Газова промисловість України

1) відсік компресора - вибухонебезпечне приміщення класу В-1а при кате-горії і групі суміші 11А-Т1;

2) відсік двигуна і масло агрегатів - пожежонебезпечне приміщення класу 

11-1.

Склад системи пожежогасіння:

1) відсік пожежогасіння; 

2) пристрої лінійні із зрошувачами;

3) засоби управління і сигналізації.

До складу відсіку пожежогасіння входить:

1) пристрій розподільний з електропуском РУ-32А;

2) батареї автоматичної газової пожежогасіння.

Лінійні пристрої із зрошувачами забезпечують підведення вогнегасної ре-човини до вогнища пожежі.

Засоби управління і сигналізації забезпечують:

1) автоматичне і дистанційне (з операторної) управління засобами

пожежогасіння;

2) світлову аварійну, попереджувальну і технологічну сигналізацію;

3) перевірку і контроль готовності системи до роботи.

Для виявлення пожежі і видачі команд в систему управління у відсіках встановлені датчики.

При виникненні пожежі у відсіку двигуна АСП видає команду на відклю-чення агрегату, а через 20 секунд – на випуск вуглекислоти.

Затримка випуску встановлюється для виключення впливу вентиляції від-сіків.

При виникненні пожежі у відсіку компресора і відсіку масло агрегатів ко-манда на викид вуглекислоти подається негайно.

Для запобігання пожежам в компресорних цехах необхідно, щоб обслуго-вуючий персонал систематично стежив за герметичністю місць з'єднання газо-проводу, сальникових ущільнень; справністю всіх систем масляного господар-ства, аварійних зливних ліній і переливних ліній з маслобаків, а також за спра-вністю вентиляційних систем і автоматичного включення аварійного освітлен-ня.

Необхідно постійно стежити за тим, щоб нагріті поверхні газових турбін мали справну теплову ізоляцію і кожухи.

Протипожежну стіну, що розділяє приміщення нагнітачів і машинний зал, необхідно утримувати в справному стані. Двері, що сполучають ці приміщен-ня, слід забезпечувати пристроями для само закривання.

Для чіткого і оперативного використання системи пожежогасінні біля гід-рантів, водоймищ і засувок необхідно встановлювати покажчики.

У компресорних цехах пожежа може виникнути від іскри в електроустат-куванні і електропроводці, тому їх ремонт, а також заміну в світильниках елек-троламп повинен проводити електротехнічний персонал тільки при знятій на-прузі. У вибухонебезпечних приміщеннях ці роботи здійснюють по письмово-му дозволу.

Приміщення компресорних цехів треба утримувати в чистоті. Підлоги у всіх приміщеннях мають бути рівними, а канали на відмітці 0 перекриті мате-ріалом, що не згорає. Дверям у вибухонебезпечні приміщення слід оббивати з обох боків листовим металом, заземляти і тримати постійно закритими.

У компресорному цеху забороняється:

– прокладати тимчасові електричні мережі;

– використовувати корпуси машин, трубопроводи і металеві конструкції будівель як заземлення апаратів електрозварювань і зварюваних виробів;

– сушити спецодяг на приладах центрального опалювання, гарячих повер-хнях агрегатів і газових комунікаціях;

– захаращувати проходи і виходи з приміщень, а також підступи до засобів пожежогасінні і зовнішніх стаціонарних сходів;

– працювати у вибухонебезпечних приміщеннях у взутті із сталевими під-ковами і на сталевих цвяхах;

– застосовувати відкритий вогонь для відігрівання трубопроводів, замоч-них пристроїв і іншого устаткування;

– проводити роботи електрозварювань з порушенням правил, що діють, і інструкцій;

– здійснювати які-небудь роботи, пов'язані із заміною і ремонтом арматури на маслопроводах і розбиранням деталей регулювання (окрім заміни маномет-рів) при працюючому агрегаті.

