Економіка і організація діяльності об’єднань підприємств

амортизаційні відрахування, виручка від реалізації майна та інші

джерела.

Фонд розвитку виробництва призначений для фінансування технічного переозброєння, реконструкції та розширення виробничої бази корпорації, для фінансування приросту власних оборотних коштів, для підготовки та освоєння нових видів продукції, прогресивних технологічних процесів, для погашення довгострокових кредитів, що згідно з чинним законодавством погашаються за рахунок фонду розвитку виробництва, відшкодування збитків тощо.

Фонд соціального розвитку створюється за рахунок відрахувань з прибутку, який залишається у розпорядженні корпорації, виручки від реалізації майна, а також інших джерел. Кошти фонду соціального розвитку спрямовуються на підтримку й розширення соціально-побутової сфери:

•будівництво житлових будинків, дитячих закладів;

•премії та подарунки до свят і ювілеїв;

•матеріальну допомогу на поховання;

•одноразову допомогу ветеранам праці, які виходять на пенсію;

•доплату й надбавку до державних пенсій працюючим пенсіонерам;

•оплату путівок на лікування й відпочинок;

•харчування працівників у їдальнях.

Фонд заохочення створюється за рахунок відрахувань з чистого прибутку за нормативом у відсотках до нього, що встановлюється на загальних зборах. За рахунок фонду здійснюються всі заохочувальні індивідуальні виплати працівникам корпорації, крім тих, які сплачуються за рахунок собівартості.

Фонд оплати праці органів управління й контролю створюється для оплати праці членів ради та голови ревізійної комісії за рахунок чистого прибутку. Розмір фонду визначають загальні збори акціонерів.

Фонд сплати дивідендів створюється з метою реалізації ефективної дивідендної політики за рахунок чистого прибутку за нормативом, встановленим загальними зборами акціонерів. Фонд ділиться на дві або три частини. Дві частини використовуються на виплату дивідендів за простими й привілейованими акціями, третя частина - на виплату обов'язкових відсотків за облігаціями.

6.6. Регулювання праці персоналу

Основні вимоги кадрової політики щодо формування персоналу визначено в положенні «Про персонал», у якому міститься:

•визначення поняття «персонал»;

•структура й кількісний склад персоналу;

•порядок оплати праці;

•порядок найму персоналу;

•атестація персоналу;

•просування по службі;

•звільнення персоналу;

•питання формування соціального партнерства;

•застосування контрактної форми найму персоналу;

•гарантованість зайнятості працівників з боку адміністрації;

•вибір структурними підрозділами форм організації та оплати

праці;

•програма розвитку персоналу.

Основні положення програми розвитку персоналу пропонують власники, адміністрація забезпечує розробку й реалізацію цієї програми відповідно до трудового законодавства України.

Складовою програми розвитку персоналу є спеціальна частина, яка регулює виробниче, економічне й соціальне партнерство адміністрації і профспілкових об'єднань.

Важливим напрямом кадрового регулювання є підвищення кваліфікації, перекваліфікація персоналу. Адміністрація повинна забезпечити кожному працівнику необхідні умови для підтримання й підвищення професійної кваліфікації.

6.7. Регулювання внутрішнього трудового розпорядку

Внутрішня система управління господарською діяльністю передбачає чітку організацію ефективного використання трудових ресурсів, тому положення «Про персонал» доповнюється додатковим документом — правилами внутрішнього трудового розпорядку, який регулює поведінку працівника на робочому місці, вимоги до поведінки працівника під час виробничих процесів, обов'язкові вимоги щодо охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони.

У положенні про трудовий розпорядок роз'яснюються також обов'язки адміністрації:

•правильно організувати роботу працівників і службовців, щоб

кожен працював за своєю спеціальністю і кваліфікацією, мав

закріплене за ним робоче місце, своєчасно був ознайомлений з

поставленим завданням і забезпечений роботою протягом усього робочого дня;

•забезпечити здоров'я та безпечні умови праці, справний стан

інструменту, машин, обладнання, верстатів, а також нормативні

запаси сировини, матеріалів, необхідних для безперервної і ритмічної роботи;

•створювати умови для зростання продуктивності праці шляхом впровадження новітніх технологій, техніки та наукової

організації праці, удосконалення форм організації та мотивації

праці;

•своєчасно доводити до відома виробничих підрозділів програм

ні завдання, щоб забезпечити їх виконання з найменшими ви

тратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;

•дотримуватися чинного законодавства, дбаючи одночасно про

високу якість робіт, підвищення продуктивності праці та ефективність господарювання корпорації.

6.8. Регулювання інформаційного поля та комерційної таємниці

Щоб регулювати інформаційне поле й чітко окреслити частину інформації, що є комерційною таємницею, розробляються положення «Про ознайомлення з інформацією», «Про комерційну таємницю», які регулюють інформаційні потоки в корпорації. Перелік інформації, яка є комерційною таємницею, визначається в цих положеннях згідно з чинним законодавством.

Кожен співробітник має бути поінформованим, яка інформація є відкритою для ознайомлення; де, коли і на яких умовах він може з нею ознайомитися; крім того, усіх працівників слід ознайомити з переліком даних, які є комерційною таємницею.

Документами, відкритими для ознайомлення, є такі:

•свідоцтво про реєстрацію товариства;

•статут зі змінами та доповненнями;

•      установчий договір;

•ліцензії, що дозволяють корпорації здійснювати підприємницьку діяльність;

•фінансовий звіт та баланс;

•внутрішні нормативні акти.

На практиці для надання інформації застосовують таку форму, як подання акціонером заяви. Заява може подаватися в письмовій формі як особисто, так і через уповноважену особу, яка не обов'язково має бути акціонером. У положенні визначаються вимоги до форми заяви, термінів її подання й форм надання інформації. Частину інформації слід підготувати