Етапи Логістики

“точно у термін” має свої позитивні та негативні сторони.

Її перевагами є: - скорочення запасів на всіх стадіях логістичного циклу; - скорочення складських площ; - висока пропускна здатність; - активна участь і підвищена мотивація працівників; - високий прибуток і продуктивність логістичної системи; - висока якість обслуговування; - висока гнучкість логістичної системи; - своєчасна доставка.

Недоліками :

- низькі запаси роблять будь-які збої в роботі логістичної системи критичними; - введення системи може вимагати великих змін, яких важко досягнути на практиці.

28. Виробничої логістики

Виробнича логістика, будучи однією з функціональних підсистем інтегрованої логістики, вирішує питання організації руху матеріальних ресурсів та управління ним безпосередньо між стадіями виробничого процесу, включаючи подачу сировини і матеріалів на робочі місця. Тобто у вузькому сенсі займається плануванням, організацією внутрішньовиробничої транспортування та управлінням їй, буферизацією (складуванням) і підтримкою запасів (заділів) сировини, матеріалів та незавершеного виробництва виробничих процесів стадій заготівлі, обробки та складання готової продукції), тобто в цілому являє собою регулювання виробничого процесу в просторі і в часі.

Внутрішньовиробничі логістичні системи можна розглядати на макро-і мікрорівнях.

На макрорівні внутрішньовиробничі логістичні системи виступають як елементи макрологістичних систем. Вони задають ритм роботи цих систем, є джерелами матеріальних потоків. Можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища в істотному ступені визначається здатністю вхідних в них внутрішньовиробничих логістичних систем швидко змінювати якісний і кількісний склад вихідного матеріального потоку, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається.

На мікрорівні внутрішньовиробничі логістичні системи являють собою ряд підсистем, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, утворюють певну цілісність, єдність. Ці підсистеми – закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут і кадри – забезпечують входження

29 Порівняйте традиційну та логістичну концепцію в організації виробництва

Логістична концепція організації виробництва включає в себе наступні основні положення: відмова від надлишкових запасів; відмова від завищеного часу на виконання основних і транспортно-складських операцій; відмова від виготовлення серій деталей, на які немає замовлення покупців; усунення простоїв обладнання; обов'язкове усунення шлюбу; усунення нераціональних внутрішньозаводських перевезень; перетворення постачальників з протилежної сторони в доброзичливих партнерів. На відміну від логістичної традиційна концепція організації виробництва передбачає: ніколи не зупиняти основне обладнання та підтримувати високий коефіцієнт його використання; виготовляти продукцію як можна більш великими партіями; мати максимально великий запас матеріальних ресурсів.

Традиційна концепція найбільш прийнятна для умов «ринку продавця», а логістична концепція – для умов «ринку покупця». Коли попит перевищує пропозицію, можна бути впевненим, що виготовлена партія виробів буде реалізована, тому максимально завантажується обладнання. Причому, чим крупніше буде виготовлена партія, тим нижче виявиться собівартість одиниці виробу. Завдання реалізації на першому місці не стоїть. Ситуація змінюється з приходом на ринок «диктату» покупця. Завдання реалізації виробленого продукту в умовах конкуренції виходить на перший план. Мінливість і непередбачуваність ринкового попиту роблять недоцільними створення та утримання великих запасів. У той же час виробник вже не має права упустити жодного замовлення. Звідси виникає необхідність у гнучких виробничих потужностях, здатних швидко відреагувати на попит, що виник.

30 Підходи до управління матеріальними підходами у виробничій логістиці

Управління матеріальними потоками у рамках внутрішньовиробничих логістичних систем ґрунтується на двох принципово різних підходах: штовхаючому і тягнучому:

1) Перший підхід називається “штовхаюча” система і є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік “виштовхується” кожному наступному адресату строго за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. “Штовхаючі” моделі управління матеріальними потоками характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їх застосування для логістичної організації виробництва з’явилася у зв’язку з масовим розповсюдженням обчислювальної техніки і сучасних інформаційних технологій.

2) Другий варіант організації логістичних процесів на виробництві ґрунтується на принципово іншому способі управління матеріальним потоком. Він називається “тягнучою” системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності. Тут центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Основною функцією центра управління є постановка завдання перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга. Перевагою “тягнучих” (витягуючих) систем є те, що вони не вимагають загальної компютерізації виробництва.

31. Перелічіть переваги та недоліки “штовхальної” та “тягнучої” систем.

“Штовхальна» система – є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік «виштовхується» кожному наступному адресату суворо за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом.

Недоліки «штовхальних» систем: 1) чим більше факторів щодо кожної з ланок логістичного ланцюжка має враховувати центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим має бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення; 2) складність