Індукція овуляції у пацієнток з безпліддям поєднаного генезу у програмах допоміжних репродуктивних технологій

Практичне значення і впровадження отриманих результатів. Розроблені для практичного застосування в системі охорони здоров'я та апробовані тести, що визначають оваріальний резерв для пацієнток, що потребують лікування методом екстракорпорального запліднення. Розроблена і впроваджена в практику схема оваріальної індукції для пацієнток з передбачуваним високим ступенем оваріальної відповіді, застосування якої дає можливість провести профілактику синдрому гіперстимуляції яєчників у циклі, попередньому лікувальному, а також знижує ступінь оваріальної відповіді з високого, котрий реєструвався раніше, до нормальних показників. Впроваджено в практику охорони здоров'я додаткові критерії гормонального контролю в динаміці стимуляції в залежності від ступеня виразності оваріальної відповіді, що дає можливість проводити диференційоване призначення протоколів індукції овуляції. Вироблено підходи до призначення різних схем індукції овуляції, в залежності від наявності патології в репродуктивній системі, що підвищує результативність лікування методом екстракорпорального запліднення.

Особистий внесок здобувача. Самостійно проводилося клінічне обстеження пацієнток програми екстракорпорального запліднення в 1997-2001 році із застосуванням інтравагінальної ультрасонографії. Проводився аналіз анамнестичних даних, клінічних, ендокринологічних досліджень, а також маніпуляції, зв'язані з проведенням циклу лікування, такі як: моніторинг фолікулогенеза, пункція фолікулів і аспірація ооцитів за допомогою трансвагінальної ультрасонографії. Проведена статистична обробка, аналіз і узагальнення отриманих результатів. Розроблена і клінічно апробована схема оваріальної індукції з застосуванням методу подвійної супресії гонадотрофів гіпофізу, яка дозволила домогтися ефективного поліпшення результатів лікування у пацієнток з передбачуваним високим ступенем оваріальної відповіді. Проведено визначення функціонального стану репродуктивної системи і формування параметрів оваріального резерву, що були зіставлені з якістю оваріальної відповіді і клінічно апробовані в лікувальному циклі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були представлені на: ХI з'їзді Асоціації акушерів-гінекологів України “Репродуктивне здоров'я населення України: проблеми і шляхи їх вирішення” (м. Київ, 2001), на науково-практичній конференції “Актуальні питання перинатології” (м. Чернівці, 2001).

Публікації. У відповідності з темою дисертації опубліковано 6 наукових праць, 5 із них у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України і 1 тези.

Обсяг та структура дисертації. Обсяг основного тексту дисертації становить – 138 сторінок машинописного тексту. Дисертація ілюстрована 14 малюнками і 23 таблицями. Робота складається з вступу, 5 розділів (огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів), висновків, списку використаних літературних джерел (81 публікацій вітчизняних і 123 закордонних авторів), який займає 20 сторінок.

 

 

Матеріали та методи дослідження. Нами було обстежено 287 жінок репродуктивного віку, які були пацієнтками клініки лікування безплідності “Ісіда-Ай-Ві-Еф” і мали потребу в лікуванні безплідності методом ЕКЗ і переносу ембріонів (ПЕ). Основну групу з поєднаним генезом безплідності склали 212 жінок. У групу порівняння ввійшли 75 пацієнток з абсолютною трубною безплідністю без порушень овуляції.

Визначення рівнів гормонів (ФСГ, ЛГ, естрадіолу, прогестерону і загального тестостерону) проводилося в динаміці на 3, 14 і 21 день менструального циклу за допомогою оптичного аналізатора фірми “Wallac” і комерційних “китів” фірми “DELFIA”. Оцінка базальної концентрації гормонів проводилася вранці на 3-й день попереднього стимуляції менструального циклу у жінок із збереженою оваріально-менструальною функцією, і в один із днів циклу у жінок з аменореєю. У ході наукового дослідження проводилася ультрасонографічна оцінка фолікулярного апарата яєчників і стану ендометрію за допомогою трансвагінального датчика, апаратом “Toshiba-Caposee” (Японія), у режимі реального часу, з частотою 7, 5 Мгц. Ультразвуковий моніторинг росту фолікулів і ендометрію проводився з 8-го дня прийому МГЛ і з 3-го дня, якщо були дані про надмірну відповідь яєчників у попередніх циклах. Ступінь десенситизації гонадотрофів гіпофіза визначалася на 14-17 день застосування препаратів – агоністів гонадотропін-релізінг-гормона за допомогою трансвагінального УЗ-дослідження: у яєчниках не виявлялися фолікули більше 10 мм у діаметрі, товщина ендометрію була менше 4 мм.

Протокол контрольованої гіперстимуляції яєчників (КГЯ) з подвійною супресією гонадотрофів гіпофіза був застосований у 73 пацієнток основної групи з очікуваним підвищеним ступенем оваріальної відповіді. Комбіновані монофазні оральні контрацептиви (етінілестрадіол 0, 03 мг, дезогестрел 0, 15 мг “Organon”) пацієнтки одержували з першого дня менструального циклу протягом 25 днів. Бусерелін (Супрефакт, “Hoechst”, Germany) призначався з 21 дня менструального циклу, щодня, підшкірно в дозі 0, 5 мг, введення його накладалося на останні 5 днів прийому комбінованих оральних контрацептивів. Гонадотропну стимуляцію /Humegon, “Organon” чи Metradin “Serono”/ починали з 3-го дня менструального циклу в дозі 150-300 МО в/м; у цей час дозу бусереліну зменшували до 0, 25 мг/добу і продовжували вводити до дня введення триггерної дози хоріонічного гонадотропіну (ХГ). Проводився контроль концентрації естрадіолу та ультразвуковий моніторинг розвитку фолікулів, починаючи з 8-го дня циклу. В подальшому, добова доза гонадотропінів була обумовлена швидкістю росту фолікулів і підвищенням концентрації естрадіолу в периферичній крові. Призначення однократної триггерної дози ХГ (від 5 000 до 10 000 ОД) проводилось у випадку, коли два чи більше фолікулів досягли 18 мм у діаметрі. Аспірація ооцитів проводилася під ультрасонографічним контролем з використанням вагінального датчика з адаптером і пункційних голок розміром G 18,