Фотометрія та поляриметрія затемнюваних систем, що містять субгіганти

У Главі 3 наводяться результати фотографічних спостережень наступних систем: CD And, DG Per, ZZ Cnc, RX Arі, BW Cas, AT Mon та ІY Aur. Зірки вивчалися по фотографічних пластинках, отриманих за допомогою семикамерного астрографа, розташованого на спостережній станції Одеської обсерваторії в с. Маяки. Вимірювалися пластинки, зняті як у фотографічній (pg), так і у фотовізуальній (pv) системах. Виміри проводилися візуально методом Нейланда-Блажко. Блиск зірок порівняння визначався за стандартами, що потрапляли на ту ж пластинку, що і змінна, за допомогою мікрофотометра МФ-2. Ряди спостережень охоплюють інтервал тривалістю близько 30 років. Для всіх зазначених зірок отримані уточнені фотометричні елементи і з ними побудовані фазові криві. Для деяких з них уточнені чи вперше отримані більш тонкі параметри, такі, як ширина головного мінімуму.

У Главі 4 наведені результати фотополяриметричних спостережень трьох затемнюваних подвійних систем: RY Per, VW Cyg, V393 Cyg. Наведено опис UBVRІ фотометра-поляриметра Гельсінського університету [15], встановленого на телескопі АЗТ-11 Кримської астрофізичної обсерваторії. Аналізатором поляризації в ньому служить пластина з кальциту (ісландського шпату), яка встановлена перед вхідними діафрагмами. Ця пластина розділяє світловий пучок на дві паралельно зміщені складові з взаємно ортогональною лінійною поляризацією, кожна з яких будує своє зображення об'єкта (зірки) у відповідній діафрагмі. Відразу за діафрагмою встановлений модулятор, який по черзі з частотою 32 Гц перекриває то одну, то іншу діафрагму. Світло крізь діафрагми і модулятор надходить до блоку світлоприймача, де за допомогою дихроїчних інтерференційних відбивачів розщеплюється на п'ять пучків, що падають на відповідні фотопомножувачі. Для кожного з них у системі реєстрації знаходяться два лічильники імпульсів, що переключаються синхронно з відкриттям однієї чи іншої діафрагми. Для виміру двох параметрів Стокса, що описують лінійну поляризацію, необхідно повертати площину поляризації вимірюваного випромінювання за допомогою обертової фазової пластинки в половину довжини хвилі (/2). Така пластинка, встановлена перед аналізатором, після кожної експозиції з заданим часом T повертається на /8=22. 5, що відповідає повороту площини поляризації на 45. Весь цикл вимірів складається з восьми експозицій, протягом яких пластинка /2 повертається на 180, а площина поляризації – на 360. Крім того, робляться необхідні виміри фону неба поруч з об'єктом.

Аналіз п’ятикольорових поляризаційних спостережень затемнюваної подвійної системи RY Per дав можливість зробити наступні висновки:

1. Зміни параметрів лінійної поляризації під час затемнення, викликані збільшенням частки розсіяного газовою оболонкою світла, дозволили розділити міжзоряну та власну складові спостережуваної поляризації.

2. Ступінь власної поляризації системи поза затемненням досягає максимуму (0. 23%) у смузі B і швидко зменшується з ростом довжини хвилі. Така спектральна залежність величини поляризації подібна до тієї, що спостерігається у Ве-зірок з оптично товстими оболонками, та свідчить про наявність у системі оптично товстого шару.

3. Сумарна маса оптично тонкого газу в системі RY Per (нижня межа) складає близько 210-10 M, а повна маса оболонки повинна бути в кілька разів більше.

4. Визначено нахил площини орбіти подвійної системи до площини Галактики.

Для подвійної системи VW Cyg були отримані надійні фотоелектричні криві блиску в п'ятьох смугах, якi показали, що в головному мінімумі продовжується послаблення блиску (у короткохвильовій області) і після другого контакту. Цей факт інтерпретований як одне з свідоцтв наявності в системі газових структур. Факт обміну речовиною між компонентами системи підтверджується також залежністю О-С, для побудови якої були використані літературні дані, що охоплюють майже сто років.

Аналіз поляризаційних спостережень дозволив зробити висновок, що значення поляризації на фазах, що відповідають головному мінімуму, і в незатемнених частинах розрізняються. Зміни поляризації на фазах головного мінімуму обумовлені ефектом контрасту – зростанням внеску розсіяного на оптично тонкому шару газу поляризованого випромінювання. Вдалося розділити власну (Р=0. 30±0. 02%) та міжзоряну компоненти поляризації.

Було проведене рішення UBVRІ-кривих блиску VW Cyg. Воно проводилося з використанням алгоритму синтезу теоретичних кривих блиску в моделі Роша. Отримано добре узгодження теоретичних кривих зі спостереженнями у фільтрах V, R, І; глибини мінімумів, що спостерігаються, у фільтрах U, B більші, ніж теоретичні. Імовірно, це зв'язано з впливом наявних у системі газових потоків.

Усе вищезгадане говорить про те, що затемнювана подвійна система VW Cyg належить до класу напіврозділених систем, і субгігант, який входить у цю пару, заповнює свою порожнину Роша. Віднесення цієї системи до типу розділених систем можна вважати помилковим.

Для системи V393 Cyg у результаті аналізу поляриметричних спостережень було показано, що в ній практично відсутній оптично тонкий шар. Швидше за все, субгігант ще далекий від заповнення своєї порожнини Роша, й обмін речовиною між компонентами системи V393 Cyg практично відсутній.

У Висновку підводяться підсумки проведеної роботи й оцінка її наукової цінності, а також підсумовані основні результати дисертації.

 

 

Дисертація присвячена вивченню затемнюваних подвійних систем на стадії обміну масами, або еволюційно близьким до них. Було проведене вивчення як властивостей випромінювання, розсіяного навколо зоряних газових оболонок, так і фізичних властивостей самих цих об'єктів. У рамках