Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Індукція овуляції у пацієнток з безпліддям поєднаного генезу у програмах допоміжних репродуктивних технологій

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
32
Мова: 
Українська
Оцінка: 

11 нмоль/л. У пацієнток, що мали незадовільну відповідь на оваріальну стимуляцію, обидва параметри були зміненими і склали б-ФСГ >11 МО/мл та ΔЕ2 < 0, 11 нмоль/л. Границі норми визначалися шляхом вивчення ЕКЗ-циклів, у яких проводилося “ЕФОРТ”-тестування. Нами встановлено, що границя нормальної середньої величини для приросту рівня естрадіолу склала 0, 11+0, 02 нмоль/л (нормальний результат, якщо Е2 > 0, 11 нмоль/л, неадекватний результат, якщо Е2 < 0, 11 нмоль/л).

При базальному рівні б-ФСГ <11 МО/мл у 60% пацієнток отримано “нормальну”, у 27% – “середню” і в 13% жінок – “низьку” відповідь на проведену оваріальну стимуляцію. При концентрації б-ФСГ >11 МО/мл відповіді на стимуляцію розподілені в такий спосіб: “нормальна” – у 14% хворих, ”низька” – у 45% і “середня” – у 41% жінок. Очевидне поліпшення прогнозу щодо результатів у циклі ЕКЗ спостерігалося, коли одночасно оцінювалися параметри б-ФСГ і ΔЕ2. Встановлено, що при нормальних показниках б-ФСГ <11 МО/мл і ΔЕ2 > 0, 11 нмоль/л у 90% жінок отримано “нормальну”, у 10% пацієнток – “середню” відповідь на оваріальну стимуляцію. При базальній концентрації б-ФСГ >11 МО/мл і рівні ΔЕ2 < 0, 11 нмоль/л, що істотно відрізняється від нормальних фізіологічних величин, 81% жінок мали “низьку” відповідь на оваріальну стимуляцію, у 19% пацієнток установлена “середня” відповідь. Отже, 90% жінок, у яких по “ЕФОРТ”- тесту обидва параметри були в межах норми, мали адекватну яєчникову відповідь і 81% хворих, у яких обидва параметри вважалися “зміненими”, мали “низьку” відповідь на оваріальну стимуляцію. З іншого боку, якщо розраховувати на оваріальну відповідь тільки за одним параметром – базальному рівню ФСГ, концентрація якого в 60% жінок визначалася в межах норми, у цій групі пацієнток мала місце адекватна відповідь на оваріальну стимуляцію, а при “зміненій” концентрації б-ФСГ “низьку” відповідь на оваріальну стимуляцію отримано тільки в 45% пацієнток. Більш того, при варіабельних показниках “ЕФОРТ”- параметрів (“нормальний” б-ФСГ і “змінений” ΔЕ2 чи недостатньо змінений) ми знайшли ознаки підвищеної оваріальної відповіді на стимуляцію і змогли класифікувати як: “середню” (71%), порівняну з “нормальною” (23%) чи “низьку” (6%) відповідь.
Таким чином, оваріальна відповідь на стимуляцію допомагає не тільки прогнозувати результати наступної стимуляції, але також дає можливість судити про початкову дозу екзогенної гонадотропної стимуляції в подальшому. Тому визначення “ЕФОРТ”- параметрів є більш достовірним, ніж визначення тільки базального рівня ФСГ.
У рандомізоване дослідження з порівняння ефективності використання короткого і довгого протоколів КГЯ були включені 87 пацієнток основної групи. Середня кількість отриманих ооцитів на одну пацієнтку склала 6, 60, 75 при застосуванні короткого протоколу (n=43), та 7, 30, 48 при застосуванні довгого (n=44), (p>0, 05). Індикатором оваріальної відповіді був пік концентрації естрадіолу в плазмі крові, що склав 11, 22 нмоль/л у групі пацієнток, де застосовувався короткий протокол, та 12, 4 нмоль/л – довгий протокол (p>0, 05).
Фолікулярна відповідь виявилася практично однаковою при використанні обох протоколів, що відображає загальна кількість ооцитів, отриманих при пункції фолікулів: 279, 010, 9 у групі, де стимуляція овуляції проводилася по короткому протоколу, та 278, 011, 3 – по довгому (p>0, 05). Кількість запліднень на одну пацієнтку вірогідно не відрізнялася при використанні обох протоколів (p>0, 05), хоча загальна кількість запліднень була більшою в групі з застосуванням короткого протоколу (p<0, 05), що веде до збільшення кількості випадків вагітності до 37% при використанні короткого протоколу проти 35% у групі, де застосовувався довгий протокол (р>0, 05).
Нами встановлено, що при використанні короткого протоколу відзначається добра переносимість його пацієнтками, внаслідок короткої тривалості застосування агоністів і зниження тим самим побічних ефектів. Проте, профілактика передчасного піку ЛГ у короткому протоколі є такою ж, як і в довгому, і ґрунтується на введенні препаратів-агоністів гонадотропін-релізінг-гормона. З іншого боку, довгий режим більш керований, графік уведення ЧМГ більш гнучкий, у зв'язку з чим з'являється можливість планувати день введення овуляторної дози ХГ, що є перевагою стимуляції в довгому режимі і сприяє запобіганню передчасної лютеінізації.
Таким чином, використання короткого протоколу є цілком альтернативним режимом контрольованої гіперстимуляції яєчників у пацієнток зі змішаними формами безплідності, але для успішного завершення операції екстракорпорального запліднення необхідно розподілити пацієнток на групи в залежності від очікуваної оваріальної відповіді.
 
Висновки
 
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі – підвищення результативності лікування в циклах екстракорпорального запліднення шляхом визначення оваріального резерву та вибору оптимального протоколу індукції овуляції у пацієнток з безплідністю поєднаного генезу.
Трубно-перитонеальна безплідність у жінок, які потребують екстракорпорального запліднення, у 37, 2% випадків перебігає на тлі хронічної ановуляції, поєднується у 14, 1% хворих з вторинним полікістозом, у 18, 3% – з імунологічними факторами безплідності та у 5, 1% – з синдромом полікістозних яєчників.
Функціональний стан гіпофізарно-яєчникової системи у жінок із поєднаними формами безплідності порушено, що виявлялося у зниженні базального рівня фолікулостимулюючого та лютеінізуючого гормонів гіпофізу, а також відсутністю характерних “піків” їх концентрації у сироватці крові. У переважної більшості хворих (69, 6%) вміст прогестерону в крові в лютеінову фазу циклу був значно нижче (27, 5±0, 29 нмоль/л), ніж у хворих із трубно-перитонеальною безплідністю (35, 3±0, 27 нмоль/л)  (р<0, 05) на тлі підвищеної концентрації
Фото Капча