Етика соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку

- систем /закладів /роботодавців і соціальних працівників;

- різних груп професійних працівників.

Той факт, що соціальні працівники працюють і як помічники, і як контролери, теж може спричинити плутанину мотивів або відсутність якості в діях і наслідках. Щоб уникнути цієї проблеми, соціальні працівники зобов’язані пояснити етичне значення своєї ролі у державному контролі громадян і давати собі відповідь, якою мірою така роль прийнятна, зважаючи на основні етичні принципи соціальної роботи.

Третьою проблемною областю є конфлікт, що легко може виникнути між обов’язком соціального працівника щодо захисту інтересів клієнта і вимогами до ефективності й корисності. Особливо ця проблема загострюється у зв’язку із впровадженням та використанням інформаційної технології в галузях соціальної роботи.

Розглянуті принципи мають безпосередній зв’язок з методами вирішення етичних питань та проблем. Один з таких методів, що рекомендується Міжнародною декларацією етичних принципів соціальної роботи, є колективні дискусії в організації. Це дає змогу соціальним працівникам обговорювати, аналізувати та розглядати етичні питання-проблеми спільно з колегами, іншими експертними групами і сторонами, яких стосується питання, що обговорюється. У ході дискусій створюються сприятливі умови для вироблення альтернатив та оцінки можливих етичних наслідків вибору певного варіанта. Це також дає можливості соціальному працівнику отримувати консультації від товаришів по службі та інших людей. Безумовно, важлива роль належить і супервізії (професійній підтримці) [16].

При вирішенні конкретних етичних проблем окремим соціальним працівником мають перш за все враховувати основні принципи Декларації. Важливим моментом є також етичний, моральний і політичний контекст дій.

Важливим аспектом етики соціального працівника є аналіз мотивів та характеру дій, а також наслідків, які може мати дія для різних груп. При цьому слід бачити моральний зміст дії, наприклад, використання примусу на противагу співучасті тощо.

У Міжнародних етичних стандартах працівників викладено загальні норми етичної поведінки щодо клієнтів, установ і організацій, щодо колег, стандарти професії соціального працівника. Оскільки від дотримання цих стандартів вирішальною мірою залежить ефективність та результативність діяльності соціального працівника, розглянемо їх докладніше. Загальні норми етичної поведінки соціального працівника такі:

1. Для соціального працівника важливо розуміти кожного окремо клієнта, а також ситуацію і чинник, які впливають на їхню поведінку.

2. Згідно з етичними стандартами необхідно підтримувати й розвивати цінності, знання і професійні методи соціальної роботи, утримуючись від будь-якої поведінки, що заважає професійній роботі, а також визнавати професійні та особистісні обмеження.

3. Стандартами передбачено участь соціальних працівників у розв’язанні соціальної політики і програм, які поліпшують рівень життя в суспільстві, звичайно, в межах своєї професійної компетенції.

4. Одним з етичних стандартів є діяльність щодо визначення і пояснення соціальних потреб, основи і характеру індивідуальних, групових соціальних проблем [8].

Норми соціальної роботи стосовно клієнтів:

- соціальний працівник повинен брати на себе відповідальність за виявлених клієнтів, тобто ця відповідальність стосується пошуку правильних, етичних шляхів розв’язання проблем клієнтів та можливих наслідків прийнятих рішень;

- стосунки з клієнтом мають будуватися на довірі, підтримці права на приватне життя і конфіденційності, а також на відповідальному використанні інформації;

- щодо збору і використання інформації про клієнта, то, перш за все, необхідно отримати його згоду. Винятком, як це визначено стандартами, можуть бути ті випадки, коли клієнт не може нести відповідальність за свої вчинки або якщо це може серйозно зашкодити іншим особам. Слід також забезпечити доступ клієнтів до документації соціальних працівників, яка їх стосується.

- слід приділяти увагу тому, щоб „поважати наміри клієнтів насти відповідальність за особисті дії і допомагати з рівною готовністю всім клієнтам. Якщо неможливо надати професійну послугу на таких умовах, то клієнтів потрібно сповістити про це таким способом, щоб залишити за ними свободу дії”;

- окрім того, соціальне обслуговування має бути спрямоване на допомогу клієнтам – групі, громаді – досягти самореалізації у максимальному використанні свого потенціалу за умови поваги до прав інших. „Слід допомогти клієнту зрозуміти і використати надані послуги для підтримки реалізації його законних бажань та інтересів”.

Норми стосунків соціального працівника з установами і організаціями визначають, що соціальному працівникові слід працювати або співпрацювати лише „з тими установами та організаціями, чия політика, процедури і діяльність скеровані на адекватне надання послуг і стимулювання професійної відповідно до етичних принципів МФСП”.

Соціальний працівник повинен „відповідально виконувати встановлені обов’язки і завдання установ або організацій, робити внесок у розробку реальної політики, методології і практики з метою створення кращих результатів”. Необхідно також „виступати з ініціативою щодо бажаних змін політики, методології й практики через відповідні канали установ і організацій”. Якщо необхідні цілі не досягнуто після того, як усі засоби було вивчено, ініціювати звернення до вищих органів влади або громадськості, зацікавлених у розв’язанні проблеми.

Норми соціальної роботи щодо колег передбачають, що соціальний працівник повинен „визнавати освіченість, професійну підготовку й ефективність роботи колег та фахівців інших галузей, розширювати співробітництво з ними, яке має сприяти підвищенню ефективності послуг”.

Для того, щоб це співробітництво було плідним, слід „визнавати різні точки зору і практичний досвід колег з соціальної роботи та інших фахівців, висловлюючи критичні зауваження в коректній формі”.

Соціальний працівник повинен „використовувати і створювати