Естетичне світопереживання в життєдіяльності людини

Особлива увага у дисертаційному дослідженні звертається на такий вид людського переживання як співпереживання (емпатія) – це особливий внутрішній механізм входження одних людей у діяльність інших, у їх внутрішній світ, події та явища довкілля. Це спосіб буття, під час якого людина, виявляючи свою співпричетність, співпереживання, співчуття, не втрачає свою самобутність. 

Аналіз сутності поняття світопереживання не можливий без виявлення сутності психологічного підходу до даної проблеми. А тому в дисертаційній роботі аналізуються точки зору вітчизняної психології, а саме Л. С. Виготського та С. Л. Рубінштейна. 

Проведений аналіз існуючих концептуальних точок зору на поняття “переживання” приводить дисертанта до таких висновків. 

Світопереживання як онтологічна основа життєдіяльності людини має світоглядну сутність та наступні суттєві особливості: безпосередню, спонтанну даність свідомості; активність – переживання виступає як внутрішній діяльнісний процес; інтенсивність; емоційно-вольовий та ціннісно-цільовий характер; інтелектуальність – мислительні структури, які включає переживання є його смисловими одиницями; творчий характер – переживання змінює внутрішній світ людини. Завдяки переживанню життя як єдиного цілого, котре охоплює минуле, теперішність та майбутнє, людина закріплює зв’язок різних часів свого буття. Вона будує життєвий шлях відповідно до переживання життя як такого, відповідно до репрезентації у свідомості його цінності. 

У дисертації висвітлюється сутність цілісного людського світопереживання як основи життєдіяльності людини з метою визначення місце емоційно-чуттєвого світопереживання в естетичній свідомості як основи естетичної діяльності, оскільки естетичне світопереживання як один із видів емоційно-ціннісного світопереживання постає домінуючою основою естетичної свідомості як форми суспільної свідомості. Ця домінанта є сутнісною характеристикою естетичної свідомості. 

У другому розділі “Естетична свідомість як форма духовного освоєння дійсності” здійснена спроба визначення місця та ролі естетичного світопереживання як одного із видів емоційно-ціннісного переживання світу в структурі естетичної свідомості. 

У першому параграфі “Сутність та специфіка діяльнісної структури естетичної свідомості” з’ясовується діяльнісна структура естетичної свідомості, визначається її природа та сутнісні ознаки. 

У дисертаційній роботі використаний методологічний принцип – діяльнісний підхід. Естетична свідомість за своєю природою визначається як емоційна та соціальна. 

Естетична свідомість визначається дисертантом як форма емоційно-чуттєвого осмислення власних переживань та ставлень до оточуючого світу, набута у практиці естетичної життєдіяльності, що включає в себе як основу естетичне переживання краси світу, категорійно-естетичні знання та досвід перетворення дійсності за законами краси, і об’єктивується в мові мистецтва та інших естетичних символах духовної культури суспільства та особистості. 

Далі дисертант визначає діяльнісну структуру естетичної свідомості на рівні вихідних понять “естетична потреба” – “естетичний образ”, тому що потреба є домінуючою ознакою естетичної діяльності свідомості, а образ – структурною одиницею естетичної свідомості, у ньому виражені такі функціональні її особливості як світоглядність та емоційність. Визначаючи функціональні ознаки естетичного образу дисертант приходить до думки, що в процесі комунікативного спілкування як партнерів між собою, так і людини та світу, яке відбувається в емоційно-чуттєвій формі, схоплюється не сам предметний світ (людина), а особистісно-індивідуальне ірраціональне світопереживання як вираження самого буття. 

 Звідси автор доходить висновку про те, що сутнісною основою естетичної свідомості постає естетичне світопереживання. 

 Домінуючою ознакою існування естетичної свідомості є виникнення в особистості естетичної потреби. Реалізується естетична свідомість на рівні естетичного образу. Естетичне світопереживання постає як спосіб буття естетичного в свідомості. Специфічними функціональними ознаками естетичного освоєння дійсності є інтенціональність, світоглядність та емоційність. 

У другому параграфі “Світоглядність та емоційність естетичного освоєння дійсності” розглядаються функціональні особливості естетичної свідомості та визначається місце естетичного світопереживання в її структурі. 

Розкривається сутність поняття естетичного світогляду як естетичного аспекту цілісного людського світогляду та стану естетичної свідомості. Визначається функціональна структура естетичного світогляду та різні його історичні типи. Естетичний світогляд визначається як атрибут естетичної свідомості та її стан, де суб’єкт, вирішуючи питання, для чого здійснюється естетична діяльність, досягає єдності й гармонії наявного, бажаного та необхідного. Дисертант приходить до висновку, що світоглядна сутність естетичної свідомості є тією її функціональною ознакою, яка визначає її як форму суспільної свідомості та виявляє мету та смисл естетичної діяльності. Світоглядність естетичної свідомості є домінуючою ознакою, яка через естетичний ідеал та сукупність естетичних переконань та поглядів визначає місце людини в світі, її ставлення до нього, смисл перетворення світу за законами краси. 

Далі аналізується ще одна функціональна особливість естетичної свідомості – емоційність. Розглядаються різні точки зору в сучасній вітчизняній філософсько-естетичній думці на природу естетичної емоції та зазначається, що емоційність у структурі естетичного світогляду представлена поняттями естетичного світовідчуття та естетичного світопереживання. На функціональному рівні естетична емоція проявляється як естетичне почуття, естетичне переживання, естетична емоція-настрій. 

Формою духовно-практичного освоєння дійсності постає естетичний смак, який виражає діалектику раціонального та емоційного, духовного, душевного та практичного в естетичній свідомості. 

Проаналізувавши діяльнісну структуру естетичної свідомості, дисертант приходить до висновку, що її основою постає естетичне світопереживання, а функціональними особливостями є світоглядний характер естетичного освоєння дійсності та естетична емоційність. В естетичній емоції знаходить свою особливу форму вираження естетичний світогляд, вона набуває світоглядно-естетичної змістовності, а естетичний світогляд модифікується у форми естетичного світовідчуття та естетичного світопереживання. Отже, естетичне світопереживання постає світоглядно-естетичною змістовністю естетичної свідомості, формою прояву її естетичної емоційності. 

У третьому розділі “Естетичне світопереживання: сутність та особливості” досліджуються сутність та специфічні особливості естетичного переживання краси світу як форми