Фінанси підприємств

 

 

1. Економічна сутність санації підприємств.
2. Планування та фінансування санації підприємства.
3. Банкрутство підприємств.

 

Термін “санація” походить від латинського “sanare” і перекладається як оздоровлення чи одужання.

Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських монополій.

Новий закон “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” 1999 р. розрізняє поняття “санація” та “досудова санація”.

Санація – це система заходів, що здійснюється в процесі впровадження справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансово-господарського стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Досудова санація – система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна боржника, інвестор із метою запобігання банкрутства боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поповнення або збереження ліквідності, прибутковості і платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності, на поворотній чи безповоротній основі.

За джерелами фінансових ресурсів розрізняють автономну і гетерономну санацію:

автономна передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками;

гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків, інших кредиторів, клієнтів, держави.

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на: вдосконалення організаційної структури; підвищення якості менеджменту; закриття непродуктивних виробничих структур; поліпшення стосунків між членами колективу. В цьому контексті розрізняють:

санації зі збереженням існуючого юридичного статусу;

санації зі зміною організаційно-правової форми та юридичного статусу (реорганізація).

Виробничо-технічні заходи: модернізація й оновлення основних виробничих фондів, зменшення простоїв та підвищення ритмічності, скорочення технологічного часу, поліпшення якості продукції і зменшення її собівартості, вдосконалення асортименту.

Санаційні заходи соціального характеру передбачають уведення поміркованої політики звільнення, створення і фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозицію альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик.

2. Планування та фінансування санації підприємства

Опрацювання плану фінансового оздоровлення здійснюється зазвичай фінансовими й контролінговими службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представниками потенційного санатора, незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами. Об’єктами планування є фінансові, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності тощо.

Порядок проведення санації державних підприємств викладений у „Положенні про порядок проведення санації державних підприємств” (для підприємств недержавної форми власності це положення має рекомендаційний характер), що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р.

У разі прийняття рішення про проведення досудової санації підприємство за участю представників уповноваженого органу та кредиторів у місячний термін складає план санації і подає його на затвердження уповноваженому органу.

План досудової санації має містити:

• реквізити підприємства;
• відомості про фінансово-господарський стан;
• заходи щодо відновлення платоспроможності і терміни їх здійснення;
• визначення джерел фінансування заходів;
• умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації;
• очікуванні наслідки проведення плану досудової санації.

Здійснення санації передбачає наявність відповідних джерел її фінансування.

Основними джерелами фінансування санації можуть бути:

• власні кошти підприємства (самофінансування) ;
• кошти власників:
• кошти кредиторів;
• державні кошти.

Використання власних фінансових ресурсів спрямовується, як правило, на поліпшення або відновлення платоспроможності та ліквідності господарюючих суб’єктів. Цю процедуру здійснюють зазвичай за такими напрямами:

• реструктуризація активів;
• зменшення витрат;
• збільшення виручки від реалізації;
• реструктуризація пасивів.

Власники підприємства можуть здійснювати фінансування санації шляхом збільшення (зменшення) статутного фонду, надання позик, надання цільових внесків на безповоротній основі та ін.

Участь кредиторів у фінансові санації боржника може здійснюватись шляхом:

• надання додаткових кредитних ресурсів;
• пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості;
• надання кредитного забезпечення (поручительства, гарантії) ;
• трансформації боргу у власність тощо.

Крім кредиторів, у фінансовій санації підприємства може брати участь і його персонал. Основними формами фінансування санації персоналом може бути:

• купівля працівниками акцій цього підприємства;
• відмова від дивідендів і винагороди за виробничі результати;
• надання працівниками позик підприємству.

Державна фінансова підтримка санації підприємств може здійснюватись:

• прямим бюджетним фінансуванням у вигляді надання субсидій, дотацій, повного або часткового викупу державою акцій підприємства, яке перебуває на межі банкрутства;
• надання бюджетних позик тощо.

 

Банкрутство підприємств – це наслідок глибокої фінансової кризи. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини. На практиці з кризою ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування.

Головне завдання провадження справи про банкрутство підприємства полягає в якомога повнішому задоволенні вимог кредиторів, що досягається через застосування певного типу процедури: ліквідації підприємства; реорганізаційні та санації; мирової угоди (рис. 11. 3.).

До ліквідаційних процедур відносять примусову ліквідацію підприємства-боржника за