по 1990 рр. мала стабільний характер – 35-40 відсотків.

Розвитку таких тенденцій як збільшення виробництва яєць в господарствах громадського сектора сприяли: дотаційні механізми; механізми сприяння розвитку комбікормової промисловості; капіталовкладення в розвиток галузі птахівництва; система державного замовлення.

Однак в наступні роки названі тенденції в розвитку галузі птахівництва були порушені. Організаційно-економічний механізм не був своєчасно адаптований до змін у зовнішньому середовищі, які відбулися в системі економічних відносин по лінії “птахофабрика – мікросистема”, “птахофабрика – макросистема”. Відмова держави від механізмів державного протекціонізму та сильна залежність птахофабрик від факторів зовнішнього середовища посилили розвиток негативних тенденцій в галузі. Одним з таких головних зовнішніх факторів є зниження купівельної спроможності населення, що сприяло зменшенню поголів'я птиці (табл. 1).

Так, поголів'я птиці в усіх категоріях господарств за період з 1990 по 2000 рр. зменшилось на 50%, а виробництво яєць – на 46, 8 відсотка. На низькому рівні знаходяться виробництво і споживання яєць на душу населення. Так, виробництво яєць на душу населення в 2000 р. становило 178 штук, що на 43, 3% менше проти 1990 року. Не відповідає вимогам щодо медичних норм і споживання яєць на душу населення, яке в 2000 р. фактично становило 164 штуки проти норми – 290 штук (при мінімальній нормі – 231 штуки).

Невідповідність з медичними нормами споживання яєць характерна для всіх областей України.

З даних табл. 2 видно, що при такому низькому виробництві яєць на душу населення не досягнуто не тільки оптимальної (раціональної), а й мінімальної норм їх споживання. Так, відхилення обсягів виробництва яєць на душу населення від мінімальної і оптимальної норм їх споживання у Волинській, Дніпропетровській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Херсонській та Хмельницькій областях в 2000 р. становить відповідно: -35, 1 і -48, 3; -48, 9 і -59, 3; -33, 3 і -46, 9; -37, 2 і -50, 0; -45, 0 і -56, 2; -32, 5 і -46, 2; -52, 4 і -62, 1 відсотка. Не кращий стан і в інших областях. Лише 4 області (Одеська, Полтавська, Черкаська та Чернігівська) в змозі задовільнити внутрішні потреби споживачів на рівні мінімальної і майже максимальної норм споживання яєць.

В процесі дослідження встановлено, що більш швидкими темпами зменшувалось поголів'я і виробництво яєць в громадському секторі, а не в особистих підсобних господарствах населення. Поголів'я птиці та виробництво яєць за 1991-2000 рр. в господарствах громадського сектора зменшилося відповідно майже в 5 і 3 рази, а в особистих підсобних господарствах населення спад поголів'я і виробництва яєць був значно меншим – лише відповідно 14 та 7 відсотків. В останніх виробництво яєць за досліджуваний період майже стабілізувалося і в 2000 р. становило 5715, 3 млн. штук. В 2000 р. питома вага особистих підсобних господарств населення в загальному обсязі виробництва яєць по країні становила 66 відсотків. Підвищення частки особистих підсобних господарств населення в загальному виробництві яєць було забезпечено за рахунок різкого зменшення обсягів їх виробництва в громадському секторі (рис. 1).

Все це дає можливість зробити висновок, що підвищення рівня насиченості продовольчого ринку України продукцією птахівництва неможливо забезпечити за рахунок особистих підсобних господарств населення, оскільки в останніх існує певна межа насиченості поголів'я тварин і птиці. Така позиція підтверджується результатами оцінок офіційної статистичної інформації щодо динаміки обсягів та структури виробництва продукції птахівництва за 1960-2000 рр. та безпосередніми нашими анкетними дослідженнями в особистих підсобних господарствах населення.

 

Таблиця 1

Динаміка поголів’я, валового виробництва яєць, продуктивності птиці та виробництва яєць і їх споживання на душу