Фотометрія та поляриметрія затемнюваних систем, що містять субгіганти

3. Бисикало Д. В., Боярчук А. А., Кузнецов О. А. // Астрономический журнал. – 1996. – Т. 73. – №5. – С. 727-734.

4. Боярчук А. А., Бисикало Д. В., Кузнецов О. А. и др. Обмен веществом в двойных системах // Известия Крымской астрофизической обсерватории. – 1998. – Т. 94. – С. 44-49.

5. Бэттен А. Двойные и кратные звезды: Пер. с англ. – М. : Мир, 1976. – 323 с.

6. Двойные звезды: Сб. науч. тр. – М. : КОСМОСИНФОРМ, 1997. -263с.

7. Домбровский В. А. Астрополяриметрия // Курс астрофизики и звездной астрономии. – М. : Наука, 1973. – С. 460-485.

8. Казанасмас М. С., Завершнева Л. А., Томак Л. Ф. Атлас фотометрических стандартов звездных полей. – К. : Наукова думка, 1982. – 167 с.

9. Каретников В. Г. Разделение затменных двойных звезд по степени заполнения полостей Роша // Астрономический циркуляр. – 1987. – № 1485. – С. 6-7.

10. Киселев Н. Н. Рассеяние света на пылевых частицах комет, астероидов и околозвездных оболочек: наблюдения и интерпретация: Дис…док. физ. – мат. наук: 01. 03. 02. – Харьков, 2003. – 320 с.

11. Свечников М. А. Каталог орбитальных элементов, масс и светимостей тесных двойных звезд. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1986. – 226 с.

12. Свечников М. А., Кузнецова Э. Ф. Каталог приближенных фотометрических и абсолютных элементов затменных переменных звезд. : В 2-х т. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1990.

13. Шаховской Н. М., Ефимов Ю. С. Наблюдение линейной поляризации оптической эмиссии от рентгеновских источников // Известия Крымской астрофизической обсерватории. – 1976. – Т. 54. – С. 99-119.

14. Chandrasekhar S. Radiative transfer. – Oxford: Clarendon Press, 1950.

15. Piirola V. Polarimetric Observations of U Cephei during the Primary Eclipse // Information Bulletin on Variable Stars. – 1975. – №1061. – P. 1.

16. Serkowski K. Polarimeters for Optical Astronomy // Proc. of IAU Colloq. 23. – Tucson (USA). – 1974. – Р. 135.

17. Wilson R. E. Eccentric orbit generalization and simultaneous solution of binary star light and velocity curves // Astrophysical Journal. – 1979. – V. 234. – P. 1054-1066.

 

 

Антонюк К. А. Фотометрія та поляриметрія затемнюваних систем, що містять субгіганти. – Рукопис. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук за фахом 01. 03. 02. – Астрофізика, радіоастрономія. Одеський національний університет, Одеса, 2004.

У дисертації описанi методики спостережень та їх обробки, а також результати дослідження затемнюваних подвійних систем на стадії обміну масами чи еволюційно близьких до них; виявлення відмінностей у зірок, що знаходяться на близьких стадіях еволюції. Були використані оригінальні поляриметричні та фотометричні спостереження, отримані автором.

За фотографічними матеріалами вивчалися 7 затемнюваних систем (CD And, DG Per, ZZ Cnc, RX Arі, BW Cas, AT Mon та ІY Aur). Ряди спостережень охоплюють інтервал тривалістю близько 30 років. Для усіх зiрок були уточнені фотометричні елементи.

У 2001-2003 рр. були проведені фотополяриметричні спостереження трьох затемнюваних подвійних систем – RY Per, VW Cyg, V393 Cyg (34, 37 і 65 ночей спостережень відповідно).

Аналіз п’ятикольорових поляризаційних спостережень затемнюваної подвійної системи RY Per дозволив виділити міжзоряну та власну складові спостерігаємої поляризації. Ступінь власної поляризації системи поза затемненням досягає максимуму (0. 23%) у смузі B і швидко зменшується з ростом довжини хвилі. Така спектральна залежність величини полярізації свідчить про наявність в системі оптично товстого шару. Сумарна маса оптично тонкого шару в системі RY Per (нижня межа) складає близько 210-10 M, а повна маса оболонки повинна бути в кілька разів більше. Визначено нахил орбiтальної площини подвійної системи до площини Галактики.

Для затемнюваної подвійної системи VW Cyg аналіз поляриметрії дозволив зробити висновок, що значення поляризації на фазах, що відповідають головному мінімуму та поза затемненям, розрізняються. Вдалося розділити власну (Р=0. 30±0. 02%) та міжзоряну компоненти поляризації. Визначено нахил орбiтальної площини подвійної системи до площини Галактики. Було проведене рішення UBVRІ-кривих блиску VW Cyg. Отримано гарну згоду теоретичних кривих зі спостереженими. Була зроблена перекласифікація VW Cyg з розділених систем до напіврозділених систем.

Для системи V393 Cyg, в результаті аналізу поляриметричних спостережень, було показано, що в даній системі практично відсутній оптично тонкий шар. Це значить, що субгігант, швидше за все, ще далекий від заповнення своєї порожнини Роша, та обмін речовиною практично відсутній.

Методами поляриметрії в деяких випадках вдається оцінити масу газової оболонки (RY Per), тоді як у деяких зірок оптично тонкий шар не виявляється (V393 Cyg). Це може вказувати на зв'язок оптично тонкого шару з фазою еволюції, тобто поляризаційні спостереження можуть бути використані для діагностики еволюційної стадії затемнюваних подвійних систем.

Ключові слова: фотометрія, поляриметрія, субгігант, затемнювані системи.

 

 

Антонюк К. А. Фотометрия и поляриметрия затменных систем, содержащих субгиганты. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата физико-математических наук по специальности 01. 03. 02. – Астрофизика, радиоастрономия. Одесский