При виникненні пожежі виробничий персонал зобов'язаний:

• негайно перекрити доступ газу або масла до місця пожежі;
• викликати пожежну команду;
• прийняти заходи до гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння;
• повідомити керівництво компресорного цеху;
• відключити припливно-витяжну вентиляцію.

Для швидкої ліквідації аварійної ситуації і чіткої взаємодії необхідно, щоб весь персонал знав свої конкретні обов'язки і дії при виникненні пожежі. Для цього слід регулярно проводити учбово-тренувальні заняття по ліквідації по-жеж, зразковий перелік вогнищ виникнення яких має бути обумовлений в ін-струкціях по ліквідації пожеж в цехах, будівлях і інших приміщеннях станції.

 

 

Динаміка росту транспорту газу, що супроводжується збільшенням кіль-кості компресорних станцій, а відповідно і кількості газоперекачувальних агре-гатів, вимагають серйозного відношення до питань, зв'язаних з охороною на-вколишнього середовища. 

Хімічні аналізи газів, що відробили, показали, що застосування як паливо природного газу значно скорочує викид окису вуглецю і практично виключає викид в атмосферу сажі і сірки в порівнянні з приводами, що працюють на рід-кому паливі.

Застосування як паливо для приводу ГПА компримуємого газу, крім усьо-го, виключає спорудження додаткових енергомереж і паливосистем, що також впливають на навколишнє середовище.

Діяльність КС здійснює такий негативний вплив на навколишнє середо-вище:

• викиди шкідливих речовин в атмосферу приводом ГПА;
• стоки з території КС (площадок ГПА, площадок ремонту й обслугову-вання приводів), що містять нафтопродукти, хімічно шкідливі склади, мінера-льні масла.
• високий рівень шуму в зоні КС, а також тривалий вплив шуму;
• високочастотні коливання вузлів ГПА;
• витоки газу через з'єднання газопроводів і газоходів;
• загоряння  газу чи використовуваних нафтопродуктів;
• вибух газоповітряної суміші, що досягла небезпечної концентрації(5-15%) з повітрям. 

Розробка заходів, що підвищують екологічну безпеку проектованого при-вод ГПА

З метою зменшення негативних впливів діяльності КС на навколишнє се-редовище розроблені наступні заходи:

• як паливо для приводу ГПА використовується компримований газ, що зменшує шкідливі викиди продуктів згоряння
• на місцях установки ГПА передбачені резервуари для збору відстою па-лива ( газового конденсату ), масел, технічних рідин, застосовуваних при робо-ті і піддони для виключення протоку рідин при заміні вузлів і агрегатів. Це за-побігає забрудненню ґрунту при технічній експлуатації і ремонті приводу ГПА, а також при  регламентних роботах на агрегаті
• передбачено місця мийки на площадках періодичного технічного обслу-говування і ремонту з необхідними комунікаціями (стічними канавками зі сто-ком у резервуар стоку відпрацьовувань)
• технічний персонал строго дотримується правил технічного обслугову-вання  відповідно до екологічних заходів для захисту природи від виробничих факторів
• повітрозабірні і вихлопні пристрої двигуна постачаються ефективними шумоглушниками пластинчато-щілинного типу, що знімає рівень видаваного ними шуму;
•  стіни всіх блоків виконані з використанням панелей,заповнених звуко-вбираючим матеріалом;
• компресорні станції розміщаються на відстані не менш 7-8 км від круп-нонаселених пунктів.
• по периметру території КС використовуються лісонасадження, що ком-пенсує вплив шуму і запобігає його подальшому розповсюдженню.
• на КС втановленно водоочисні споруди фірми «ТОПГЛОБАЛ», для очистки технологічної води після КС. Системи водоочистки очищають воду від мастила, паливного конденату, бруду та ін. домішок. Після очистки на КС вода потрапляє до відстійника «Міськводоканалу». Встановлені установки продук-тивністю 2 тис. л.\хв.

