Економічний механізм формування і функціонування ринку продукції птахівництва в Україні

 

Таблиця 2

Мінімальне, оптимальне (раціональне) та фактичне споживання і фактичне виробництво яєць на душу населення в розрізі областей України в 2000 р., штук

 

Рис. 1. Динаміка виробництва яєць в громадському секторі та в особистих підсобних господарствах населення в Україні в 1991-2000 рр.

 

84% вироблених у приватному секторі яєць використовується їх власниками на власне споживання і лише 16% – на реалізацію. На основі досліджень встановлено, що 47% респондентів утримують у своєму господарстві 20-30 голів птиці, 2% – більше 30 голів і 20% – її взагалі не утримують. Переважна більшість власників вважає, що робота в особистому підсобному господарстві має бути лише джерелом додаткової зайнятості і повинні бути створені певні умови, за яких вони погодилися б утримувати більше птиці (худоби). За результатами досліджень зроблено висновок, що підвищення рівня насиченості продовольчого ринку України продукцією птахівництва можливо лише за рахунок великих спеціалізованих підприємств птахівничого напряму і частково особистих підсобних господарств населення.

В дисертаційній роботі виявлена залежність розвитку ринку продукції птахівництва від таких факторів як: платоспроможність населення; соціально-політичні ризики; рівень монетизації економіки; фінансово-кредитне та інвестиційне забезпечення галузі птахівництва; рівень економічного розвитку підприємства птахівничого напряму та використання внутрішньосистемного потенціалу господарюючих структур.

В результаті дослідження встановлено, що рівень споживання продуктів харчування (зокрема яєць) знаходиться в прямій залежності від розміру середньодушового сукупного доходу. Із зміною останнього від 20 до 210 грн. рівень споживання яєць збільшується від 80 до 174 штук в рік, або в 2, 2 раза. Виявлена також загальна тенденція за останні десять (1990-1999) років, згідно з якою із зниженням рівня реальної заробітної плати на 20% споживання яєць зменшилося на 40 відсотків. Дослідженнями встановлено, що при місячному доході на члена сім'ї понад 210 грн. рівень споживання яєць та інших продуктів харчування наближається майже до медичних норм споживання – 223 штуки (при мінімальній нормі 231 штука).

В процесі дослідження також встановлено, що птахофабриками та іншими господарюючими структурами птахівничого напряму в достатній мірі не використовуються потенційні можливості регіональних ринків, які за рівнем платоспроможності населення є неоднозначними. Відбувається це через недостатній рівень маркетингових досліджень ринкового середовища відповідними виробниками яєць.

Розвитку ринку продукції птахівництва не сприяють бартерні операції між підприємствами, частка яких становить 42-56% в загальному обсязі товарообмінних операцій, а також фінансова політика держави щодо підвищення рівня монетизації легального сектору національної економіки. Як свідчать результати аналізу, з пониженням рівня монетизації посилюється дія механізмів бартеризації та виплати заробітної плати в натуральній формі, що, у свою чергу, виступає вагомим стримуючим платоспроможний попит чинником.

Тривалий час не сприяла розвитку птахівничої галузі кредитна політика держави. Середні процентні ставки за кредитами банківської системи значно випереджали рівень економічної рентабельності активів. В самій проектній основі закладалася база порушення співвідношення між простим і розширеним відтворенням. Кредитний механізм комерційних банків у такій ситуації не сприяв розвитку зовнішнього конкурентного платоспроможного середовища. Ринок не формував платоспроможного покупця сільськогосподарської продукції.

Існуюча тенденція посилення розбалансованості між цінами на продукцію комбікормової промисловості і цінами на кінцеву продукцію птахівництва також не сприяли розвитку ринку продукції птахівництва (яєць).

Розвиток ринку продукції птахівництва значною мірою залежить від використання факторів внутрішньосистемного характеру, зокрема, потужностей птахофабрик, схем реалізації продукції, сегментів ринку.

Слід зазначити, що в досліджуваних нами підприємствах операційні стратегії спрямовані на реалізацію продукції птахівництва (яєць) через фірмові магазини (72, 1%), що є позитивним в діяльності птахофабрик. Однак в реальній практиці не завжди враховується ситуаційний характер ринкового середовища.

Встановлено, що попит на яйця і їх пропозиція не є стабільними в часі, а коливаються в залежності від рівня доходів населення, пори року, святкових днів, можливостей насичення регіонального продовольчого ринку, дієвості місцевих органів управління тощо.

Для підтвердження такого висновку нами вивчена кон'юнктура ринку продукції птахівництва (яєць) на продовольчих ринках міст Києва, Луганська, Ужгорода, Одеси та Вінниці. Встановлено, що розмах варіації в цінах на ринках окремих міст України та м. Києва досить суттєвий, що вказує на загальний стихійний характер насичення продовольчого ринку територій. На ринках м. Києва, наприклад, відбуваються ситуаційні зміни в цінах реалізації на продукцію птахівництва протягом тижнів та окремих днів. При цьому розмах варіації є значним. В 1999 р. він становив від 1, 15 до 2, 50 грн. за 1 десяток яєць. За 11 місяців 2001 р. середня реалізаційна ціна яєць становила 2, 04 гривні.

Крім впливу негативних факторів загального характеру, таких як нееквівалентність обміну між взаємопов'язаними галузями економіки України, недостатня обгрунтованість фіскальної політики, безпосередньо птахофабриками не використані внутрішньосистемні потенційні можливості. Це, насамперед, недовикористання потужностей птахофабрик – всього на рівні 0, 3-0, 5 коефіцієнта, неефективна робота господарюючих структур у відповідних сегментах продовольчого ринку, низька якість продукції та порівняно висока її собівартість (за 1996-1999 роки темпи зростання затрат випереджали темпи зростання виробництва яєць).

Сучасному ринку продукції птахівництва властива висока питома вага залишків столових яєць 1-ої категорії. В розрізі місяців вона коливається в межах 34-90%, що вказує на неспівставність якісних параметрів категорії яєць та ціни на них. Опитуваннями 120-ти респондентів встановлено, що більшість із них через