Інструментальний та класичний умовний рефлекс

Поширеність інструментального рефлексу виявляється в різноманітті застосування його техніки за межами лабораторії. Багато в'язниць використовують інструментальне обумовлювання для корекції поведінки ув'язнених; багато батьків подібні методи використовують у вихованні дітей (правила поведінки діти засвоюють практично винятково цим шляхом). Інструментальні техніки широко застосовуються в клінічній практиці, включаючи метод психотерапії (так звані методи модифікації поведінки) і використання заохочувальних фішок серед пацієнтів клініки. 

Аверсивне обумовлювання

Дотепер ми розглядали такі випадки, коли дія приносить винагороду. А як же покарання? Це інша сторона медалі, коли за реакцією випливає який-небудь неприємний стимул, будь то шум, що лякає, для лабораторних пацюків або суворе «Немає!» для примхливої дитини. Не викликає сумніву, що суб'єкт розуміє, що він повинен мінімізувати цю неприємність; така форма научіння називається аверсивним обумовлюванням.

Покарання. Аверсивні стимули можуть виконувати безліч різних функцій в інструментальному научінні, і найочевидніша з них — покарання. Тут реакція супроводжується неприємним наслідком, що робить цю реакцію менш ймовірною в майбутньому.

Рятування і уникання. При покаранні аверсивний стимул використовується для усунення небажаної поведінки. Але він може використовуватися і для того, щоб закріпити реакцію. Реакція рятування дозволяє тварині виконати дії, що усувають неприємну ситуацію. Реакція уникання є ще більш хорошим виходом: вона запобігає дії негативного стимулу з самого початку. Безумовно, з погляду тварини, і рятування і уникання ведуть до доброго результату; не дивно, що і реакція рятування і реакція уникання швидко засвоюються. Приклад рятування: пацюк швидко вчиться натискати на педаль, щоб виключити електричний струм. Приклад уникання: собака перестрибує з одного вольєра в іншій, як тільки чує звук, що сигналізує про наближення електричного удару. Якщо вона стрибає до витікання визначеного часу, їй удається цілком уникнути удару (мал. 4.18).

Аверсивне обумовлювання і закон ефекту. Розглянемо собаку, що стрибає з вольєра у вольєр, щоб уникнути удару струмом. На ранніх стадіях научіння собака не стрибає доти, поки не почне діяти струм, і кожен стрибок винагороджується припиненням дії струму. Пізніше собака навчається стрибати досить рано, щоб зовсім уникнути удару струмом. Якщо ж підкріплення для стрибків (припинення дії струму) більше не надходить, то це повинно привести до загасання реакції. Однак тварина продовжує стрибати. Чому це відбувається?

Кожен стрибок собаки супроводжується відсутністю дії струму, і це, імовірно, підкріплює реакцію. Але давайте пояснимо, що відбувається: собака повинна знати, що існує реальна загроза удару струмом у цій ситуації, інакше відсутність струму не буде вважатися нагородою. Щоб зрозуміти це, врахуйте такий факт, що кожен стрибок собаки супроводжується відсутністю землетрусу точно так само, як і відсутністю струму. Але, звичайно ж, нерозумно думати, що землетрусу не відбувається тому, що собака продовжує стрибати. І тому що не було причини боятися землетрусу (або навіть просто думати про нього) у цій ситуації,але його відсутність не викликає ні полегшення, ні рятування від страху і, відповідно, не є нагородою.

 

На малюнку показано латентний період реакції собаки (де латентний період — час з моменту включення УС до реакції тварини). Попереджуючий сигнал вказує на те, що удар струмом (УС) піде через 10 секунд. Під час перших дев'яти проб собака тікала пізно. Вона перестрибувала через огорожу, коли струм уже починав діяти. Починаючи з десятої проби і далі собака уникала удару струмом: вона стрибала до того, як минали 10 секунд. Швидкість стрибка зростала доти, поки середній латентний період не склав 1,5 секунди. (Латентний період вираховувався по логарифмічній шкалі. Шкала часу дробилася таким чином, щоб більше уваги приділити розходженням між найкоротшими латентними періодами.)

Отже, не сама відсутність струму є нагородою. Його відсутність бажана тільки тоді, коли струм дійсно загрожує. І тільки в цьому контексті відсутність удару струмом є нагородою. Щоб зрозуміти суть навички уникання, ми повинні якось пояснити те, що тварина знає про існування погрози в даній ситуації і знає, що відбудеться, якщо воно припинить стрибати. Саме ці труднощі вимагають, щоб ми розглянули питання більш повно, ніж це дозволяє простий закон ефекту. Розробка даної проблеми научіння проводилася й у рамках когнітивного підходу.

 

 

• Що таке когнітивна концепція рефлексу?

• Чим підтверджується той факт, що когнітивна концепція застосовна і до класичного і до інструментального умовним рефлексам?

• Що таке вивчена безпорадність і як вона може пояснити деякі аспекти депресії?

На думку перших розроблювачів даного напрямку, основним у класичному й інструментальному обумовлюванні було те, що обоє вони змінюють поведінку. При класичному обумовлюванні створюється нова умовна реакція. При інструментальному обумовлюванні реакція закріплюється або слабшає внаслідок механічної дії нагороди або покарання.

З перших днів теорії научіння існував альтернативний погляд на обумовлювання, прихильники якого стверджували, що научіння — це не зміна поведінки як така, а набуття нового знання. Одним з видатних представників цієї концепції був Едвард С.