+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
50
Мова:
Українська
ній хроматофільної субстанції, об’єму, інтенсивності забарвлення і текстури ядра. Відомо, що особливості забарвлення за Нісслем корелюють з різними функціональними особливостями нервових клітин. Оскільки даний метод виявляє специфічну органелу нейроцита – хроматофільну субстанцію, то характер її забарвлення є морфологічним відображенням функціонального стану нейронів (тривала активація приводить до зниження вмісту і змін тинкторіальних властивостей тигроїду, кількість якого відновлюється в стані спокою). Розповсюдженою є думка про те, що “темні” клітини є неактивними чи резервними одиницями, а “світлі” – активно функціонуючими [Леонтович, 1978]. При цьому клітини з полярно диференційованою цитоплазмою (за рахунок нерівномірного реагування хроматофільної субстанції) вважаються активно функціонуючими, а зменшення відносного об’єму цитоплазми може свідчити про вступ клітин у фазу загасання своїх функцій. Певна частина “темних” нейроцитів з ознаками каріо- і цитопікнозу, можливо, є нейронами, в яких почалися апоптичні зміни.
Результати наших експериментів показали, що зрушення в стані систем осморегуляції приводять до помітних змін відносної кількості нейронів з різними типами забарвлення за Нісслем. Найбільш загальним феноменом виявилося те, що стан і гіпер-, і гіпонатріємії звичайно корелював з помітним збільшенням відносного числа “світлих” нейронів у ПО/ПГ. Зміни в різних зонах ПО/ПГ характеризувалися певною специфікою. Це дозволяє припустити, що глобальним ефектом зрушень Na+/осмотичного гомеостазу у відношенні нейронів ПО/ПГ є збільшення кількості нервових елементів з підвищеним рівнем метаболізму, причому незалежно від напрямку гомеостатичних зрушень.
Іншим морфологічним феноменом, який супроводжував експериментальні зрушення Na+/осмотичного гомеостазу, є зміна розмірів нейронів ПО/ПГ. І в цьому випадку характер змін даного параметра мало в чому залежав від напрямку змін осмолярності плазми. Фактично єдиною різницею було те, що стан гіпернатріємії супроводжувався неспецифічним зростанням умовного діаметру нейроцитів у всіх п’ятьох досліджуваних зонах ПО/ПГ, тоді як при гіпонатріємії схожі зміни обмежувалися лише латеральними відділами даної структури.
Наші вимірювання показали наявність в латеральних ділянках ПО/ПГ двох різних за розмірами популяцій нейронів – дрібних і великих. Збільшення розмірів нейронів за умов зрушень Na+/осмотичного гомеостазу в значно більшому ступені стосувалася дрібних нейронів: в даних умовах популяція таких клітин зменшувалась чи навіть взагалі зникала, і бімодальні за умов контролю розподіли трансформувалися в унімодальні чи наближались до них. Нам поки важко запропонувати які-небудь обґрунтовані функціональні інтерпретації описаної вище морфологічної феноменології. Імовірно, це є відображенням уже згаданої вище активації внутрішньоклітинних метаболічних процесів за умов зміненого (у будь-який бік!) Na+/осмотичного гомеостазу.
Були також проаналізовані зміни нейроно-гліального відношення (НГВ). У групі контролю НГВ у всіх досліджуваних зонах мало однаковий порядок і коливалося від 0, 52 до 0, 74. Умови гіпернатріємії приводили до істотного підвищення (на 24, 5-43, 5%) НГВ в медіальному і дорсальному відділах ПО/ПГ; у центральній частині даний параметр трохи зменшувався (на 11, 3%), а в зоні СОЯ залишався практично без змін. За умов гіпонатріємії зміни НГВ у всіх зонах фронтального перерізу ПО/ПГ були інваріантними – цей параметр зменшувався (особливо помітно – у латеральних і вентральних ділянках, на 36, 5-62, 3%).
У двох спеціальних серіях морфологічних досліджень (по 5 тварини у кожній) вилучення морфологічного матеріалу виконувалось не по завершенню циклу введення ДОКСА чи АСЛ, а через чотири доби після закінчення досліду. Виміри і розрахунки, аналогічні описаним вище, показали, що більшість аналізованих морфологічних характеристик клітинних елементів практично поверталися до контрольних значень чи виявляли певну тенденцію в такому напрямку. Зазначені обставини підтверджують, що використана нами модель створення різноспрямованих зрушень іонних співвідношень і осмотичного тиску електролітів плазми є досить адекватною. Зрушення, які моделювались, були реактивними, цілком зворотними і не викликали розвитку яких-небудь довгострокових патологічних змін у тканинах головного мозку.
Нейрофізіологічні дослідження. Стабільне відведення ІА вдалося здійснити від 357 нейронів ПО/ПГ. Частота ФА цих нейронів складала 0, 1-25, 1 с-1, хоча в більшості клітин (228/357, 64%) частота не перевищувала 5, 0 с-1. З аналізу були виключені 106 клітин через: (1) нестаціонарний характер ФА – 34; (2) особливо низької їх частоти (< 0, 2 с-1) – 19; (3) нестабільності відведення під час стимуляції чи в період післядії – 53. За повними програмами були проаналізовані реакції 251 нейронів ПО/ПГ (у гіпер[Na+]-групі – 94; у гіпо[Na+]-групі – 83 і в контрольній – 74).
Осмотична чутливість нейронів ПО/ПГ. Належність нейронів ПО/ПГ до системи підтримки Na+/осмотичного гомеостазу визначалася за їх реакціями, які розвивалися у відповідь на короткострокове підвищення чи зниження осмотичного тиску в басейні a. carotis. Порогові інтенсивності осмотичних впливів відповідають інфузіям 0, 1-0, 2 мл 0, 2% та 3, 0% р-нів NaCl. Критерієм для ідентифікації нейронів ПО/ПГ як осмосенситивних була зміна частоти розрядів їх ФА як мінімум на 35%. Латентні періоди (ЛП), виразність і тривалість реакцій нейронів ПО/ПГ, які викликалися короткостроковими зрушеннями осмотичного гомеостазу суттєво варіювали. Ми поділили такі реакції на два основні види – монофазні (“чисто” активаційні чи гальмівні) і двофазні (активація, що змінюється гальмуванням чи, навпаки, активація після гальмування). Відповідно нами враховувалися чотири типи реакцій нейронів ПО/ПГ на осмотичну стимуляцію (А-, Г-, АГ- і ГА-типи).
У контрольній групі при гіпоосмотичній стимуляції істотні зміни частоти розрядів (>35%) виникали у 46 з 74 обстежених нейронів ПО/ПГ (62%) ; при гіперосмотичній стимуляції – у 54 з 74 (73%), тобто індекси загальної реактивності при