Індукція овуляції у пацієнток з безпліддям поєднаного генезу у програмах допоміжних репродуктивних технологій

У наукове дослідження з вивчення ефективності використання короткої і довгої схеми КГЯ було включено 87 пацієнток основної групи, які у рандомізованій послідовності включалися в лікувальний цикл по одному з протоколів (44 з них було проведено лікування по короткому протоколу, 43 – по довгому).

При використанні довгого протоколу пацієнти одержували бусереліна ацетат (Suprefact; Hoest UK Ltd.) щодня, підшкірно, протягом 12-17 днів, починаючи з 5-7 дня до передбачуваного дня початку менструального циклу. Після менструації і досягнення стану десентизації гіпофіза (Е2 < 0. 175 нмоль/л), контрольована гіперстимуляція яєчників починалася з щоденного введення 150-450 ОД гонадотропінів одночасно з уведенням супрефакта до моменту призначення триггерної дози ХГ- 10 000 ОД. Визначення рівня естрадіолу (Е2) у плазмі крові та ультрасонографічне дослідження яєчників проводилося з 8-го дня введення МГЛ.

Коротким протоколом оваріальної індукції було передбачено введення агоністів гонадотропінів (Suprefact, “Hoest”), починаючи з 2-го дня менструального циклу, один раз на добу, підшкірно в дозі 0, 5 мл, протягом 4-х днів, потім у дозі 0, 3 мл до дня призначення ХГ. Початок уведення МГЛ чи ФСГ приходиться на наступний після введення супрефакта день. Підтримуюча доза ФСГ залежала від індивідуальної оваріальної відповіді. Моніторинг рівня гормонів і росту фолікулів проводився за стандартною методикою. В обох групах проводився забір крові для дослідження в день ХГ, в отриманих зразках сироватки крові визначали концентрацію естрадіолу. Оптимальна тривалість стимуляції склала 10-15 днів. При досягненні домінантним фолікулом 18 мм у діаметрі і рівня естрадіолу в сироватці крові не менше 0, 7 нмоль/л, із розрахунку на один фолікул розміром більше 15 мм у діаметрі, вводилася овуляторна доза ХГ.

Для прогнозування оваріальної відповіді у 52 пацієнток основної групи був використаний “ЕФОРТ” (екзогенновведений фолікулостимулюючий гормон -оваріальний резерв тест) протокол. Згідно протоколу, введення 300 ОД очищеного ФСГ внутришньом’язово проводилося з 3-го дня менструального циклу о 9 годині ранку, однократно. Для аналізу результатів “ЕФОРТ”-тесту оцінювалася концентрація естрадіолу в плазмі крові до введення ФСГ і через 24 години (ΔE2) і проводилося визначення базального рівня ФСГ у плазмі крові.

В усіх випадках проведених досліджень фіксувалися стимуляційні характеристики (кількість запліднень – загальна і на один цикл). Отримані в результаті досліджень дані обробляли методом варіаційної статистики з використанням статистичних програм для персонального комп'ютера IBM PC/AT (Statistica for Windows 5, 0; MS Excel 97). При цьому розраховували середню арифметичну (М), середнє квадратичне відхилення (), стандартну помилку середньої арифметичної (m). Вірогідність розходжень між окремими групами досліджень визначали за критеріями Стьюдента.

Аналіз отриманих даних показав, що всі жінки знаходилися в репродуктивному віці і склад пацієнток за віком був однорідним в обох групах. Переважну кількість пацієнток в основній групі і групі порівняння склали жінки у віці від 26 до 35 років, що в середньому склало 27, 5+3, 4 роки. Первинна безплідність відзначалася в 65, 4% жінок основної групи і 20, 1% групи порівняння, вторинна – у 34, 6% і 79, 9% відповідно. Найчастіше зустрічалися жінки з періодом безплідності від 6 до 10 років (46, 4% – в основній групі і 45, 5% – у групі порівняння). Аналіз генеративної функції обстежених жінок показав, що 139 (48, 4%) пацієнток мали вагітності, з них 73 (34, 4%) – в основній і 59 (78, 6%) – у групі порівняння. В основній групі переважали пацієнтки із поєднаним генезом безплідності, переважну частину яких складали хворі з поєднанням трубно-перитонеального фактора з ановуляцією – 79 (37, 2%).

Підвищена чутливість до гонадотропної терапії в попередніх циклах індукції суперовуляції з наступним екстракорпоральним заплідненням і переносом ембріонів була відзначена в 73 (34, 4%) пацієнток основної групи, що обумовило виділення їх в окрему підгрупу пацієнток з підвищеною оваріальною відповіддю. У 22 (10, 3%) з них синдром полікістозних яєчників був у сполученні з трубною безплідністю; вторинний полікістоз у сполученні з трубно-перитонеальним фактором був відзначений у 30 (14, 1%) пацієнток. Також у цю підгрупу було віднесено 21 (9, 9%) пацієнтку з ідеопатично високою чутливістю до гонадотропінів, у яких трубно-перитонеальний фактор сполучався з ановуляцією і чоловічою безплідністю.

При детальному вивченні менструальної функції було виявлено, що середній вік менархе склав 13, 4+1, 3 роки в основній групі і 12, 9+1, 5 – у групі порівняння. Середня тривалість менструального циклу склала 26, 9+4, 4 днів, тривалість менструації – 4, 6+1, 6 дні в основній групі і 27, 1+3, 8 і 4, 5+1, 8 – у групі порівняння. Пацієнтки групи порівняння не мали порушень менструального циклу, а в основній групі за характером змін менструального циклу у 45 (21, 4%)