Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Функціональна динаміка осмосенситивной нейронной системи преоптичного/переднього гіпоталамуса

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
50
Мова: 
Українська
Оцінка: 

стандартна процедура підготовки тварин (див. вище). Обстежено 5 експериментальних груп, кожна з яких містила по 5 тварин: контрольна, ДОКСА-, АСЛ-, ДОКСА/відновлення- і АСЛ/відновлення-групи. По завершенню підготовки тварин виводили з експерименту летальною дозою нембуталу, вилучали головний мозок, виділяли ділянку ПО/ПГ і фіксували її за Шабадашем протягом 24 г. Відповідно до загальногістологічних методів здійснювали дегідратацію, просвітлення і заливку матеріалу в парафін. З парафінових блоків готували гістологічні зрізи товщиною 5±1 мкм, які фарбували толуїдиновим синім за Нісслем. На серійних гістопрепаратах визначали топографію відповідних 5-ти зон ПО/ПГ, у кожній з яких підраховували відносну кількість різних типів нервових і гліальних клітин. Диференціацію різних типів гліоцитів виконували відповідно до рекомендацій А. Хем, Д. Кормак (1983). За допомогою оптичного мікроскопа (Olympus BX-40), обладнаного цифровою фотокамерою, з використанням відповідних комп’ютерних програм (Olympus DP-Soft) визначали площі поперечних перерізів нейронів, присутніх на препаратах (враховувалися тільки перикаріональні перерізи), та розраховували умовні діаметри цих клітин, тобто діаметри кіл, рівновеликих площам їхніх перерізів [Василенко та ін., 1984]. Розраховували також нейроно-гліальне відношення (НГВ) – середнє значення відношення кількості нейронів до кількості гліоцитів в 10-ти полях зору в кожній зоні на серійних препаратах. Обробку одержаних числових даних проводили за допомогою пакету прикладних комп’ютерних програм статистичного аналізу Statistica 5, 0 (StatSoft, США).

Електрофізіологічні дослідження. Експерименти проведені на 33 безпородних дорослих кішках обох статей масою 2, 5-3, 2 кг із використанням змішаного наркозу (кетамін, 25 мг/кг та інгаляція N2O, 75 об. %). Тварини склали три групи: контрольну (n=9) і дві експериментальні групи – з гіпер- і гіпонатріємією (гіпер[Na+]- і гіпо[Na+]-групи відповідно, n=12). Оперативна підготовка включала венесекцію і катетеризацію v. femoralis, введення Т-подібного трійника в a. carotis dextra, трахеостомію, дренування великої потиличної цистерни шляхом розсічення membrana atlantooccipitalis posterior, трепанацію черепа, оголення кори головного мозку і часткову аспірацію тканини лівої півкулі до дна латерального шлуночка.
Введення мікроелектродів для позаклітинного відведення від нейронів ПО/ПГ виконувалося під кутом 72° до горизонтальної стереотаксичної площини через контралатеральну півкулю мозку. Для захисту кінчика мікроелектрода використовувався протектор – піпетка більшого діаметра з незалежним від руху мікроелектрода переміщенням, через яку подавався реєструючий мікроелектрод. В якості мікроелектродів використовували скляні мікропіпетки, заповнені 2, 0 М р-ном NaCl (опір 10-20 МОм). Короткострокові зрушення осмолярності плазми крові у внутрішньомозковому кровотоці викликалися шляхом інфузій в іпсилатеральну a. carotis 0, 1-0, 4 мл 3, 0% або 0, 1-0, 5 мл 0, 2% р-ну NaCl (гіпер- і гіпоосмотичні впливи відповідно). Темп інфузій складав 50 мкл/с. Контроль волюм-ефекту здійснювався шляхом введення таких же об’ємів 0, 9% р-ну NaCl. Інтервал між інфузіями складав не менше 4 хв (звичайно 8-10 хв). Сумарний об’єм розчинів, що вводилися в одному експерименті, не перевищував 15 мл. Для проведення досліджень був використаний оригінальний комп’ютеризований апаратний комплекс, розроблений в нашій лабораторії [Казаков та ін., 1998-2001]. Процедура реєстрації реакцій нейрона на осмотичну стимуляцію запускалася в тому випадку, якщо його ФА мала стаціонарний характер; програма реєстрації містила в собі чотири фази: 30 с – фон, 3-5 с – стимуляція, 30 с – період післядії, 30 с – відновлення.
Подразнення ніжки гіпофізу для антидромної ідентифікації нейронів СОЯ, які утворюють проекції в нейрогіпофіз (нейросекреторних еферентних/ефекторних одиниць гіпоталамуса), виконували електричним струмом силою біля 100 мкА через біполярні ніхромові електроди (діаметр 100 мкм, міжелектродна відстань 1, 0 мм). Застосовувалися одиночні, парні і пачкові (3-5 стимулів) подразнення прямокутними імпульсами тривалістю 50 мкс. Електрична стимуляція кортикальних ділянок здійснювалася схожими стимулами через біполярні вольфрамові електроди (міжелектродна відстань 0, 8 мм), які розташовували в дорсальному гіпокампі (ділянка СА3), периамігдалярній, передній цингулярній (поле 24) і префронтальній (поле 8) ділянках кори мозку. Стандартна інтенсивність стимуляції кожної кортикальної ділянки відповідала двом порогам виникнення викликаного потенціалу в даній зоні.
Для оцінки температурної чутливості нейронів використовували локальну і генералізовану термостимуляцію шкіри, яка не призводила до змін ректальної температури. Локальна стимуляція проводилася шляхом нагрівання чи охолодження шкіри подушечки контралатеральної передньої кінцівки за допомогою оригінального термостимулятора (на базі термоелектричної батареї Пельтьє) [Казаков та ін. 1998-2001]. Величина підвищення чи зниження температури поверхні термоелементу відносно фонового рівня, який стабілізували, лежала в межах від -7 до +7°С; загальна тривалість впливу звичайно не перевищувала 45 с, крутизна наростання (спаду) температури дорівнювала 0, 5°С/с. Генералізована термостимуляція виконувалася шляхом охолодження всієї шкірної поверхні, крім голови, за допомогою прокачування води різної температури через спеціальний теплообмінний кожух, що покривав тіло тварини.
Чутливість нейронів до підвищення системного кров’яного тиску (СКТ) визначалася за зміною частоти розрядів клітин на фоні фармакоіндукованої пресорної реакції. Короткострокові підвищення СКТ викликали введенням у v. femoralis 0, 002% -го р-ну фенілефрину (0, 33-1, 30 мкг/кг). Збільшення СКТ, яке вимірювали в a. сarotis за допомогою електронного манометра, відносно вихідних значень (14, 7-17, 3 кПа) досягало 3, 9-6, 7 кПа, тобто, відповідало 25-40% -му приросту.
Статистичний аналіз імпульсної активності (ІА) нейронів складався з побудови частотограм (гістограм середньої частоти в 1-секундних бінах), гістограм розподілу тривалостей міжімпульсних інтервалів (МІІ) і аутокорелограм МІІ. Вірогідність розходжень значень середніх частот ІА нейронів, які розраховували до, під час стимуляції й у період післядії, визначалася за допомогою критерію U (Вілкоксона-Манна-Уітні) ; розходження вважалися значущими при PU<0, 05.
Фото Капча