Інструментальний та класичний умовний рефлекс

Тварині, мабуть, потрібна якась подія, яка обов'язково відбувалася перед появою їжі, а іншим часом була відсутня. І, звичайно, удари метронома в нашому прикладі були тим стимулом, що відповідав усім цим вимогам, оскільки вони ніколи не звучали в перервах між дослідами, коли їжа не з'являлася. Отже, коли тварина чує метроном, це вірна ознака того, що їжа на підході. Якщо тварині потрібний сигнал, вона повинна довідатися метроном, а не інші стимули, хоча вони і збігаються з бажаною подією.

Збіг і сполучення. Попередній приклад ілюструє аналітичну концепцію класичного обумовлювання, розроблену Робертом Рескорлой (Rescorla, 1967). Відповідно до цієї концепції, класичний умовний рефлекс зв'язаний не тільки зі сполученням УС-БС, але і з тими випадками, коли відсутність УС супроводжує відсутності БС. Ці два досвіди: «метроном / м'ясо» і «немає метронома / немає м'яса» — дозволяють собаці знайти, що наявність БС збігається з наявністю УС (тобто залежить від нього). Саме збіг, а не сполучення дозволяє тварині прогнозувати, яке подія буде наступної, і, згідно Рескорле, саме збіг є вирішальним для умовного рефлексу.

Збіг повиннен бути постійним, але в природі так буває не часто. Чорні хмари звичайно передують бурі, але не завжди. Хоча провісники погоди дуже недосконалі, проте вони інформативні, оскільки більш імовірно, що дощ піде, коли на небі темні хмари, а не яскраве сонце. Чи можуть тварини засвоїти ці відносні зв'язки? Як видно, можуть. Щоб продемонструвати це, Рескорла перевірив на пацюках різні комбінації звуку (УС) і удару струмом (БС). Для однієї групи пацюків поява звукового сигналу означала 40 % імовірність удару струмом, але струм пускався й у 40 % випадків без звукового попередження. У цій групі рефлекс не був встановлений. Для іншої групи пацюків імовірність ударів струмом після сигналу залишилася рівною 40 %, а от кількість ударів струмом без попередження було знижено, так що імовірність появи струму була нижча, коли сигналу не було, ніж коли він звучав. В другій групі рефлекс був встановлений. І чим більша різниця між цими імовірностями, тим сильніша встановлена реакція.

Відсутність збігу. Що ж відбувається, коли взагалі відсутній який-небудь збіг? У цьому випадку імовірність ударів струмом, про які попереджав сигнал, дорівнює імовірності ударів струмом без нього, тобто звуковий сигнал не несе інформації. Але тварина вчиться й у даному випадку: вона засвоює, що в цій ситуації є небезпека і вона не може почувати себе спокійно.

Щоб зрозуміти механізм цієї дії, розглянемо дві ситуації: у першої УС свідчить про те, що, імовірно, незабаром піде струм. Коли звучить УС, тварина лякається. Але коли УС ніемає, тварина може розслабитися, тому що зараз струм малоймовірний. Відсутність УС стає сигналом безпеки, інгібітором страху. В другій ситуації ніяка інформація не може пророчити появи струму. Тепер немає УС, що викликають страх, але з погляду тварини справи йдуть ще гірше. Без УС немає сигналу безпеки, і в результаті тварина постійна відчуває страх.

Розходження між тим ударом струму, коли є попередження, і ударами струму, що не попереджаються, можна віднести до розходження між страхом і тривожністю. Страх викликається конкретною ситуацією або конкретним об'єктом, тоді як тривожність постійна, безпредметна і відноситься до багатьох ситуацій. Багато авторів вважають, що така дифузійна тривожність частково викликається непередбачуваністю ситуації при відсутності сигналів безпеки (Seligman, 1975; Schwartz and Robbins, 1995).

КОГНІТИВНИЙ ПІДХІД ДО ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ОБУМОВЛЮВАННЯ. Когнітивна теорія сприяла подальшому розвиткові концепції класичного обумовлювання, допомагаючи зрозуміти, що засвоюється і що забезпечує научіння. Подібний когнітивний підхід був застосований і до інструментального рефлексу. Тут научіння також має на увазі щось більше, ніж просто посилення чи послаблення реакції. У тварини з'являється внутрішня картина відносин між підкріпленням і реакцією, за якої воно випливає. Воно не просто учиться натискати на педаль, воно засвоює, що натискання на педаль приносить смачну їжу. У підсумку тварина учиться зв'язувати дія з одержуваним результатом; встановлювану в такий спосіб зв'язок прийнятий називати причинно-наслідковою (Tolman, 1932).

Докази існування причинно-наслідкових зв'язків

Результати багатьох досліджень показують, що набуття нових знань може і не викликати супровідних змін у поведінці. Тварина виявить свої нові знання тільки у тому випадку, якщо вони набувають значимості для організму. Для опису цього поведінкового феномену психологи використовують термін «латентне научіння» — научіння, що ще не проявилося у поведінці тварини.

Латентне научіння можна продемонструвати на різних прикладах. Класичним прикладом є експеримент, у якому пацюки досліджували лабіринт протягом десяти днів, не одержуючи ніякої винагороди. За цей час у їхній поведінці не відбулося яких-небудь помітних змін, але латентне научіння мало місце: пацюки навчилися орієнтуватися в коридорах лабіринту. Це стало очевидним на одинадцятий день, коли вперше була