Формування професійної готовності директора школи до управління якістю освіти

Поняття “якість освіти” невід’ємно повязане з поняттям “розвиток”, оскільки останній феномен є незворотнім, закономірним і цілеспрямованим процесом якісних змін шкільної освіти. Обидва поняття мають спільне джерело, зумовлене основними законами діалектики: прогресом матеріальної і духовної культури на основі протиріч між традиціями та новаціями, інтенсивним і бурхливим розвитком окремих галузей наукового і практичного знання. Усе це свідчить про динамічний і мінливий характер категорії “якість освіти”.

На основі аналізу педагогічної літератури “якість освіти” розглядається у дисертації як таке динамічне та інтегративне утворення, сукупні властивості якого здатні задовольняти споживачів, їх постійно зростаючі вимоги і потреби. Структурними компонентами “якості освіти” визначено: задоволеність суб’єктів освіти результатами навчально-виховного процесу, якість освітніх програм, високий рівень кваліфікації науково-педагогічних кадрів, включеність навчального закладу до інноваційної діяльності, сучасні матеріально-технічні ресурси, утвердження державно-громадського характеру управління.

У розділі підкреслено, що управління є предметом досліджень багатьох наук: менеджменту, економіки, соціології, юриспруденції, психології. У широкому розумінні поняття “управління” визначають як елемент, функцію організованих, різних за природою систем (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечують збереження їх відповідної структури, підтримують режим діяльності та реалізацію їх програм. У контексті управління якістю освіти даний феномен розглядають через діяльність по забезпеченню вимог якості. Звідси, основну відмінність між загальною системою управління та системою управління якістю освіти вчені вбачають у тому, що остання полягає у встановленні та використанні всіма суб’єктами освіти пріоритетів якості: якості умов, якості процесу та якості результатів цього процесу.

У сучасних педагогічних дослідженнях, присвячених проблемі управління якістю освіти, розглядаються проблеми проектування процесів управління якістю освіти (Л. В. Глухова, Г. В. Ахметжанова), роль інформаційного забезпечення якості освіти в управлінні школою (А. Н. Майоров, Т. І. Шамова), визначається структурна ієрархія управління якістю освіти: регіональний, субрегіональний (муніципальний), інституційний та локальний рівні управління (А. І. Севрук), аналізується моніторинг як складний управлінський інструмент оцінювання результатів якості освіти (С. О. Акмєєва, С. Є. Шишов, В. А. Кальней).

Реформування системи освіти в Україні, що відбувається під впливом загальносвітових тенденцій, передбачає їхнє врахування у підготовці молодого покоління, здатного до толерантного співіснування з навколишнім світом і собою. Активізація проблеми якості освіти в Україні протягом останнього десятиріччя зумовлена необхідністю “створення дієвої неперервної системи освіти як базису соціальної та професійної мобільності населення, формування демократичного, консолідованого суспільства, яке визнає освіченість, вихованість, культуру найвищими цінностями, незамінними чинниками сталого розвитку України” (О. Я. Савченко). З метою вирівнювання можливостей дітей і молоді у здобутті якісної освіти, управлінська діяльність керівників усіх рівнів повинна “передбачати випереджувальний характер очікуваних змін, пошук оптимального балансу між актуальними і перспективними завданнями розвитку освітньої сфери” .

На основі аналізу педагогічної літератури у дисертаційному дослідженні управління якістю освіти розглядається як соціально-педагогічна категорія, що розкриває процесуальний та результативний аспекти. Процесуальний аспект відображає діяльність директора школи щодо створення умов, спрямованих на забезпечення якості навчально-виховного процесу. Результативний аспект відображає досягнення очікуваних результатів, що виявляються в якості отриманих знань, умінь, навичок учнів, рівня їх вихованості, позитивній динаміці їхнього особистісного розвитку.

Тому дослідження ролі керівника навчального закладу в забезпеченні якості освіти, механізми відбору педагогічних працівників до управлінської діяльності, організаційно-методичні умови, які сприяють ефективній професійній підготовці майбутнього директора, потребують глибокого теоретичного осмислення та дидактичного забезпечення.

Проблема професійної готовності до управлінської діяльності набула свого розвитку в останні десятиліття і знайшла відображення у працях психологів (Г. О. Балл, П. Я. Гальперін, С. Д. Максименко, О. М. Пелеха та ін.), педагогів (Н. В. Кузьміна, В. І. Бондар, І. Я. Лернер, М. М. Скаткін та ін.). У розділі показано, що у сучасних психолого-педагогічних дослідженнях проблема готовності майбутнього директора школи до управлінської діяльності розглядається як інтегроване системне утворення особистості, що характеризує її вибіркову активність при підготовці та включенні до діяльності (А. Ф. Линенко, С. Д. Максименко, О. М. Пелеха) ; як стійкий психологічний стан, зумовлений наявністю потреби в праці (В. О. Моляко, Д. М. Узнадзе), та функцію організованого процесу керівництва розвитком особистості (Г. О. Балл) ; як потенційну здатність до здійснення творчої педагогічної діяльності, що формується у процесі спеціально організованої підготовки і зумовлюється рівнем розвитку професійних і особистісних якостей майбутнього педагога (О. В. Волошенко).

Професійна готовність директора школи до управління якістю освіти у дисертаційному дослідженні розглядається як така інтегративна здатність керівника навчального закладу, що залежить від спеціального відбору потенційно здатних до управлінської діяльності освітян, формується у процесі їх організованої професійної підготовки і зумовлюється рівнем розвитку професійних та особистісних якостей директора школи. Професійна готовність директора до управлінської діяльності визначається як внутрішній стан особистості, що спонукає її до свідомого інтелектуального розвитку, активної соціалізації, професійної самоактуалізації та самовдосконалення. У структурі професійної готовності директора школи до управління якістю освіти виділяються ціннісно-мотиваційний, інформаційно-когнітивний, особистісно-вольовий та рефлексивно-операційний компоненти. Аналіз критеріїв професійної готовності директора школи до управління якістю освіти довів необхідність урахування лідерського потенціалу особистості, орієнтації на партнерську діяльність, прогностичних методів роботи та