Фармакогностичне дослідження рослин родин fabaceae, apiaceae, convallariaceae, asteraceae та перспективи їх використання в медицині

Кількісний кислотний гідроліз речовини 38 приводить до виходу аглікону близько 38, 5% по відношенню до глікозиду, що відповідає триглікозиду. Вичерпне метилювання речовини 38 йодистим метилом в сухому метанолі при нагріванні з додаванням срібла оксиду, і послідуючим гідролізом сірчаною кислотою приводить до появи 5, 7, 3', 4'-тетраметилкверцетину, а також 3, 4, 6-триметилглюкози і 2, 3, 4-триметилглюкози.

Для УФ-спектру речовини 38 виявлено ряд особливостей: максимум поглинання ІІ смуги при 268 нм перебільшує максимум І смуги в 3, 5 рази, перетворюючи довгохвильовий максимум в плече при 362, 5 нм; при 315 нм з'являється додатковий максимум, який перевищує по інтенсивності плече довгохвильової смуги; іонізуючі та комплексоутворюючі реактиви викликали незначні бато- або гіпсохромні зсуви максимумів, нехарактерні для флавонолів. Іонізація лугом приводить до батохромного зсуву на 16, 5 нм, що вказує на наявність гідроксигрупи у положенні С-4'. Комплексоутворюючий реагент цирконію хлориду викликає батохромію максимуму першої смуги на 33, 5 нм, при додаванні кислоти лимонної комплекс руйнується та виникає гіпсохромія на 12, 5 нм, що вказує на вільну гідроксигрупу при С-5 і зайнятість гідроксигрупи при С-3. Можна припустити, що ацильний залишок приєднаний до вуглеводної частини молекули. Диференційні спектри показують вільні гідроксильні групи у С-5, С-7, С-3' та С-4' положеннях і зайнятість в С-3.

В ІЧ-спектрі поряд із смугою поглинання карбонільної групи g-піронового кільця при 1640 см-1 виявляється смуга поглинання, характерна для складноефірного зв'язку при 1710 см-1.

При ступінчастому кислотному гідролізі утворювалися проміжні флавоноїди 37, 32 та 2 – кислота п-кумарова, 29 – кверцетин і D-глюкопіраноза. З метою з'ясовування порядку зв'язку між цукрами і між цукром і кислотою п-кумаровою ми провели кількісне перйодатне окислювання.

Виходячи з того, що речовина після дезацетилювання не гідролізується ферментами, ми припустили відсутність 1>6 або 1®4 зв'язку між глюкозами і довели наявність 1®2 зв'язку. На окислювання 2 молів біозиду 37 витрачається 3 моля натрію перйодату. У аналогічних умовах провели окислювання речовини 38. На окислювання 1 моля речовини 38 йде 3 моля натрію перйодату, що можливо в тому випадку, якщо ацильний залишок приєднаний у положення С-6 однієї з глюкоз. Перебування ацильного залишку в С-4» або С-4»', або в С-2»' вимагає для окислювання 2 моля натрію перйодату.

Заміщення водню в С-3» або С-3»' дає у продуктах окислювання після гідролізу D-глюкозу, а на окислювання пішло б 2 моля натрію перйодату. В продуктах окислювання ми не виявили хроматографічно D-глюкозу, тому було охарактеризовано речовину 38, як кверцетин-3-О-b-D-глюкозил-[2®1]-О-b-D-глюкозид-С-6»[С-6»']-п-кумарат.

У ІЧ-спектрі досліджуваної речовини відсутня смуга при 1050 см-1, але вона виявляється в спектрі дезацильного похідного і відповідає за групу -СН2ОН термінальної глюкози. Тому можна припустити, що кислота п-кумарова зв'язує -СН2ОН складноефірним зв'язком, тобто приєднується до термінальної глюкози в С-6».

Структуру речовини (38) запропоновано як кверцетин-3-О-b-D-глюкопіранозил-О[2®1]-b-D-глюкопіранозид-[6»'-О-п-кумарат] або кверцетин-3-О-b-D-глюкопіранозил-[6'''-О-п-кумароїл]-b-D-глюкопіранозид. Відповідно до хроматографічного вивчення, флуоресценції в УФ-світлі кислота п-кумарова знаходиться у транс-формі. Ацильований глікозид 38 – нова природна речовина, яка раніше була виділена нами з гороху посівного і її структуру нами частково доведено.

Кверцетин-3-триглюкозид (39). Кверцетин-3-триглюкозидо-п-кумарат (40). Речовини 39 і 40 виділені з гороху посівного і з субстанції “Піфламін”. Разом з ними в незначних кількостях були виділені кемпферол-триглюкозид і кемпферол-триглю-козид-п-кумарат. Внаслідок кислотного гідролізу речовин 39 і 40 отримано аглікони ідентичні кверцетину (схема 2). У кислих гідролізатах після нейтралізації виявили цукрові залишки ідентичні D-глюкозі. У ефірних витягах з гідролізату хроматографічно виявили п-кумарову кислоту. Внаслідок ферментного гідролізу шлунковим соком виноградного равлика ви явлено в перших порціях гідролізату п-кумарову кислоту, D-глюкозу, а через 17-20 годин – аглікони. Ступінчастий кислотний гідроліз приводить до появи проміжної речовини 32 – кверцетину-3-глюкозиду. Дослідження речовин в УФ- і ІЧ- областях спектра показали, що у речовині 40 приєднання третьої молекули глюкози і етерифікація її п-кумаровою кислотою призводить до гіпсохромного зміщення максимумів довгохвильової і короткохвильової смуг. У речовини 39 виявляється максимум при 268 і 307 нм і плече при 350 нм. У ІЧ-спектрах валентні коливання гідроксильних груп виявляються в області 3600-3300 см-1, карбонільної групи – в області 1630-1690 см-1, коливання карбонільної групи п-кумарової кислоти проявляються в додаткових піках в області 1220, 1120, 800 см-1. Смуги 890 і 1100-1110 см-1 присутні в усіх речовинах, що вказує на b-глікозидний характер приєднання глюкози.

На підставі отриманих даних речовини ідентифіковано: 39 як кверцетин-3-О-b-D-триглюкопіранозидом і 40 – як кверцетин-3-О-D-триглюкопіранозидо-п-кумаратом.

Азотовмістні сполуки (51-54). Речовини 51, 52, 53 на підставі якісних хімічних реакцій і хроматографічного дослідження віднесено до амінокислот, речовину 54 – до похідних сечовини. Сполуки охарактеризовано як? -аміномасляна кислота, гліцин, аспарагінова кислота і 5-уреїдо-імідазолідін-2, 4-діон (алантоїн) відповідно.

Терпеноїди (54, 55, 56, 57, 64, 65). Виділення відомих речовин терпеноїдної природи: карденолідів 54, 55, 56, 57, сесквітерпенових лактонів 64, 65 проведено нами для дослідження їх ліпазотропних властивостей. Достовірність цих речовин підтверджувалась порівнянням їх фізико-хімічних властивостей з достовірними зразками (табл. 1).

Циклоартани 59-61 було виділено з астрагалу галеговидного. Порівнянням фізико-хімічних властивостей з відомими зразками циклоартанів, які були надані М. Д. Аланією, ідентифіковано 59, 60 і 61 як циклогалегігенін і його глікозиди: циклогалегінозид А і циклогалегінозид В. Для нових циклоартанів 62 і 63, виділених з надземної