Газова промисловість України

 

Роль енергії в підтриманні подальшого розвитку цивілізації дуже велика. В сучасному суспільстві важко знайти хоча б одну область людської діяльнос-ті, де б не потрібно було б (прямо або побічно) більше енергії, ніж її можуть дати м’язи людини.

Споживання енергії – важливий показник життєвого рівня. В ті часи, коли людина добувала їжу виходячи на охоту, їй потрібно було за добу біля 8 МДж енергії. Після того, як людина опанувала вогонь ця величина виросла до 16 МДж. Примітивне сільське господарство потребувало 50 МДж, а більш розви-нуте – 100 МДж. 

За час існування наша цивілізація багато разів міняла традиційне джерело енергії на нове, більш досконале. І це не тому, що старе джерело було вичерпа-не.

Сонце світило і зігрівало людину завжди, але все таки люди приручили вогонь, почали спалювати деревину. Потім деревина поступилась кам’яному вугіллю. Запаси вугілля вважалось невичерпані, але машини вимагали більш калорійної „їжі”.

Але це був тільки етап. Невдовзі вугілля поступається на енергетичному ринку нафті. І знову новий виток: в наші дні ведучими видами палива залиша-ються нафта та газ. Але все ж таки головним видом палива сьогодення залиша-ється природній газ.

Значення природного газу для економіки України важко переоцінити. Час-тка газу в структурі споживання первинних енергоносіїв приблизно в двічі пе-ревищує середньоєвропейський та середньосвітовий показники. Газова проми-словість України сьогодні – провідна галузь паливно-енергетичного комплексу, а газотранспортна система – її стрижень, який вирішує два найголовніших за-вдання: забезпечення природним газом промислових 

комунально-побутових споживачів та населення України і транзит російського газу через свою територію до країн Європи.

Газова промисловість України зародилась ще початку ХХ століття у При-карпатті – одному з найстаріших нафтогазопромислових регіонів Європи. 

Перший газопровід для подачі нафтового газу з м. Борислава до м.Дрогобича довжиною 12 км.був побудований у 1912 році. 

Із відкриттям у 1920 році Дашавського газового родовища і початком його промислової експлуатації розпочалося будівництво газопроводів:

• довжиною 24 км. діаметром 168мм –до м. Стрия;
• довжиною 55км –від м. Стрия до м. Дрогобича і м. Борислава;
• довжиною 81 км (1929рік ) – “Дашава –Львів“.

Великий запас природного газу ( 13,2 млрд куб.м ) Дашавського родовища, відкриття Лопарського, Угорського, Косовського та Більче–Волинського газо-вих родовищ зумовили будівництво магістрального газопроводу “Дашава –Київ„  діаметром 500 мм довжиною 509 км. У1948 році цей газопровід був вве-дений в експлуатацію, і міста Київ та Тернопіль першими одержали високо-ефективне і зручне паливо – природній газ.

 11 вересня 1948 року було створено управління “Дашава - Київ”, пізніше перейменоване в Київське управління магістральних газопроводів. Сьогодні Київтрансгаз став потужним територіально-виробничим ком-плексом, в склад якого входять 10 виробничих підрозділів, в тому числі Лубен-ське лінійно-виробниче управління магістральних газопроводів (ЛВУМГ). УМГ “Київтрансгаз” є філією ДК “Укртрансгаз” – дочірня компанія національ-ної акціонерної компанії “Нафтогаз України”. Вона була створена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 1998 р. № 1173 “Про роз-межування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу” на базі газотранспортних підприємств та структурних під-розділів акціонерного товариства “Укргазпром” з передачею в користування розподільних газопроводів та споруд на них.

 

 

На сьогодні в УМГ “Київтрансгаз” експлуатуються, газопроводи загальна протяжність яких становить 9065 км, 410 газорозподільних станцій, 3 підзем-них сховища газу,14 компресорних станцій і 21 цех. Загальна потужність ГПА становить 1033МВт.

Одним із підприємств газопромислового комплексу України є КС-33 „Гре-бінківська” Лубенського лінійно-виробничого управління магістральних газо-проводів. КС складається з трьох цехів : 

1. газопровід „Уренгой –Ужгород „ 
2. газопровід „Єлець –Курськ –Київ”
3. газопровід „Прогрес”

Із збільшенням споживання газу в Україні,обсяги якого,починаючи з 1978 р., стали перевищувати обсяги його видобування та необхідністю розширення експортних поставок колишнього СРСР у 1978 р. було закінчено будівництво трансконтинентального газопроводу „Союз” діаметром 1420 мм з робочим ти-ском 7,4 МПа, довжина якого на території України становить 1567 км. По цьо-му газопроводу газ Оренбурзького родовища Росії почав експортуватися до країн Центральної і Західної Європи,а також використовуватись споживачами України.

У1985 р. побудовано газопровід „Уренгой –Ужгород” діаметром 1420 мм довжиною на території України 1160 км. Якщо на КС газопроводу „Союз” бу-ли встановлені газоперекачувальні агрегати одиничною потужністю 10 МВт, то на газопроводі „Уренгой –Ужгород” вперше використані агрегати по 25 МВт.

В зв’язку з політичною ситуацією між СРСР та США Радянському Союзу недопоставили імпортні агрегати, якими мали бути забезпечені компресорні станції. Науково-дослідницький конструкторсько-технологічний інститут м. Ленінград розробляє нові двигуни потужністю 25 МВт. Невський завод ім.Леніна розпочинає їх виробництво. Промисловість отримала потужні агре-гати, здатні перекачувати великі об’єми газу.

Цех №1 газопроводу Уренгой–Ужгород був перший, на якому вперше бу-ло встановлено ці агрегати. Це було в 1985 р. З цього часу починається трудо-вий шлях КС-33. 

Цех являє собою комплекс технологічного обладнання основною части-ною якого є газотурбінні установки:

• нагнітач, який забезпечує перекачку та компримування газу по магіст-ральному газопроводі ;
• газотурбінний двигун, який служить силовим приводом. 

Технічна характеристика ГПА

Номінальна потужність, МВт25

Масова витрата паливного газу, т /год10 

Масова витрата пускового газу -12т/годин

ККД, %27,8 

Частота обертання ротора силової турбіни,