Фіскальна політика в перехідній економіці України

Перший параграф цього розділу висвітлює погляди провідних економістів на суть фіскальної політики. Полеміка тут точиться переважно навколо ототожнення понять «фіскальна політика» та «бюджетна», «податкова» чи «фінансова». Унаслідок такого ототожнення, що його роблять деякі дослідники, виникає різне трактування суті та функцій фіскальної політики. На нашу думку, положення про ідентичність цих понять не є правильним, тому обгрунтовано потребу використання терміна «фіскальна політика», а не «бюджетно-податкова».

Крім того, тут проаналізовано інструменти фіскальної політики: податки і бюджетні видатки; наведено детальний огляд та класифікацію податків; розглянуто можливості проведення ефективної фіскальної політики відповідно до макроекономічної ситуації. З огляду на це, детально класифіковано бюджетні видатки. Залежно від економічної кон’юнктури та необхідності досягнення певних макроекономічних цілей уряд може застосовувати окремо податкову політику, зміни у видатках або їхнє поєднання. Фіскальну політику залежно від використання тих чи інших компонентів або їхньої комбінації розподілено на дискреційну фіскальну політику і фіскальну політику вмонтованих чи автоматичних стабілізаторів.

У другому параграфі проаналізовано погляди різних економічних шкіл на суть та механізми державного регулювання національної економіки, зокрема за допомогою його фіскальних інструментів. Одними з перших у XVIII- XIX ст. суть та механізми державного регулювання національної економіки почали досліджувати представники класичної школи. Головним серед постулатів цієї школи було твердження про те, що ринковий механізм спроможний самостійно, забезпечити макроекономічну рівновагу. Звідси й теза представників класичного напряму про шкідливість урядового втручання в економічні процеси.

Постулати класичної політекономії знайшли продовження у дослідженнях наступного покоління економістів, яких нині зачислюють до неокласичної школи.

Принципово новий підхід до вирішення проблеми економічної стабільності викладений Дж. М. Кейнсом. Учений першим обґрунтував державне втручання в економіку за допомогою макроекономічного інструментарію: фіскальної та монетарної політики. На відміну від представників класичної політекономії, дослідник припустив, що ринкова економіка не здатна до саморегулювання, тому державне втручання є необхідним для встановлення макроекономічної рівноваги. Дж. М. Кейнс стверджував, що недостатній попит на товарних ринках повинен стимулювати уряд шляхом дефіцитного бюджетного фінансування державних позик. Це, відповідно, стало поштовхом до використання ринку позичкових капіталів для досягнення ефективного попиту, а дефіцит державного бюджету перетворився в одне із знарядь регулювання економіки.

Далі в дисертації зазначено, що “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” Дж. Кейнса сформувала погляди на роль державного регулювання економіки багатьох визначних економістів того часу, зокрема Е. Гансена, Р. Гаррода, А. Лернера, Р. Линдгольма, С. Леланда та інших, що й зумовило появу нових теоретичних течій, які сприймали ідеї Дж. Кейнса менш ортодоксально, аніж його послідовники.

Однією із таких течій, яка у наукових колах здобула чимало прихильників, була доктрина кейнсіансько-неокласичного синтезу, основна думка якої сформувалась у тезу про те, що “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” Дж. Кейнса є фактично окремим випадком класичної економічної теорії. Спроби кейнсіансько-неокласичного синтезу втілились у працях Дж. Гікса, Е. Гансена, Ф. Модільяні, П. Семюелсона, Д. Патінкіна та ін.

Наприкінці 1950-х – початку 1960-х років теорія кейнсіансько-неокласичного синтезу була розширена завдяки розробленій П. Кейгеном концепції адаптивних сподівань, а також моделі Мандела-Флемінга, яка відображає залежність фіскальної та монетарної політики від прийнятого режиму валютного курсу.

Дещо по-іншому розглянуто застосування фіскальних інструментів макроекономічної політики у працях Г. Габерлера, Ф. Гайєка, А. Пігу, Д. Робертсон, Дж. Вінера та ін. Твердження Дж. Кейнса про необхідність стимулювати попит за допомогою фіскальних засобів його критики проголосили як непотрібне і навіть шкідливе для економіки. На їхню думку, збільшення податків або розміщення на ринку облігації державної позики переміщує ресурси із приватного сектора у державний, і відповідно, нетто-ефект у вигляді приросту загальної суми видатків незначний.

Завершено параграф аналізом сучасних теоретичних поглядів на роль фіскальної політики у макроекономічному регулюванні. Ці концепції ґрунтуються на кейнсіанській ідеології розбалансованості ринкової економіки. Під впливом праць представників монетарного посткейнсіанства, теорії неокласичного синтезу з певними елементами сучасного інституціоналізму виникли теоретичні моделі Дж. Тейлора, Дж. Стіґліца, Дж. Акерлофа та ін. Сучасні кейнсіанці обережніше, ніж їхні попередники сприймають можливість застосування фіскальної політики.

У третьому параграфі першого розділу проаналізовано особливості застосування фіскальної політики у країнах з перехідною економікою. Розглянуто еволюцію поглядів економістів на роль макроекономічного регулювання, зокрема, його фіскальних інструментів у країнах з перехідною економікою.

Зазначимо, що наукова думка країн, які розвиваються, передусім, зосереджена на розгляді екстернального фактора функціонування економіки. Поширеною є й думка, що обґрунтовує автократичний режим для умов, які спричинили б економічне зростання. Яскравий приклад такої системи – економіка країн Азії. Бажання увібрати все ліпше з ринкової та командної системи в країнах Південної та Латинської Америки спричинило появу квазісистеми, що в економічній літературі отримала назву “третього шляху”.

Концепції, об’єднані у понятті “третього шляху”, переважно сформовані під впливом кейнсіанської теорії. Саме на державну політику покладають весь тягар відповідальності за функціонування економічної системи в умовах трансформації.

У дисертаційному дослідженні розглянуто також еволюцію поглядів економістів Центральної та Східної Європи, теоретичні розробки більшості з яких хоча й стосувалися планової економіки, з певними елементами макроекономічного аналізу, однак стали поштовхом до розробки системи соціалістичної економіки ринкового типу.

Період трансформації економіки країн Центральної та Східної Європи зумовив появу нетипових