 

 

Агрегат ГПА-16 призначений для стиснення природного газу для подаль-шого транспортування його магістральними газопроводами та входить до складу КС, конструктивно виконана по відкритому циклі, з регенерацією тепла (з вільною силовою турбіною). Це забезпечує високу економічність і маневре-ність установки.

Справжня революція в газовій галузі пов’язана з впровадженням вітчизня-них суднових газотурбінних двигунів. Перші серійні двигуни ДН-80 виробниц-тва ДПНВКГ „Зоря Машпроект” (м. Миколаїв) впроваджено на КС „Гребінків-ська” цех № 1 газопроводу „Уренгой –Помари –Ужгород„.

У 1985р. вводиться в дію газопровід „Курськ–Київ” діаметром 1220 мм і довжиною 434 км. Збудовано цех № 2, оснащений Свердловськими агрегатами ГТ-6 з нагнітачем Н-6-56-2, потужність цеху 24 МВт.

В 1988 р. вводиться в дію магістральний газопровід „Прогрес„ діаметром 1400 мм, а в 1995 вводиться в експлуатацію цех №3 КС „Гребінківська” поту-жністю 64 МВт із впровадженням газоперекачувальних установок нового типу ГПУ-16 З ККД більше 30%.

Ввід нового газопроводу значно збільшив можливості Росії в експорті природного газу. А для України це нові надходження валюти, та нові робочі місця. ГПУ-16 це двигун ДЖ-59Л виробництва ДПНВКГ „Зоря Машпроект” (м. Миколаїв) та нагнітач НЦ-16/76-1,44 виробництва ВАТ „Сумське НВО ім. Фрунзе”.

В дипломному проекті докладно розглянуто технологічні режими техніч-ного обслуговування, ремонту і експлуатації основних систем газотурбінної установки ДЖ-59Л ГПА-16 в умовах КС "Гребінківська", проведено розрахун-ки фізичних властивостей газу, режимів роботи установки, проаналізовано вар-тість експлуатації та подано рекомендації для забезпечення безпечних та не-шкідливих умов праці.

 

 

1. Аверьянов А.А., Лебедев Н. М. Газоперекачивающие агрегаты с приво-дом авиационного типа. – Ленинград: 1980. 
2. Александров А.В., Яковлев С.И. Проектирование и эксплуатация систем дальнего транспорта газа. – М.: Недра, 1974.
3. Березин В.Л. и др. Строительство и монтаж насосных и компрессорных станций. – М.: Недра, 1974.
4. Герасимов Б.Я., Шавкин Н.К. Перекачивающие агрегаты для магистра-льных газопроводов. – Ленинград: Недра, 1969. 
5. Громов В. В., Козловский В.И. Оператор магистральных газопроводов. –  М.: Недра, 1988.
6. Доброхотов В.Д. Центробежные нагнетатели природного газа. – М.: Не-дра, 1972.
7. Опанасенко А.И., Крившин Н.Г., Федоренко Н.Д. Монтаж, испытания и эксплуатация газоперекачивающих агрегатов в блочно-контейнерном исполне-нии. – Ленинград: Недра, 1991г.
8. Подобуев Ю.С. Теория и расчет осевых и центробежных компрессоров. –М.: 1975.
9. Ревзик Б.С. Газотурбинные газоперекачивающие агрегаты. – М.: Недра, 1986.
10. Розгонюк В.В. та ін. Довідник працівника газотранспортного підприєм-ства. – К.: Росток, 2001. 
11. Седых З.С., Эксплуатация ГПА с газотурбинным приводом: Справоч-ное пособие. – М.: Недра, 1990.
12. Скворцов Л.С. Компрессорные и насосные установки. – М.: Машиност-роение, 1988.
13. Соколовский С.М. Компрессоры и компрессорные станции. – М.: Не-дра, 1968.