Інтелектуалізм прози Валерія Шевчука

Львівський державний університет імені Івана Франка

 

На правах рукопису

 

УДК 883 Ш: 92 + 883 – 3

 

Горнятко-Шумилович Анна Йосипівна

 

 

10. 01. 01 – українська література

 

 

ЛЬВІВ – 1999

 

Дисертацією є рукопис. 

Робота виконана на кафедрі української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського державного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Денисюк Іван Овксентійович, Львівський державний університет імені Івана Франка, професор кафедри української літератури імені академіка М. Возняка та кафедри української фольклористики імені Ф. Колесси.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Мельничук Богдан Іванович, Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича, завідувач кафедрою української літератури кандидат філологічних наук, доцент Хороб Степан Іванович, Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, завідувач кафедрою української літератури.

Захист відбудеться 18 березня 1999 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35. 051. 06 з філологічних наук у Львівському державному університеті імені Івана Франка за адресою 290602, м. Львів, ул. Університетська, 1.

 

 

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Універсальною закономірністю розвитку літератури ХХ ст. є її інтелектуалізація. Внутрішні ознаки прози Валерія Шевчука – письменника високого художнього рангу, яка є важливим внеском у розвиток сучасної української літератури, дають підставу на філософський інтелектуальний її вимір. Новаторство В. Шевчука, коли його розглядати в аспекті жанру, найповніше виявилось в історичних творах, близьких до так званого,, химерного” роману, зумовило звернення до умовних форм, використання мотивів з українського фольклору й міфології та можливостей,, понятійного”, символізуючого мислення. Одним із джерел новаторства В. Шевчука можна вважати західну філософію екзистенціалізму, в якій розглядалися питання, що бентежили й українських творців, – збереження індивідуальності у масовому суспільстві, подолання,, екзистенційного вакууму”, уміння віднаходити втрачені смисли існування. Екзистенціальна проблематика прози письменника зумовила поглиблений психологізм його творів, насичення текстів філософсько-інтелектуальними медитаціями тощо. М. Павлишин наголошує на таких,, визначальних та новаторських (в радянському контексті) рисах його прози”, як,, використання мітів” і,, наголос на філософських традиціях, далеких від марксизму-ленінізму”. Окремі аспекти художньої творчості письменника висвітлювали у своїх працях такі відомі українські літературознавці, як М. Жулинський, М. Рябчук, М. Ільницький, А. Кравченко, Л. Тарнашинська (Німеччина), М. Павлишин (Австралія) та ін. Ім’я В. Шевчука неодноразово згадувалось в наукових літературознавчих розвідках, присвячених оглядові сучасної української прози, – В. Фащенка, Г. Штоня, А. Погрібного, В. Мельника, С. Квіта та ін. Цікаві думки про специфіку прози В. Шевчука можна знайти теж у літературно-критичних статтях та рецензіях Р. Корогодського, В. Міщука, П. Майдаченка, В. Панченка, Ю. Косенка, Н. Фенько, Л. Залеської-Онишкевич та ін. Проблема дотичності цієї прози до,, химерного” роману певною мірою висвітлена у монографіях А. Кравченка, М. Жулинського, а також у критичних статтях М. Павлишина, О. Онишка, Т. Блєдних, А. Берегуляк, А. Пивоварської та ін. Зацікавлену увагу дослідників продовжує привертати до себе схильність письменника до постановки питань екзистенціального характеру. У цьому плані слід відзначити літературно-критичні статті Л. Тарнашинської, Р. Багрій, Р. Корогодського, Т. Блєдних та ін. Однак спеціального наукового дослідження, яке б синтезувало проблеми й пошуки прози В. Шевчука, ще немає. Наша праця є спробою такого дослідження. Актуальність дисертаційної роботи зумовлена не лише потребою узагальнення наявних спостережень над творчістю письменника. Вона полягає у необхідності осмислення її філософсько-інтелектуальної концепції в параметрах принципового новаторства. Досліджувати творчість В. Шевчука у такому аспекті необхідно й тому, що від кінця 60-х упродовж 70-х років, коли творча інтелігенція поставлена була у ситуацію,, реставрації” реакції, цей письменник перебував в офіційній неласці, його майже не друкували. На часі – суцільні аналітично-узагальнюючі студії, які б ввели індивідуальні художні досягнення В. Шевчука в контекст літературознавчих уявлень про сучасний український роман. 

ЗВ’ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Наукова робота виконана на кафедрі української літератури Львівського державного університету імені Івана Франка, у планах якої передбачається вивчення передових тенденцій у розвитку сучасної української романістики. 

МЕТА І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Мета дисертаційного дослідження полягає у всебічному вивченні інтелектуалізму творів В. Шевчука як своєрідного типу художнього мислення автора. Студії над новаторством інтелектуалістичних повістей цього письменника дають змогу вирішити низку конкретних дослідницьких завдань, розроблених крізь призму: а) традицій українського лірико-химерного роману (у плані поетики); б) основоположних категорій екзистенціальної філософії (у плані проблематики). 

У межах названих проблемних ліній ставимо своїм завданням: 

1)простежити генезис,, химерної” прози в українському бароко, показати її вплив на поетику творів В. Шевчука; 

2)проаналізувати індивідуальні художньо-стильові прийоми умовності у творах В. Шевчука в контексті загальної моделі,, химерної” прози; 

3)з’ясувати роль і функції,, химерності” у творах В. Шевчука як засобу інтелектуалізації, філософізації тексту; 

4)у контексті традиційних екзистенціальних концепцій (А. Камю, 

Ж. -П. Сартр) розглянути традиції та новаторство В. Шевчука щодо висвітлення складних проблем сучасності; 

5)осмислити й охарактеризувати суть екзистенціальної концепції буття людини через аналіз концептуальних мотивів прози В. Шевчука; 

6)розглянути твори В. Шевчука як відбиття західного екзистенціалізму і співвіднести їх