Фотометрія та поляриметрія затемнюваних систем, що містять субгіганти

Наукова новизна отриманих результатів.

1. Отримані великі ряди нових фотометричних та поляриметричних спостережень. Для більшості з досліджених зірок це зроблено вперше.

2. Вперше, за оригінальними спостереженнями, отримані значення власної поляризації для систем VW Cyg і V393 Cyg. Для RY Per це значення було уточнено.

3. Були уточнені фотометричні елементи для CD And, DG Per, ZZ Cnc, RX Arі, BW Cas, AT Mon та ІY Aur.

4. Була зроблена перекласифікація системи VW Cyg.

Практичне значення отриманих результатів.

1. Результати, представлені в роботі, можуть бути використані при побудові моделей і визначені основних фізичних параметрів усіх досліджених у дисертації подвійних зірок. Це – великі півосі орбіт компонентів а1 та а2, маси М1 та М2 компонентiв чи функція мас f (M).

2. Відомості про структуру і властивості газової оболонки, що визначені з поляриметрії, є новим і важливим додатковим джерелом інформації при аналізі складної картини поведінки таких систем. Результати поляриметрії VW Cyg, V393 Cyg і RY Per були використані для цих цілей у ході виконання роботи.

3. Результати аналізу тривалих фотометричних рядів можуть бути використані для аналізу поведінки цих систем при проведенні комплексних досліджень.

Результати дисертації можуть бути використані у всіх астрономічних установах, де займаються проблемою дослідження тісних подвійних. Дисертація може служити також практичним прикладом застосування методів поляриметрії та фотометрії (як фотографічної, так і багатокольорової фотоелектричної), демонструючи можливості, переваги та недоліки при вивченні подвійних зірок.

Особистий внесок здобувача.

1. Роботи [1], [2], [3], [6] – виконані самостійно.

2. Роботи [4], [5] – самостійне одержання спостережного матеріалу, обробка даних, участь в аналізі результатів, участь у написанні тексту робіт.

Апробація результатів дисертації. Результати, представлені в дисертації, доповідалися на міжнародних конференціях:

- «4-а відкрита конференція молодих вчених по астрономії та космічній фізиці» (Київ, Україна, 1997)

- «Varіable Stars» (Odessa, Ukraіne, 1997)

- «Іnteractіng Bіnary Stars» (Odessa, Ukraіne, 2003)

- «Photopolarіmetry іn Remote Sensіng» (Yalta, Ukraіne, 2003)

на семінарах Лабораторії фізики зірок і галактик КрАО та семінарах астрономічної обсерваторії Одеського національного університету.

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 6 статтях у наукових журналах.

Структура і зміст дисертації. Дисертація містить вступ, чотири глави, висновок, список літератури та додатки. Загальний обсяг дисертації складає 150 сторінок, включаючи 123 сторіни тексту, які включають 36 малюнків та 14 таблиць, список цитованої літератури з 128 бібліографічних найменувань.

 

 

У Вступі розглянута актуальність теми, сформульовані задачі та мета, зазначені новизна отриманих результатів, їх апробація, наведено список публікацій здобувача по темі дисертації.

Дисертація заснована на оригінальних спостереженнях ряду затемнюваних подвійних систем, отриманих у НДІ “Кримська астрофізична обсерваторія” й астрономічнiй обсерваторії Одеського національного університету.

У Главі 1 викладені основи теорії ТПС. Вводиться поняття еквіпотенційних поверхонь. Розглядається питання обміну речовиною в тісних подвійних системах і вплив переносу мас у системах на орбітальні параметри [3, 4, 6]. Наводяться основні класифікаційні схеми [5, 9]. Докладно розглянута класифікація, запропонована Свєчніковим [11, 12]. Вона використовує положення зірок на діаграмі Герцшпрунга-Рессела та ступінь заповнення ними своїх порожнин Роша. Розглядаються деякі аспекти еволюції таких систем.

Також тут розглядаються деякі методи рішення кривих блиску затемнюваних систем. Зокрема докладно розглядається алгоритм синтезу теоретичних кривих блиску в моделі Роша [1, 2]. Він подібний відомому алгоритму Вiлсона [17], що широко застосовується для дослідження кривих блиску ТПС.

Основна ідея методу синтезу кривих блиску полягає в тому, що складні припливно-викривлені поверхні зірок розбиваються на тисячі елементарних площадок, для кожної з який обчислюється вихідне випромінювання. Далі внески площадок сумуються з урахуванням видимості площадок на зірці в різних фазах орбітального періоду, а також з урахуванням затемнень.

Передбачається, що зірки з тонкими атмосферами рухаються навколо загального центра мас системи по еліптичних орбітах. Форма кожної зірки описується еквіпотенцiальною поверхнею в моделі Роша. Враховуються ефекти гравітаційного потемніння, потемніння до краю, а також ефект прогріву атмосфери зірки падаючим випромінюванням супутника (ефект «відбиття»). Частина параметрів може бути зафіксована з урахуванням наявної інформації про систему. Докладний опис алгоритму міститься в роботі Антохіної [2].

У Главі 2 наіведені поняття і характеристики розсіяного випромінювання [7, 10]. Розглядаються питання статистичних властивостей параметрів поляризації, впливу фона неба, обліку інструментальної поляризації, обліку впливу міжзоряної поляризації. Також розглядаються властивості поляризації випромінювання подвійних зірок з газовими оболонками [8, 14, 16]. Показано, що основною причиною, яка обумовлює виникнення в ТПС лінійної поляризації, є розсіювання світла в газовій оболонці [13]. Спочатку неполяризований фотон, після розсіювання на елементарній частці (вільному електроні або атомі), змінює свій напрямок і стає лінійно поляризованим. Оскільки поляризовані кванти, що зазнали розсіювання, будуть давати деякий внесок у загальний потік квантів від зірки, її випромінювання буде мати невелику, але помітну власну лінійну поляризацію.

У загальному випадку ця поляризація буде змінною з фазою орбітального періоду, і вигляд цієї змінності буде залежати від розподілу речовини і зони випромінювання в оболонці, а