Інтеграція Західноєвропейських художніх течій в образотворчому мистецтві Львова першої третини ХХ ст.

Завдяки публікаціям в періодичних виданнях критичних статей, оглядів мистецького життя, ілюстрацій, інформація про художні течії, які вирували в мистецьких “столицях” Європи – Парижі, Мюнхені, Дрездені, розповсюджувалась швидко і викликала, особливо у молодих митців, значний професійний інтерес. Особливою активністю відзначались випускники краківської Академії: поет і живописець Т. Чижевський та З. Пронашко. Саме за ініціативи останнього наприкінці 1917 р. утворилась група авангардних художників, яка виступила під назвою “польські експресіоністи”, а з 1919 р. – „формісти”. Сама ця назва свідчила, що молоді митці шукали виразності художнього твору в досконалому вирішенні форми, яку вони “будували” за допомогою яскравих кольорових площин. “Формізм” продемонстрував виразне ідейне відокремлення від існуючих на той час течій і рухів.

У Львові ідеї формізму найповніше проявились у творчості Л. Лілле, З. Радницького, С. Форціммер, С. Матусяка та В. Кржижанівського. На жаль, всебічний аналіз їх творчого доробку унеможливлює той факт, що більшість творів не збереглася. Про них можемо судити лише по рецензіях і, в кращому випадку, по ілюстраціях в тогочасній львівській пресі.

Аналіз діяльності львівських формістів виявив, що їхні пошуки художньо-стилевих орієнтирів мали цілеспрямований і послідовний характер. Проте, вони прагнули не лише до радикального оновлення системи засобів художньої виразності. Не менш важливим було те, що вони вважали за необхідне піднести роль митця в тогочасному суспільстві, при тому митця нового типу, здатного обгрунтувати теоретичні засади своєї творчості. Звідси їхня відкритість до дискусій, полеміки, активні виступи у пресі, широка виставкова діяльність. Варто відзначити, що ця риса є однією з визначальних у тогочасній європейській художній культурі. Актуальною вона була і для інших львівських мистецьких об’єднань першої третини ХХ ст., в першу чергу таких, як “Артес” і Асоціація незалежних українських митців.

У другому підрозділі аналізуються діяльність та образотворчі концепції угруповання “Артес”. В час, коли перші виставки формістів відкривали у Львові нові мистецькі горизонти, молодша генерація львівських митців тільки починала свою творчу біографію. Більшість з них брали приватні уроки у відомих майстрів пензля, які представляли широку палітру європейських мистецьких напрямків – від академізму до модерних течій. Дехто відвідував Вільну академію мистецтв у Львові або навчався в мистецьких закладах Кракова, Відня, згодом Парижа. Так, наприклад, з багатьох паризьких мистецьких закладів М. Влодарський, О. Ган та М. Райх обрали Модерну академію мистецтв Ф. Леже, засновану у 1924 р.

Перебування в Парижі та навчання в школі Леже принесло майбутнім артесівцям пізнання тих шляхів в мистецтві, до яких вони інстинктивно прагнули; навчило їх по-новому бачити навколишній світ, дало вміння оперувати формою згідно з “правом контрасту”, віднайденим Ф. Леже, тобто будувати картину на протиставленнях форм та кольорів. Набуті знання вони намагались втілити ще перебуваючи в Парижі, беручи активну участь у збірних виставках, організованих у різних галереях, та в “Салоні незалежних”. Сприймаючи нові течії європейського мистецтва, майбутні артесівці орієнтувалися на творення авангардного мистецтва і в Галичині. Справді сучасними та цікавими для них напрямками вони вважали кубізм і сюрреалізм. Товариство було офіційно зареєстроване у 1929 р., а назва “Артес” символізувала ідеї інтеграції різних видів мистецтва – малярства, графіки, архітектури та скульптури. Виставкова діяльність “Артесу” як угруповання тривала до 1935 р., проте, про нього згадували на сторінках львівської преси майже до 1939 р. У свідомості людей, які слідкували за розвитком образотворчого мистецтва у Львові, „Артес”, передусім, був пов’язаний з поняттям нового мистецтва в творчості молодих художників. Після повернення з Парижу члени “Артесу” віддавали перевагу абстрактному малярству вважаючи, що образ мусить промовляти до глядача, зворушуючи його не тематикою, а виключно чинниками суто малярськими – формальними: гармонією та контрастами, напругою прямих і кривих ліній, світлих і темних кольорів, фактурною поверхнею площин: в цьому вони були близькими до своїх попередників – формістів.

„Артес” був єдиним угрупованням на західноукраїнських землях, яке свідомо признавалося до сюрреалізму, а митці угруповання, хоча і в різній мірі, творили його на практиці. Проте, сюрреалістичні пошуки угруповання не набрали сили, яка б могла кардинально вплинути на хід мистецьких подій в Галичині. Слід відзначити, що рух артесівців, як і формізм, сформувався не лише під впливом мистецьких напрямків. Важливим чинником була й суспільно-політична атмосфера, яка панувала в Західній Європі і, зокрема, на західноукраїнських землях між двома світовими війнами. В умовах складних і швидкоплинних перемін важко було виробити єдність стилевих позицій. Спільною рисою в діяльності артесівців був аналітичний підхід до тогочасних мистецьких процесів. Вони, немовби, пропускали їх через фільтри власних поглядів, прагнули відтворити картину світу засобами художньої виразності, які б відповідали реаліям суперечливої дійсності.

У третьому підрозділі досліджуються інтеграційні процеси, які найвиразніше проявилися в діяльності Асоціації незалежних українських митців (АНУМ). Характерно, що цей важливий аспект, здебільшого, залишався за межами уваги дослідників.

У 1930-х рр. АНУМ стала найавторитетнішою та найпослідовнішою в консолідації українських творчих сил, які тяжіли до сучасних напрямків європейського мистецтва. Вона об’єднала в своїх лавах не лише львівських художників, а й тих, котрі жили та працювали в різних