Історія грошей та фінансів

 

Рис. 6.1. Джучидський срібній дирхем

 

У північних і центральних районах України, які увійшли до складу Литовського князівства, для платежів використовувалася литовська монета. 

 

Рис. 6.2. Литовська монета

А в тогочасній Західній Україні, що потрапила під вплив Польського королівства, оберталася польська монета. Власне карбування монет у цей період здійснювало місто Львів, а також Київ у роки правління князя Володимира Ольгердовича.

 

Рис. 6.3. Польська монета

 

Складнощі, що виникали в монетній лічбі, пов’язані з використанням на українських землях двох систем числення. По-перше, для пiдрахунку грошей застосовувалася величина, яку називали гривною (лат. marca). У XIV ст. її вага становила близько 200 г, вона складала 48 празьких грошiв або  96 напiвгрошiв (1 грiш дорiвнював 12 денарiям). Паралельно використовувалася й iнша величина - копа (лат. sexagena), що об'єднувала 60 грошiв. Копа не мала дрібних фракцій, а гривна ділилася на 4 фертони (вярдунки) та 24 скойцi.

Отже, грошові розрахунки проводилися в копах, гривнах, фертонах i в реальних монетах: грошах, напiвгрошах та iн.

Польські монети поступово вилучили з обiгу галицькi, карбування яких припинилося. Поряд з грошима i напiвгрошима, якi були порiвняно великими платiжними засобами, використовувалися дрiбнi монети - третякu (тepнapiї), якi дорівнювали трьом денарiям. У львівських книгах денарії часом називали, на німецький копил, галерами.

Наприкiнцi XIV - на початку XV ст. на українських землях з'явилися золотi монети. На Подiллi поширеними були iталiйськi флорини, на Галичинi - дукати угорського карбування. Останні були мiжнародними грiшми: обслуговували велику торгiвлю, контрибуцiї, а також використовувалися в поїздках за кордон та операцiях iз нерухомicтю.

Тож коли поряд iз гривнею та копою з'явилася ще одна рахункова одиниця - польський злотий (у срібній монеті), виникла потреба впровадження нової назви для золотих угорських монет. Десь із 1480 р. їх почали називати червоними злотими.

На українських землях, що перебували під владою Великого князівства Литовського, наприкінці XV ст. також з'явилася нова лічильна одиниця - рубль, який дорівнював 100 чеським грошам.

Грошовий обіг початку ХVI ст. характеризувався зменшенням значення дрібних монет i погіршенням їхньої якості. Вони обслуговували лише місцевий ринок. Зростання торгівлі у Польщі й Литві спричинило необхідність уведення в обіг сильнішої валюти стабільної вартості. 15 жовтня 1526 р. в Польщі почалася грошова реформа, основним завданням якої були стабiлiзацiя власної монетної системи та об’єднання її з литовською. 

На український ринок надходили талери не лише литовського чи польського виробництва, а й iз сусідніх держав: Саксонії, Австрії, Бранденбурга, Голландії, Гессена.

Найбiльш динамiчним перiодом у карбуваннi монет Речi Посполитої було правлiння Зигмунта ІІІ Вази, короля Польщi (1587-1632 рр.) та Швеції (1592-1599 рр.). В Європi панувала грошова криза, спричинена змiною вартості срiбла щодо золота i 30-лiтньою вiйною(1618-1648 рр.). У той час кращi монети вивозилися з Польщi за кордон, а для внутрiшнього обiгу добрих грошей не вистачало. Наприкiнцi XVI - на початку ХУ ст. cтрімко зросла вартість дуката (з 52 до 120 грошiв) i талера (з 32 до 60). В обiгу перебувала величезна кiлькiсть дрiбних монет польського та iноземного походження, що призводило до їx знецiнення.

За часiв Зигмунта ІІІ 1609 р. почалося карбування opтio (уртів, вуртів).

У 1614 р. було запроваджено ще один новий вид монети- niвторагрошовuк.

Аби запобiгти знецiненню дрiбної срiбної монети (opтів, шостакiв, троякiв, пiвторагрошовикiв, грошiв i шелягiв), сейм у 1620 р. перейняв вiд короля контроль над карбуванням i передав пiд вiдповiдальнicть мicцевої влади стабiлiзацiю цiни грошей. Ще перед тим було заборонено вивезення iз держави добрих грошей. Але цi заходи не дали очiкуваних наслiдкiв, i 1627 р. було закрито монетні двори, що карбували монети номiнальною вартiстю нижче талера.

Лише срiбну й золоту монету карбували i за правлiння наступного короля Речi Посполитої Владислава IV (1633-    1648 рр.). Але його монети, як i грубi монети його попередника, рiдко знаходять у скарбах на українських землях. Haтомість в обiг надiйшли ще однi іноземні срiбнi монети - голландські левендальдери, якi були легшими вiд талерiв i зробленими з гiршого срiбла.

Менше нiж через 100 років пiсля заснування князем Данилом Галицьким Львiв розвинувся у величезний на той час торговельний центр. Завдяки вигiдному географiчному положенню місто стало монополiстом у посередництвi мiж Сходом i країнами Схiдної та Центральної Європи. Бурхливий розвиток торгiвлi привiв до логiчного результату: у місті почалося карбування монет.

За часом ця подiя збiглася з завоюванням Галицької Pyci польським королем Казимиром Великим, який доти вже зробив свiй внесок в icторiю карбування монет. Ставши монархом, Казимир здiйснив грошову реформу, основною метою якої було введення для своєї держави єдиної монети. Передбачалося також, що тiльки король має право карбувати монети, якi повиннi мicтити зображення державного герба.

Першим реальним кроком у цьому напрямку стало