+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Дипломна робота
К-сть сторінок:
111
Мова:
Українська
34 млн. т. вантажів). Така ситуація стала наслідком впливу багатьох чинників: неконкурентоспроможність морських портів України через незадовільну технічну оснащеність, підвищення тарифів і інших портових зборів, недостатній розвиток залізничної інфраструктури або її відсутність, але основною причиною залишається відхід російських вантажів, в першу чергу нафтопродуктів і вугілля, на нові порти і морські термінали Російської Федерації. Свою роль зіграло падіння попиту на російський газ в ЄС, прийняття Росією стратегії диверсифікації газотранспортних маршрутів і зміна кон'юнктури ринку на мінеральні добрива, руду та інші сипучі вантажі.
Погіршило транзитну ситуацію і жорсткість правил огляду транзитних вантажів при їх митному оформленні. В результаті солідна частина транзитного вантажопотоку сьогодні доставляється в Україну через порти сусідніх Румунії та Молдови, а потім на автотранспорті відправляється одержувачу.
Що ж стосується великих транзитних гравців ринку, то вони пішли з України на північ – в Литву, Латвію та інші країни балтійського регіону, а також Росію.
Україна знаходиться в безперервному пошуку розширення ринку збуту своєї продукції. Вже зараз спостерігається позитивна динаміка на Близькому Сході і Африканському континенті. Країні вдалося налагодити контакт з 37 країнами, налагодивши поставки. Лідирує за темпами приросту українського експорту Іран
(+ 30%), в 2015 році вже Україна відправила в Іран товарів більш ніж на 90, 5 млн. дол. Також вдалося налагодити експорт в Бангладеш, збільшивши його обсяг більше ніж в два рази, Філіппіни (збільшення поставок в 18 разів), Саудівську Аравію і КНДР. У порівнянні з 2014 р. новими напрямками українського експорту стали Малаві, Центральноафриканська республіка, Намібія, Кабо-Верде, Французька Полінезія.
Географія міжнародних перевезень, що здійснюються морським транспортом України, досить обширна і охоплює більш ніж 130 країн світу. При цьому найбільш інтенсивні вантажопотоки були спрямовані в перші 10-15 країн, серед яких слід виділити Китай, Росію, Туреччину, Гвінею і США (рис. 2. 3, 2. 4) [40-45].
Рис. 2. 3 – Питома вага експорту по країнам за 2010-2016 рр. [40-45]
ЄС і Росія залишаються найбільшими торговельними партнерами України, але в останні декілька років, особливо у 2014 р., торговельні зв’язки з ЄС значно зміцнилися. З 2011 р. частка Росії в українському експорті постійно знижується через різні протекціоністські заходи країни-сусіда та політичну напругу.
Рис. 2. 4 – Питома вага імпорту по країнам за 2010-2016 рр. [40-45]
Аналіз географічної структури вантажопотоків, які прямують через морські порти та причали України в міжнародному сполученні, за період 2010-2016рр. показав наступні зміни:
- збільшення частки експортного вантажопотоку в країни ЄС і зменшення – в країни Азіатського регіону. Відбулася переорієнтація вантажопотоку вугілля з Туреччини в Іспанію, чорних металів – з Китаю в Італію, зерна та інших хлібних вантажів – з Саудівської Аравії в Нідерланди та Італію. Зазначені країни внесли основний вклад в перерозподіл експортних вантажів між двома регіонами. При цьому тенденція зростання обсягів морської торгівлі України з Китаєм і Туреччиною збереглась;
- збільшення частки імпортного вантажопотоку з Американського регіону (на 6, 6%) при незначному його скорочення з Африки та Азії. Зростання морського імпорту з Америки забезпечили вантажопотоки вугілля з США та Канади. В цілому динаміка морських перевезень імпортних вантажів відрізнялася більшою стабільністю в порівнянні з експортом;
- скорочення питомої ваги транзитних вантажів з Росії. Найбільші темпи скорочення характерні для вантажопотоків нафти, вугілля, хімічних і мінеральних добрив. Нівелювання зазначеної тенденції відбувається за рахунок незначного зростання обробки в морських портах України транзитних вантажів з Казахстану і Білорусії.
Відносини України з ЄС – важливий стратегічний напрям зовнішньої політики. Сам факт перспективного вступу України в ЄС значно підвищить її авторитет на геополітичній та геоекономічної арені, забезпечить соціальну і макроекономічну стабільність. Це також дасть можливість Україні швидше отримувати закордонні капітали, кредити, новітні технології, що значно підвищить якість виробленої вітчизняної продукції, поліпшить її конкурентоспроможність на міжнародних ринках Сходу і Заходу.
Таким чином, аналіз діяльності морських портів України протягом 2010-2016 рр. виявив, що галузь рухається за певним напрямком та має деякі характерні риси.
1. Фрагментарний розвиток морського транспорту, невдала транспортна політика зумовили зниження статусу України як морської держави з подальшим наростанням проблем та економічних втрат.
2. Стан морського транспорту, працездатності портів не відповідає конкурентоспроможним вимогам та євростандартам, що знижує статус України як морської держави, і виникає проблема ефективного функціонування морської галузі в цілому.
3. Нормативно-правова база залишається фрагментарною, охоплює один або кілька аспектів розвитку галузі, які не охоплюють галузь в цілому. Морегосподарський комплекс розглядається, в основному, тільки в сфері розвитку портів, немає прив'язки до проблем конкретного субрегіону.
4. В Україні неопрацьоване інституційне середовище: морське право, транспортна логістика, розвинена практика фрахтування судів, слабкість національної фінансово-кредитної системи (з обслуговування морських перевезень і судноплавства) ; високе загальне податкове навантаження на судноплавство.
5. Вантажна база українських морських портів залежить від світового попиту на продукцію вітчизняних експортно-орієнтованих галузей і транзитних вантажів. Основними проблемами розвитку українських портів є зношеність основних виробничих фондів, застарілі технології перевантаження, неефективність митно-тарифної політики, невідповідність портових потужностей структурі сучасних вантажопотоків, відсутність компетентності розвитку портів та державної стратегії з питань розвитку пропускної спроможності портового господарства, відсутність