Інформаційні системи та технології в економіці

Інформаційна технологія, як і будь-яка інша, повинна відповідати таким вимогам: 

• забезпечувати високий рівень розчленування всього процесу опрацювання інформації на етапи (фази), операції, дії; 

•   включати весь набір елементів, необхідних для досягнення поставленої мети; 

•   мати регулярний характер.  Етапи, дії, операції технологічного процесу можуть бути стандартизовані й уніфіковані, що дозволить більш ефективно здійснювати цілеспрямоване керування інформаційними процесами. 

Реалізація технологічного процесу матеріального виробництва здійснюється за допомогою різноманітних технічних засобів, до яких відносяться: устаткування, верстати, інструменти, конвеєрні лінії і т.п. 

За аналогією і для інформаційної технології повинно бути щось подібне.  Такими технічними засобами виробництва інформації будуть апаратне, програмне і математичне забезпечення цього процесу.   З їхньою допомогою відбувається переробка первинної інформації в інформацію нової якості.  Інструментарій інформаційної технології - один або декілька взаємозалежних програмних продуктів для певного типу комп'ютера, технологія роботи в яких дозволяє досягти поставленої користувачем мети. В якості інструментарію можна використовувати такі поширені види програмних продуктів для персонального комп'ютера як текстовий процесор (редактор), настільні видавничі системи, електронні таблиці, системи керування базами даних, електронні записні книжки, електронні календарі,  інформаційні системи функціонального призначення (фінансові, бухгалтерські, для маркетингу та ін.),  експертні системи і т.д.

Класифікація інформаційних технологій

Розглядають класифікації інформаційних технологій за різними ознаками.

1) За способом реалізації в інформаційній системі інформаційні технології поділяють на традиційніта нові.

2) За ступенем охоплення завдань управління виділяють такі види технологій: електронна обробка даних, автоматизація функцій управління,підтримка прийняття рішень, електронний офіс та експертна підтримка.

3) За класом реалізованих технологічних операцій виділяють такі види інформаційних технологій: робота з текстовим редактором, робота з табличним процесором, робота із СКБД, робота із графічними об'єктами, мультимедійні системи та гіпертекстові системи.

4) За типом користувацького інтерфейсу інформаційні технології поділяють на пакетні, діалогові та мережні.

5) За способом побудови мережі розглядають локальні, багаторівневі та розподілені інформаційні технології.

6) За предметними областями обслуговування виділяють технології в інформаційних системах бухгалтерського обліку, банківської діяльності, податкової діяльності, страхової діяльності тощо.

7) За ступенем централізації технологічного процесу комп'ютерні інформаційні технології в системах управління поділяються на централізовані, децентралізовані і комбіновані.

Централізовані технології характеризуються тим, що обробка інформації і вирішення основних функціональних завдань економічного об'єкту проводяться в інформаційному Центрі Обробки Даних (ЦОД), організованому на підприємстві обчислювальній мережі або в галузевому або в територіальному інформаційно-обчислювальному центрі.

Децентралізовані технології грунтуються на локальному застосуванні засобів обчислювальної техніки, встановлених на робочих місцях користувачів для вирішення конкретного завдання фахівця. Вони не мають централізованого автоматизованого сховища даних, але забезпечують користувачів засобами комунікації для обміну даними між вузлами мережі.

Комбіновані технології характеризуються інтеграцією процесів вирішення функціональних завдань на місцях з використанням спільних баз даних і концентрацією всієї інформації системи в автоматизованому банку даних.

Централізоване опрацювання інформації на ЕОМ обчислювальних центрів  були першою історично сформованою технологією.  Створювалися великі обчислювальні  центри колективного користування, оснащені великими ЕОМ.  Застосування таких ЕОМ дозволяло опрацьовувати великі масиви вхідної інформації й одержати на цій основі різноманітні види інформаційної продукції, яка потім передавалася користувачам.  Такий технологічний процес був обумовлений недостатнім оснащенням обчислювальною технікою підприємств і організацій у 60 - 70-і рр. 

Переваги  методології централізованої технології: 

• можливість звертання користувача до великих масивів інформації у вигляді баз даних і до інформаційної продукції широкої номенклатури; 

• відносна легкість упровадження методологічних рішень порозвитку й удосконалюванню  інформаційної технології завдяки їх централізованому прийняттю.

   Недоліки такої методології очевидні: 

• обмежена відповідальність нижчого персоналу, що не сприяє оперативному одержанню інформації користувачем, тим самим перешкоджаючи правильності виробітку управлінських рішень;

• обмеження можливостей користувача в процесі одержання і використання інформації. 

   Децентралізоване опрацювання інформації пов'язане з появою в   80-х рр. персональних комп'ютерів і розвитком засобів телекомунікацій.  Вона дуже істотно потіснила попередню технологію, оскільки дає користувачу широкі можливості в роботі з інформацією і не обмежує його ініціатив. 

Перевагами такої методології є: 

•  гнучкість структури, що забезпечує простір ініціативам користувача; 

•  посилення відповідальності нижчої ланки співробітників; 

• зменшення потреби в користуванні центральним комп'ютером і відповідно контролі з боку обчислювального центру; 

• більш повна реалізація творчого потенціалу користувача завдяки використанню засобів комп'ютерного зв'язку. 

Проте ця методологія має і свої недоліки: 

•  складність стандартизації через велику кількість унікальних розробок;

• психологічне неприяйняття користувачами що рекомендуються   обчислювальним центром стандартів у готових програмні продукти; 

• нерівномірність розвитку рівня інформаційної технології на локальних місцях, що в першу чергу визначається рівнем кваліфікації конкретного працівника. 

 Описані переваги і недоліки централізованої і децентралізованої інформаційної технології призвели до необхідності притримуватися лінії розумного застосування і того, і іншого підходу.  

Такий підхід назвемо раціональною методологією і покажемо, як у цьому випадку будуть розподілятися обов'язки: 

• обчислювальний центр повинен відповідати за створення загальної стратегії використання інформаційної технології, допомагати користувачам як у роботі, так і у навчанні,  установлювати стандарт і визначати політику застосування програмних і