Історія ради національностей народного руху України, 1989-1993 рр. політологічний аналіз

Мета і завдання дослідження полягають в тому, щоб на основі аналізу літератури, документальних матеріалів архівних даних, їх критичного осмислення і узагальнення відтворити цілісну картину історії виникнення і діяльності РН як складової частини НРУ в період 1989-1993 рр. На базі цієї історії можна глибше пізнати суспільно-політичні, міжнаціональні і державотворчі процеси, що мали місце в Україні у досліджуваний період. 

Методами дослідження є загальні наукові принципи історизму та об’єктивності, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний та структурно-системний методи. 

Джерельну базу дослідження склали матеріали архіву РН НРУ, а також центральної і місцевої преси, збірки документів і матеріалів, статистичні збірки, які включають дані стосовно участі національних громад в соціально-політичних процесах, що мали місце в Україні наприкінці 80-х – початку 90-х років, а також окремі монографії, наукові статті, особистий досвід і участь дисертанта в роботі РН в період 1989-1993 рр. 

Наукова новизна дисертації та одержаних результатів дослідження визначається тим, що ця робота є першою спробою в сучасній українській історіографії комплексного висвітлення і аналізу історії РН НРУ. На основі вивчення архівних документів РН НРУ, фактично не залучених до наукових дослідів, дисертант намагався розглянути взаємодію українців і неукраїнців як проблему, що не одержала ще належного висвітлення і аналізу в історичній літературі. 

Новизну дисертації визначає введення до наукового обігу архівних джерел, що не використовувалися раніше, а також залучення до дослідження і аналіз публікацій, які представляли концепцію РН НРУ. На підставі малодоступних матеріалів (виступів на з’їздах Руху, сесіях РН, робочих засіданнях Проводу НРУ, Великої Ради Руху, тощо) висвітлені основні положення програм, що приймалися, а також позиції лідерів РН, НРУ та оцінки ними соціально-політичних і міжнаціональних подій на різних історичних етапах в період 1989- 1993 рр. 

Хронологічні рамки дослідження зумовлені тим, що саме в цей час існувала РН – невід’ємна частина НРУ, який був всеукраїнською громадсько-політичною організацією. В лютому 1993 р. НРУ був зареєстрований Міністерством юстиції як партія і саме тоді РН фактично припинила існування. 

Дотепер відомі декілька праць, в яких досліджується діяльність НРУ. Це публікації В. Ковтуна, О. Гараня, Г. Гончарука. Аналіз соціально-політичної ситуації в країні напередодні 1-го з’їзду Руху здійснено у книжці А. Камінського. Стосовно діяльності РН НРУ і ролі її в історичних процесах 1989-1993 рр., що мали місце в Україні, бракує публікацій. Більше того, в наявних дослідженнях історії НРУ роль РН або замовчується, або часом подається упереджено. 

Дослідження діяльності РН НРУ та її впливу на здобуття незалежності і отриманих результатів всенародного референдуму 1 грудня 1991 р. дали підстави сформулювати головні положення дисертації, які виносяться на захист: 

1. Внаслідок об’єктивних причин з початком “перебудови” за ініціативою української інтелігенції українці і неукраїнці об’єднали свої зусилля з метою лібералізації суспільства на основі демократії, протистояння комуністичній монопартійності в державі, диктату КПРС, переходу до федеральної форми державного устрою, незалежності України, відродження української і всіх інших мов, культур, національних традицій, релігій. Цьому єднанню сприяли гасла рівноправності народу України, свободи, демократії, спільна тяжка доля, протистояння будь-яким шовіністичним діям, незалежно від того, проти якої етнічної групи населення вони спрямовані. Цьому значною мірою сприяла утворена Рухом РН. 

2. Виникнення НРУ і РН, їх зростаюча популярність серед населення України змусили КПРС піти на різку конфронтацію з Рухом на всіх ділянках боротьби, особливо в галузі міжнаціональних стосунків. КПРС почала створювати штучні національні організації, які дублювали дії РН, але з іншими гаслами. В цій ситуації під час ГКЧП Рух виявився єдиною цементуючою народ України громадсько-політичною організацією. 

3. Після проголошення незалежності, НРУ і РН спрямували свої зусилля на консолідацію всіх верств населення, особливу увагу приділяючи міжнаціональній злагоді, агітуючи населення проголосувати на референдумі 1 грудня за незалежну суверенну демократичну державу. Перемога під час референдуму активізувала і привернула до Руху як до масової громадсько-політичної організації не тільки демократичні верстви населення, які підтримували перші програмові засади Руху, але й національно-патріотичні сили, що стояли на засадах “революційного націоналізму”. 

4. Всенародно обраний перший Президент України Л. Кравчук, який після путчу ГКЧП залишив партію комуністів, в своїй діяльності почав спиратися на рухівців і взяв на озброєння національну політику, на базі якої у Верховній Раді був прийнятий закон “Про національні меншини в Україні”. РН не була згодна концептуально з цим законом. Вона розробила проект закону “Про національні права громадян України”, який не виокремлював жодної етнічної групи, не розділяв громадян України за етнічною ознакою. Цей законопроект був розглянутий на спеціальній сесії РН і надісланий до парламенту, однак залишився поза увагою. 

5. Після проголошення незалежності в Україні почали інтенсивно формуватися політичні партії, більшість лідерів яких були делегатами першого з’їзду Руху. Назрівав розкол в Русі безпосередньо. Більшість членів РН, які не могли собі дозволити як лідери національних товариств підпорядковувати свої дії партійній дисципліні будь-якої партії, заявили про свій вихід з РН, що перекреслило саме існування РН. 

Теоретичне і практичне значення дисертації визначається комплексним та аналітичним розглядом проблем існування, роботи і взаємодії РН як з НРУ, так і з представниками національно-культурних товариств різних етнічних груп населення. Значний фактичний матеріал відкриває можливість для проведення подальших наукових досліджень, поглиблення